"Апокаліпсис сьогодні". Історія найсміливіших зйомок кіно всіх часів

Мало яка зйомка фільму була такою проблемною, як воєнна епопея 1979 року "Апокаліпсис сьогодні" Френсіса Форда Коппола. Під час повторного виходу документального фільму про залаштунки "Серце темряви" режисер та двоє учасників процесу розкрили чимало секретів.

"Спосіб, яким ми це знімали, був дуже схожим на те, як американці працювали у В'єтнамі", – пояснив Френсіс Форд Коппола після показу фільму "Апокаліпсис сьогодні" на Каннському кінофестивалі в 1979 році.

"Ми були в джунглях. Нас було занадто багато. У нас було забагато грошей, забагато обладнання, і крок за кроком ми божеволіли".

Хоча проблемне виробництво епічного, жорстокого, психоделічного військового фільму Копполи було добре задокументовано у пресі під час його створення – від фінансових проблем до повторного кастингу акторів, від проблем зі здоров'ям до екстремальних погодних умов – справжні масштаби хаосу стали зрозумілими лише у 1991 році завдяки фільму "Серця темряви: Апокаліпсис кінематографіста".

Документальний фільм зібрали з великої кількості відеоматеріалу, який дружина Копполи, Елеонора, зняла на майданчику.

Стрічка показує кіновиробництво, яке захоплювало своєю масштабністю, амбіціями та поглядом і водночас було безладним, наркотичним та сповненим, здавалося б, нездоланних невдач.

Факс Бар та покійний Джордж Гікенлупер стали двома молодими режисерами, яким доручили продивитися архів котушку за котушкою, щоб зібрати докупи це божевілля та розповісти захопливу історію створення фільму. Тепер цей фільм реставрували і в форматі 4K він повертається в кінотеатрах США та Великої Британії.

Бар досі згадує перший день, коли він побачив відзнятий матеріал Копполи, який лежав майже недоторканим понад десять років.

"Деякі повідомлення були такими: "О, тут багато розфокусованого матеріалу", — розповідає він BBC. "Але ті кадри, які ми переглянули, були надзвичайними. Просто чудові кадри. Очевидно, Елеонора ретельно записувала все, що відбувалося. Це було справжнє золото".

Довгий список проблем

"Апокаліпсис сьогодні", вільне трактування новели 1899 року "Серце темряви" Джозефа Конрада, вважають одним із найвидатніших творів в історії кінематографа. Однак на різних етапах він мало не розпався.

Зйомки розпочалися на Філіппінах у березні 1976 року, і за планом мали тривати п'ять місяців, але зрештою, зайняли понад рік. Коппола звільнив свого головного актора, Гарві Кейтеля, через кілька тижнів і замінив його Мартіном Шином, який згодом переніс на знімальному майданчику майже смертельний серцевий напад.

Тайфун знищив дорогі декорації, а деякі актори заразилися паразитами анкилостом, тоді як інші пустилися берега і почали влаштовувати бурхливі вечірки та вживати наркотики на знімальному майданчику.

Тоді Марлон Брандо, який грав полковника Курца, з'явився на знімальному майданчику з великою зайвою вагою та абсолютно непідготовленим, що змусило Копполу переписати сценарій та зняти кінцівку фільму під себе.

З часом зйомки настільки перевищували бюджет, що Коппола взяв фінансування на себе самого. Це могло його розорити, якби фільм не був успішним. Згідно з книгою Елеонори Копполи "Нотатки", навіть після завершення зйомок, під час постпродакшну, Коппола був лише 20% впевненим, що зможе зробити фільм, який, зрештою, дійсно заслуговує на похвалу.

"Щодня дощ. Падав дощ так, ніби злився на тебе. Дощ, якого я ніколи раніше не бачив", – Демієн Лік

Документальний фільм зображує роботу над стрічкою, яка має на меті відтворити війну у В'єтнамі та багато в чому відображає моделі поведінки, що мали місце серед солдатів.

Час Герретсен, голландський військовий фотограф і фотожурналіст, якого запросили на знімальний майданчик на шість місяців (результати його роботи зібрані в книзі 2021 року "Апокаліпсис сьогодні: Втрачений фотоархів") так свідчить про цю схожість: "В'єтнам був божевільним, "Апокаліпсис сьогодні" — лише злегка менш божевільним", — розповідає Герретсен BBC.

Зі затягуванням виробництва акторам і знімальній групі ставало все важче, вони почали сумувати за життям вдома.

"Вони були майже як солдати у В'єтнамі, які до цього ніколи в житті не виїздили далі Канади, – згадує Герретсен. - Туга за домівкою була дуже сильна. Один член знімальної групи майже кожні вихідні їздив до Маніли – три-чотири години в один бік по поганій дорозі – і орендував готельний номер з видом на аеропорт, просто спостерігаючи, як літаки злітають до США".

"Це був унікальний фільм в історії кінематографа. Не думаю, що хтось колись зможе зробити щось подібне знову", – Факс Бар.

З часом бачення Копполи дедалі більше руйнувалося. Зокрема, він не зміг влучно передати кінцівку фільму, яка й донині відрізняється в кількох різних монтажах та версіях. "Я називаю весь цей фільм Ідіодіссеєю", – сказав тоді Коппола, як записано у фільмі "Серця темряви".

"Жоден з моїх інструментів, жоден з моїх трюків, жоден з моїх способів робити речі не працює для цієї кінцівки. Я так багато разів намагався, що знаю, що не можу цього зробити. Це може бути великою перемогою знати, що я не можу цього зробити. Я не можу написати кінцівку до цього фільму".

Однак, його акторський склад, здається, залишився вірним і відданим. "Актори пройшли б крізь вогонь за Френсіса, – каже Лік, – тому що він дає їм таку свободу дій і таке відчуття, що вони можуть зробити цю [сцену/персонажа] своєю. Потім він формує це так, як хоче. Більшого не можна просити".

Туга за домівкою мучила багатьох, але Лік мав зовсім інший досвід. Він називає час, проведений на зйомках, "найпрекраснішими трьома тижнями свого життя. Я спілкувався з філіппінцями, яких обожнював. Я думав, що вони чудові. Я закохався в красиву дівчину, і якби в мене була більша роль у фільмі, я б, мабуть, досі був там. Мені так сподобалося".

Закулісні історії

Тільки-но Бар почав переглядати весь відзнятий матеріал, він зрозумів, наскільки дивовижним було те, що цей фільм взагалі існував. "Я знав, що це надзвичайно складний фільм для створення, але поки не заглибишся в суть відзнятого матеріалу, не зможеш по-справжньому зрозуміти жахливі перешкоди, з якими вони постійно стикалися".

Завдання Бара розповісти історію, що стоїть за сюжетом, саме по собі було викликом і вимагало від нього перебрати близько 80 годин відзнятого матеріалу.

"Перший монтаж документального фільму тривав чотири з половиною години, – пояснює він. – У нас був цілий етап постпродакшну [в оригінальному монтажі]". І, звичайно, під час цього процесу було багато драми, навіть коли Коппола та його команда вийшли з джунглів і повернулися до комфорту студії.

"Один з редакторів утік з копією та сховався в готельному номері", – згадує Бар. "Ніхто не міг його знайти, і всі подумали, що все вкрали. Потім він надсилав назад спалений целулоїд у конвертах із написом: "Я позбавляюся фільму, сцена за сценою". Усі панікували". На щастя, творчі розбіжності, які спричинили розрив і крадіжку, вирішили до моменту, коли шкода була непоправною.

Бар згадує момент, коли він зрозумів, що документальний фільм відкрив щось фундаментальне.

"Аудіозаписи, які Еллі (Елінор Коппола) зробила про Френсіса, стали відкриттям", – каже він про аудіозаписи, що лунають у сценах фільму.

"Еллі була єдиною людиною на Землі, яка змогла зафіксувати Френсіса таким чином – зблизька та особисто. Це було побачення з американським майстром у його найінтимніші моменти, і це був справжній погляд у саму серцевину творчості: її сумніви, занепокоєння, тривоги та розробку цих ідей. Це було неймовірно особливо".

Коппола дав Бахру та Гікенлуперу своє благословення робити з відзнятим матеріалом те, що вони хочуть. Його єдиною вказівкою було: будьте чесними.

"Він сказав: "Тут сталися деякі неприємні речі, але якщо ви будете розповідати історію чесно, я це підтримаю". Єдине його прохання полягало в тому, щоб озвучування актора перезаписала дружина, адже матеріал був її, і цю історію вона побачила на власні очі. Це був останній майстерний хід, який зробив документальний фільм ще більш схожим на сирий погляд зсередини зйомок.

"Найприємніше, що мені кажуть про цей документальний фільм, це те, що він є необхідним для розуміння "Апокаліпсису сьогодні", — каже Бар.

"Люди кажуть: "Ну, я бачив "Апокаліпсис сьогодні", і він мені сподобався, але після того, як я побачив ваш документальний фільм, я зрозумів його більш повноцінно". Це найвищий можливий комплімент".

Для Бара "Апокаліпсис сьогодні" існує як повноцінний твір. "Це був такий унікальний фільм в історії кінематографа", – каже він.

"Я не думаю, що хтось коли-небудь зможе зробити щось подібне знову. Не лише тому, що Френсіс був готовий поставити на це весь свій статок, але й просто через амбіції. Я маю на увазі, що він мав намір поїхати на Філіппіни та відтворити В'єтнам для знімальної групи, щоб усі в компанії пережили цей досвід. Це було таке блискуче бачення".

Герретсен не міг відрізнити своє переживання від спогадів про реальні зони бойових дій. "Вибухи, кольоровий дим, години очікування на встановлення сцени – все змішалося", – каже він.

Після перегляду готового фільму, у нього було сильне враження. "Це був шедевр, безсумнівно, але пройде кілька років, перш ніж я зможу переглянути його знову. І війни у ​​В'єтнамі, і війни у ​​Камбоджі, і "Апокаліпсис сьогодні" продовжують залишатися зі мною, тому що безумство війни все ще з нами".