You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
"Втрата ніг змінила моє життя на краще"
Буває, одна мить повністю змінює життя. Для футболіста Шона Вайтера така мить настала у липні 2016 року. Він міняв колесо в автівці свого друга на узбіччі, коли в нього врізався п'яний водій - розтрощивши ноги, які згодом довелося ампутувати.
35-річний британець був змушений кинути кар’єру і наново вчитися ходити.
Однак Шон вважає: те, що сталося, принесло стільки позитиву, що він нічого не став би змінювати.
Ось його історія, яку він розповів ВВС.
End of Підписуйтеся на нас у соцмережах
"Я просто намагався триматись"
Вісім років тому я насолоджувався життям, грав у напівпрофесійний футбол. Працював агентом з нерухомості і мав чудове світське життя.
Того дня я щойно закінчив роботу і зустрівся з друзями, щоб пограти у гольф. Ми сиділи в клубі й дивилися по телевізору футбол. І тут друг, який пішов раніше, зателефонував і сказав, що в нього спустило колесо. Я погодився допомогти.
Ми стояли на тротуарі, як раптом невідомо звідки вилетіла автівка. Водій збив нас і поїхав далі. Я ще подумав: "Чому він нам не допомагає?"
Біль був нестерпний, але я намагався триматись: хапав траву руками і не дивився на свої ноги, хоча знав, що їх розчавило.
Друг теж отримав серйозні травми, але йому вдалося подзвонити в 999, і це врятувало мені життя.
Приїхала "швидка", мене ввели в штучну кому. Пізніше медики сказали, що я втратив майже три літри крові.
Прокинувся вже в лікарні – і без ніг.
Перший місяць в лікарні був найважчий.
У найболючіші моменти я постійно запитував себе: "Чому це сталося? Чому я? Що я тепер робитиму зі своїм життям?"
А вдома на мене чекала величезна адаптація.
Мене дуже підтримала родина, футбольна спільнота і друзі, які облаштували мій будинок до нових потреб.
Я пішов до реабілітаційної клініки, де мені сказали, що я ніколи не зможу бігати і плавати, але я не збирався з цим миритися. Гадаю, якби я обрав життя в інвалідному візку, то, можливо, пішов би темним шляхом алкоголю і наркотиків.
Я змінив клініку і зустрів двох дивовижних людей, які повернули мене до життя – фізіотерапевта Кет Сайзер і протезиста Джеймі Гіллеспі. Вони змусили мене повірити в себе і розробили план, щоб я знову міг бути активним.
За два роки після аварії я пішов на свою першу пробіжку, і це був неймовірний день.
У 2021 році я пробіг Лондонський марафон на протезах, зібравши 10 тисяч фунтів для авіаційної швидкої допомоги Східної Англії. Це був дуже емоційний день.
Коли я біжу, то іноді думаю про чоловіка, який поїхав і залишив мене вмирати на узбіччі.
І тоді я кажу: "Ні, ти в мене це не відбереш".
Я перетворюю свій гнів на енергію, щоб бігти ще швидше.
Водій відсидів трохи більше року і ніколи не виявляв справжнього каяття, але я намагаюся не думати про нього. Це марнування сил, а я хочу залишатися позитивним.
Перед марафоном я вирішив піднятися на гору Сноудон в Уельсі. Діставшись вершини, я заплакав і випустив всі переживання і емоції, які відчував протягом останніх років.
У найважчий момент я вирішив запросити на побачення подругу сім'ї Голлі, з якою давно не спілкувався.
Ми покохали один одного, і тепер у нас двоє синів: трирічний Кіан і півторарічний Оуен. Ми дуже щасливі і у травні одружуємось.
Бути батьком з обмеженими фізичними можливостями – ще той виклик. Спочатку це було мегаскладно, але ще більше мотивує залишатися у формі та бути найкращим батьком, наскільки це можливо.
Це також спонукало мене підвищити поінформованість про безпеку дорожнього руху: від водіння в нетверезому стані до відволікання на телефони за кермом.
Я зустрічаюсь з професійними спортсменами по всій країні і розповідаю їм свою історію.
Багато спортсменів їздять на потужних автомобілях. Мене збив Ford Focus, але якби автівка була більша, я був би мертвий.
Деякі з них ще вчаться водити, і я просто хочу їх захистити. Якщо я зможу навіяти їм думку про обережність, то я виконав свою роботу.
Після аварії я почав тренувати молодіжну команду "Іпсвіч Таун" і нещодавно поговорив із ними також.
Я також зустрічався з молодими футболістами з "Челсі" і вперше після аварії вдарив по м’ячу. Я і не думав, що це можливо.
Я хочу змінити ситуацію та принести користь футбольній спільноті.
Я хотів би скласти повний список футбольних клубів від А до Я і виступити перед ними всіма.
Я також хотів би якось зайнятися тріатлоном.
Не можу дочекатися моменту, коли одружуся з Голлі. Вона - мій найкращий друг і мій герой. Без її підтримки я б не зміг досягти всього цього.
Те, що зі мною сталося, принесло стільки позитиву, що я нічого не став би змінювати.
Можу з упевненістю сказати, що моє життя зараз краще, ніж будь-коли раніше.