"Втрата ніг змінила моє життя на краще"

Буває, одна мить повністю змінює життя. Для футболіста Шона Вайтера така мить настала у липні 2016 року. Він міняв колесо в автівці свого друга на узбіччі, коли в нього врізався п'яний водій - розтрощивши ноги, які згодом довелося ампутувати.

35-річний британець був змушений кинути кар’єру і наново вчитися ходити.

Однак Шон вважає: те, що сталося, принесло стільки позитиву, що він нічого не став би змінювати.

Ось його історія, яку він розповів ВВС.

"Я просто намагався триматись"

Вісім років тому я насолоджувався життям, грав у напівпрофесійний футбол. Працював агентом з нерухомості і мав чудове світське життя.

Того дня я щойно закінчив роботу і зустрівся з друзями, щоб пограти у гольф. Ми сиділи в клубі й дивилися по телевізору футбол. І тут друг, який пішов раніше, зателефонував і сказав, що в нього спустило колесо. Я погодився допомогти.

Ми стояли на тротуарі, як раптом невідомо звідки вилетіла автівка. Водій збив нас і поїхав далі. Я ще подумав: "Чому він нам не допомагає?"

Біль був нестерпний, але я намагався триматись: хапав траву руками і не дивився на свої ноги, хоча знав, що їх розчавило.

Друг теж отримав серйозні травми, але йому вдалося подзвонити в 999, і це врятувало мені життя.

Приїхала "швидка", мене ввели в штучну кому. Пізніше медики сказали, що я втратив майже три літри крові.

Прокинувся вже в лікарні – і без ніг.

Перший місяць в лікарні був найважчий.

У найболючіші моменти я постійно запитував себе: "Чому це сталося? Чому я? Що я тепер робитиму зі своїм життям?"

А вдома на мене чекала величезна адаптація.

Мене дуже підтримала родина, футбольна спільнота і друзі, які облаштували мій будинок до нових потреб.

Я пішов до реабілітаційної клініки, де мені сказали, що я ніколи не зможу бігати і плавати, але я не збирався з цим миритися. Гадаю, якби я обрав життя в інвалідному візку, то, можливо, пішов би темним шляхом алкоголю і наркотиків.

Я змінив клініку і зустрів двох дивовижних людей, які повернули мене до життя – фізіотерапевта Кет Сайзер і протезиста Джеймі Гіллеспі. Вони змусили мене повірити в себе і розробили план, щоб я знову міг бути активним.

За два роки після аварії я пішов на свою першу пробіжку, і це був неймовірний день.

У 2021 році я пробіг Лондонський марафон на протезах, зібравши 10 тисяч фунтів для авіаційної швидкої допомоги Східної Англії. Це був дуже емоційний день.

Коли я біжу, то іноді думаю про чоловіка, який поїхав і залишив мене вмирати на узбіччі.

І тоді я кажу: "Ні, ти в мене це не відбереш".

Я перетворюю свій гнів на енергію, щоб бігти ще швидше.

Водій відсидів трохи більше року і ніколи не виявляв справжнього каяття, але я намагаюся не думати про нього. Це марнування сил, а я хочу залишатися позитивним.

Перед марафоном я вирішив піднятися на гору Сноудон в Уельсі. Діставшись вершини, я заплакав і випустив всі переживання і емоції, які відчував протягом останніх років.

У найважчий момент я вирішив запросити на побачення подругу сім'ї Голлі, з якою давно не спілкувався.

Ми покохали один одного, і тепер у нас двоє синів: трирічний Кіан і півторарічний Оуен. Ми дуже щасливі і у травні одружуємось.

Бути батьком з обмеженими фізичними можливостями – ще той виклик. Спочатку це було мегаскладно, але ще більше мотивує залишатися у формі та бути найкращим батьком, наскільки це можливо.

Це також спонукало мене підвищити поінформованість про безпеку дорожнього руху: від водіння в нетверезому стані до відволікання на телефони за кермом.

Я зустрічаюсь з професійними спортсменами по всій країні і розповідаю їм свою історію.

Багато спортсменів їздять на потужних автомобілях. Мене збив Ford Focus, але якби автівка була більша, я був би мертвий.

Деякі з них ще вчаться водити, і я просто хочу їх захистити. Якщо я зможу навіяти їм думку про обережність, то я виконав свою роботу.

Після аварії я почав тренувати молодіжну команду "Іпсвіч Таун" і нещодавно поговорив із ними також.

Я також зустрічався з молодими футболістами з "Челсі" і вперше після аварії вдарив по м’ячу. Я і не думав, що це можливо.

Я хочу змінити ситуацію та принести користь футбольній спільноті.

Я хотів би скласти повний список футбольних клубів від А до Я і виступити перед ними всіма.

Я також хотів би якось зайнятися тріатлоном.

Не можу дочекатися моменту, коли одружуся з Голлі. Вона - мій найкращий друг і мій герой. Без її підтримки я б не зміг досягти всього цього.

Те, що зі мною сталося, принесло стільки позитиву, що я нічого не став би змінювати.

Можу з упевненістю сказати, що моє життя зараз краще, ніж будь-коли раніше.