Берете відгул, щоб "підтягнути хвости"? Не робіть цього!

У наші дні керівники компаній прагнуть зменшити витрати, а працівники - справити гарне враження. Та якщо вам доводиться брати відпустку, щоб надолужити роботу, можливо, годі мовчати.

24-річна індійка Паллаві Варма працює у туристичній фірмі і часто чергує по шість-сім днів на тиждень. На роботі вона займається наповненням вебсайту, а крім того, ще вчиться у місцевому університеті, тож на ній лежить суттєве навантаження.

Іноді годин у добі не вистачає.

"Часом я відчуваю потребу надолужити втрачений час, працюючи неділями чи під час державних свят", - каже вона.

Її це не надто засмучує - мовляв, так ефективніше працюється, бо поза офісом менший тиск. "Працюючи у вільний час, я досягаю значно кращих результатів", - каже пані Варма.

Вона не одна. Минулого року британець 31-річний Том Дженан уперше взяв відпустку, щоб "підтягнути хвости" по роботі. Він мешкає у Брайтоні й працює дієтологом і фітнес-консультантом. Окрім основного завдання - складати описи продукції, яку продає його компанія - він виконував багато інших обов'язків, і робочого дня йому виявилося замало.

"Я взяв вихідний, щоби писати описи продуктів у домашній обстановці - розповідає він. - Я прокинувся без будильника, зробив собі каву і зручно вмостився на дивані з ноутбуком, увімкнувши улюблену музику".

Не відволікаючись на сповіщення електронної пошти, балаканину з колегами біля чайника та інші подразники офісного життя, пан Дженан за день написав усе, що відкладав місяцями.

Та для цього довелося пожертвувати дорогоцінним днем відпустки.

Дженан і Варма уособлюють новітню тенденцію, коли працівники відчувають необхідність завершувати робочі завдання у вільний час, поза шумним офісом.

Від фінансової кризи до перепрацювання

"Гадаю, серед найманих кваліфікованих працівників це явище існувало завжди, у тій чи іншій формі", - каже Джеймс Річард, викладач HR-менеджменту з Університету Геріота-Ватта, який наразі проводить масштабне опитування з приводу роботи у вільний час.

"Формально усе визначено контрактом, та є очікування, що ви реагуватимете на мінливі дедлайни і потреби компанії".

Тенденцію працювати у вільний час спостерігали протягом останнього року майже дві третини працівників відділів кадрів британських компаній, згідно з даними Дипломованого інституту персоналу та розвитку кадрів (Chartered Institute of Personnel and Development - далі CIPD). І показники зростають.

"Це явище поширюється, адже після останньої фінансової кризи більшість організацій узялися оптимізувати свої витрати, - пояснює Кері Купер, професор організаційної психології Манчестерської бізнес-школи і президент CIPD. - Ми лише починаємо усвідомлювати, яка це велика проблема".

За оцінкою пана Купера, приблизно третині працівників по всьому світу доводилося брати вихідні чи відпустку для того, щоб розібратися з незавершеними завданнями; він хвилюється, що у разі нової фінансової кризи це траплятиметься ще частіше.

Після світової фінансової кризи 2008 року число безробітних стрімко зросло - зі 178 млн у 2007 році до 205 млн у 2009 році, за даними ООН. Водночас змінилося і ставлення до роботи.

Гаслом "післякризового світу" стали слова "менше означає більше". Та якщо той самий обсяг роботи падає на плечі меншого числа працівників, навантаження швидко стає нереальним.

"Ми оцінюємо, якого максимуму реально досягти, а потім намагаємося втиснути це у робочий день, - каже пан Дженан. - Навіть якби у нас було сто працівників, завжди лишалась би незроблена робота".

Втім, усі сторони трудових стосунків і далі миряться з таким положенням.

"Я хочу справити гарне враження"

"Якщо ви почуваєтесь невпевнено, то будете працювати якомога більше й постараєтесь стати незамінним, - каже пан Купер. - Ви відповідатимете на імейли посеред ночі, працюватимете до ранку. Ви майже не братимете відпустку, а якщо й візьмете, то працюватимете біля басейну. Діти бавляться - тато й мама працюють".

Ще важливіше: працівники нікому про це не кажуть.

"Я хочу справити гарне враження на керівників і клієнтів, - пояснює пані Варма. - Тож я не проти зайвих годин, якщо результати від цього виграють". І це попри переконаність, що її роботодавці "лояльні до працівників і прагнуть їх розуміти".

"Вони скоріше наполягатимуть, щоб я більше відпочивала. Але я по натурі перфекціоністка", - каже вона.

Якщо ж визнати, що навантаження для вас завелике, керівництво може зробити висновок, що ви не відповідаєте вимогам. В умовах нестабільного ринку праці ви зробитеся першочерговим кандидатом на звільнення.

Проблема наростає, а компанії мало цікавляться тим, як її подолати. Хоча робота у вільний час практикується у 63% британських компаній, понад 50% ніяк із цим не борються, згідно з опитуванням CIPD.

"Усе залежить від керівників відділів, - каже пан Купер. - Одне з можливих рішень - навчати керівників уважній комунікації та емпатії".

Важливість такого навчання важко переоцінити. Хто як не безпосередні керівники мають допомагати підлеглим, які не можуть впоратися з обсягом роботи, і створювати атмосферу підтримки, де ніхто не боятиметься поскаржитись, що "йому забагато".

"Завдання керівників - розряджати стрес серед підлеглих, а не посилювати його, - каже Речел Сафф, старший консультант з питань робочих стосунків у CIPD. - На жаль, багато з них приречені на поразку, бо не пройшли належного навчання. А саме до них першою чергою звертаються працівники, коли стикаються з проблемами".

За опитуванням CIPD, близько чверті компаній, де працівники схильні працювати у вільний час, намагаються з цим боротися - зазвичай шляхом кращої підтримки персоналу.

Баланс між роботою та приватним життям

На щастя, деякі роботодавці розуміють, що працівникам не слід перепрацьовувати. Пані Варма обговорила своє навантаження з начальником, і компанія вирішила розширити штат.

Її завдання тепер поділені на двох працівників. "Начальник розуміє, що в мене багато роботи, дозволяє працювати в своєму темпі, а також найняв оплачуваного стажиста, щоби частково мене розвантажити", - каже вона.

Повернувшись в офіс після "робочого вихідного", пан Дженан випадково обмовився перед начальником, навіщо брав відгул.

"Він щиро засмутився, що я працював замість того, щоб відпочивати, - пригадує пан Дженан. - Розумію, це справді важливо - не надто себе заганяти, щоб не перегоріти. Слід підтримувати баланс між роботою та приватним життям".

Це справді важливо, погоджується пан Купер. "Гадаю, робота у вільний час - це проблема, яку всі ми можемо подолати", - каже він.

"Треба переконати вище керівництво, що наша продуктивність зросте, якщо баланс покращиться, - додає він. - Якщо витягати з працівників усі соки, матимемо лише виснажених працівників. Немає жодних доказів того, що це сприяє продуктивності".

Начальник пана Дженана попросив його більше не брати відгулів "для роботи" і звертатися до нього у разі проблем з навантаженням.

Пан Дженан його вислухав, та не прислухався. Відтоді він уже брав іще один вихідний для написання робочих матеріалів.

"Начальник про це не знає, - всміхається він. - Та, певно, після цієї статті дізнається".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Worklife.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--