Палиця, горох і свічки: як люди прокидалися до появи будильників

Протягом історії люди вигадували хитромудрі способи не проспати.

Задовго до знайомого нам дзвінка будильника існував цілий арсенал методів, які допомагали прокинутися в потрібний час.

Епоха фабрик і "живих будильників"

Під час промислової революції у Британії фабрики зіткнулися з новою реальністю - жорстким обліком часу. Початок робочого дня став фіксованим і точним до хвилини.

Якщо робітник запізнювався хоча б на п'ять хвилин, могла зупинитися ціла виробнича лінія, а разом із нею і прибуток власників.

Тож людям був потрібен надійний спосіб прокидатися вчасно, особливо у темні зимові місяці. Перші будильники вже існували, але для звичайного робітника вони були надто дорогими.

Фабрики намагалися розв'язати проблему за допомогою свистків і дзвонів, які мали будити людей і скликати їх на роботу. Але ці сигнали часто були ненадійні.

Так з'явилася дивна й водночас дуже практична професія — knocker upper, або "живий будильник".

Спеціальні люди обходили вулиці й цілі квартали, стукаючи палицями у вікна клієнтів. Інколи вони легенько стукали у шибки, а інколи стріляли в нього сухим горохом через довгі бамбукові трубки.

Історикиня Аруніма Датта зазначає: "Вони стояли біля вікна доти, доки не отримували відповіді. Поки людина не прокинеться, "будильник" не йшов".

Подібні традиції існували й в інших культурах.

Наприклад, у мусульманських громадах під час Рамадану люди мають прокидатися до світанку, щоб помолитися і поснідати перед початком посту.

У багатьох містах з'являлися спеціальні люди, які будили сусідів.

Крик півня і природні сигнали

Мабуть, найдавнішим звуковим сигналом для пробудження був той, що видавали тварини.

Крик півня на світанку - один із найстаріших будильників людства.

Цікаво, що дослідження показують: півні кукурікають не лише через світло, а й відповідно до власного біологічного ритму.

Ще одним природним сигналом був ранковий хор птахів, який сповіщав про початок дня.

Важливу роль відігравали церковні дзвони. У середньовічній Європі життя значною мірою оберталося довкола парафіяльної церкви. Дзвін лунав щогодини й допомагав людям орієнтуватися в часі.

Дзвонар визначав час за допомогою пісочного годинника.

У заможних родинах існували внутрішні дзвіночки, їх встановлювали біля дверей спалень. Часто слуги прокидалися першими та будили господарів у потрібний час.

Вода, вогонь і пахощі

Однак світ минулого зовсім не був світом без будильників. Вони просто працювали інакше.

Багато таких пристроїв використовували воду або вогонь, щоб у потрібний момент подати сигнал.

І що вищим було становище людини в суспільстві, то складнішими й витонченішими ставали ці механізми.

Свічкові годинники

Вони з'явилися ще в давньому Китаї. На свічці робили спеціальні позначки часу, а іноді вставляли в неї маленькі металеві цвяшки.

Коли свічка догорала до потрібної позначки, цвяшок випадав у металеву чашку. Лунав дзвін, і людина прокидалася.

Оскільки багато хто виготовляв свічки вдома самостійно, такий "будильник" цілком можна було зробити власноруч.

Пахощі

У Китаї час вимірювали за допомогою ароматичних паличок. До ниток підвішували маленькі металеві кульки. Коли нитка перегорала, кулька падала на металевий піднос і дзвеніла - майже як невеликий гонг.

Збереглися навіть описи XIX століття, у яких згадується доволі незвичний спосіб пробудження: деякі люди вставляли пахощі між пальцями ніг, щоб прокинутися тоді, коли паличка догорить.

Водяні годинники

У стародавній Греції існували клепсидри - водяні годинники. За деякими свідченнями, філософ Платон першим перетворив їх на будильник у V столітті до н. е.

Він придумав пристрій, у якому вода поступово заповнювала посудину з повітрям. Тиск зростав, і в певний момент лунав гучний свист, майже як у сучасного чайника, що закипає.

Іноді такі водяні механізми навіть приводили в дію дзвони в селах, подаючи сигнал про потрібний час.

Поява механічних годинників

Перші механічні годинники з'явилися наприкінці XIII - початку XIV століття. Вони працювали на коливальному механізмі та мали спеціальний пристрій для відліку ударів.

Іноді такі годинники спершу програвали невелику мелодію, а потім дзвонили, розповідає ВВС історик Метью Чемпіон.

До XV століття в будинках почали з'являтися настінні годинники з будильником.

Час сигналу встановлювали за допомогою маленького штифта, а будив людей дзвін маленького дзвіночка.

Золотий вік "живих будильників"

У XVII столітті майстри-годинникарі зробили великий крок уперед. Але навіть у XIX столітті механічні будильники залишалися дорогими й ненадійними.

Саме тому в індустріальних містах Британії — Лідсі, Манчестері, Шеффілді та східному Лондоні — знову стали популярними "живі будильники" (knocker uppers).

Вони працювали вночі й часто починали будити людей уже о третій ранку.

Іноді ці люди мимоволі ставали й нічними сторожами. Вони помічали пожежі або підозрілі події.

Наприклад, у 1876 році один з таких "будильників" виявив пожежу в будинку в Бредфорді й розбудив родину, фактично врятувавши їм життя.

А в 1888 році інший "будильник" натрапив на тіло Мері Ніколс — першої жертви Джека-Різника.

Щоправда, їхня наполегливість іноді дратувала сусідів: через небажані ранкові пробудження навіть траплялися бійки.

Схожі професії існували й в інших країнах Європи: в Італії - hooters, у Франції - réveilleurs.

"Вони були ще більш безжальні, ніж британські "живі будильники", і будили своїх клієнтів різкими свистками, від яких неможливо було сховатися", - розповідає історикиня Аруніма Датта.

До 1920-х років ця професія майже зникла: механічні будильники стали дешевшими й доступнішими.

Уроки минулого

"Часто вважають, що раніше люди спали "природніше і здоровіше", - каже Фатіма Якут, професорка здоров'я сну в університеті Саншайн-Кост (Австралія).

Насправді їхній сон теж був далеким від ідеалу: тісні будинки, шум, важка фізична праця. Усе це впливало на якість відпочинку.

Втім, деякі звички минулого можуть бути корисними й сьогодні.

Дослідження показують: ранкове світло - один з найсильніших регуляторів добових ритмів. Воно допомагає організму правильно налаштувати час сну, зазначає Якут.

Натомість яскраве штучне світло ввечері може затримувати засинання.

Ще один урок минулого - регулярність сну та пробудження, яку люди вважали важливою для здоров'я.

"Протягом століть регулярний сон вважався частиною турботи про здоров'я. Ця ідея бере початок ще в античній медицині й залишалася популярною аж до XVIII століття", - каже Саша Хендлі, професорка історії Манчестерського університету (Британія).

"Люди серйозно ставилися до того, щоб спати й прокидатися в один і той самий час - можливо, навіть більше, ніж зараз".

Історики також наголошують на інших звичках, які сприяли якісному сну:

"Ці прості щоденні правила супроводжували людський сон протягом століть. І цілком можливо, що саме про них сучасний світ трохи призабув", - резюмує професорка Хендлі.