Шостий плей-оф України: доля чи стеля Фоменка?

Програвши вдома експериментальному складу збірної Іспанії, футбольна збірна України вкотре спробує пробитися до фінальної частини континентальної першості через раунд плей-оф. П’ять попередніх спроб національної команди вийти на Євро і мундіалі крізь стикові матчі завершилися невдачами.

Восени 2013 року УЄФА розширила кількість учасників фінальної частини чемпіонату Європи до 24-х команд. Друге місце у відбірній групі тепер дозволяє пробиватися на головний континентальний футбольний форум напряму. Виглядало, що за таких умов українцям на шляху до мети не завадить вже ніщо.

Такі висновки ґрунтувалися на пристойно проведеному відборі до мундіалю-2014, який Україна розпочала з двох очок у трьох матчах, але з приходом на посаду головного тренера Михайла Фоменка фінішувала в групі другою, поступившись лише англійцям.

Втім, у нинішньому циклі українців у групі обійшли іспанці та словаки. І лише завдяки новій системі відбору, котра виводить до плей-оф кваліфікації треті команди, шанси все ж зіграти на Євро у Франції в українців ще зберігаються.

Спробуємо в хронологічній послідовності відзначити кілька причин, які завадили команді Фоменка пробитися на другий у своїй історії чемпіонат Європи напряму.

Кадровий голод

Визначальним для збірної України виявився перший матч проти словаків у Києві.

У ньому Михайло Фоменко не зміг розраховувати відразу на п'ятьох провідних виконавців: Євгена Коноплянку, Євгена Хачеріді, Дениса Гармаша, Руслана Ротаня і Анатолія Тимощука. Без чотирьох основних хавбеків українці програли мобільному словацькому півзахисту середину поля, а Ракицький, який заміняв Хачеріді, допустив помилку, що призвела до єдиного в матчі голу.

Виправити ситуацію підопічні Михайла Фоменка могли у виїзному матчі проти словаків у Жиліні, але напередодні, під час поєдинку з білорусами у Львові, тренерський штаб втратив єдиного креативного хавбека Гармаша - Денис наприкінці гри отримав невиправдане друге попередження за симуляцію і був дискваліфікований. Достойної заміни з тих гравців, на яких розраховує Фоменко, "динамівцю" не знайшлося.

Раніше закрити позицію плеймейкера (за умови, що молодому луганчанину Русланові Малиновському тренер довіряє неохоче) могли Едмар чи Роман Безус. Але перший не викликався до збірної, оскільки понад півроку не міг працевлаштуватися, а другий, перейшовши в "Дніпро", засів у глибокому резерві. Денис Гармаш теж повернувся до лав збірної лише восени 2015 року, пропустивши майже рік через важку травму.

Команді також хронічно не вистачало центральних нападників.

Тактичне одноманіття

Очоливши збірну на початку 2013 року, Михайло Фоменко спричинив фурор. Впродовж року команда провела 12 поєдинків, здобула дев'ять перемог і лише раз програла при різниці забитих-пропущених м'ячів 33-5. Навіть за умови, що та єдина поразка припала на матч плей-оф мундіалю, а 17 забитих голів були забиті у двох поєдинках з аутсайдерами із Сан-Марино, так результативно і ефективно українці в своїй історії не грали ніколи.

Фоменкові вдалося те, чого не змогли добитися його попередники Юрій Калитвинцев і Олег Блохін – максимально скористатися можливостями лідерів команди Андрія Ярмоленка і Євгена Коноплянки.

Однак з початком нового циклу тренер альтернативних тактичних варіантів не знайшов, а до флангових атак суперники встигли призвичаїтися.

Опоненти зосереджували на Ярмоленкові й Коноплянці чималу увагу. Як наслідок, вільними зонами у центрі українці не користалися не лише тому, що не хотіли чи не могли, але й через відсутність в обоймі швидкісних центральних хавів на кшталт Гармаша і забивних нападників калібру Євгена Селезньова. "Дніпрянин" повноцінно розкрився лише цієї осені, але у вересні не допоміг збірній через травму, а в жовтні не мав довіри, яку відчуває від тренерів в клубі.

У результаті до прагматичного українського стилю впродовж цього відбору прилаштувалися не лише лідери групи, яким підопічні Фоменка у чотирьох матчах не забили жодного м'яча, а й аутсайдери.

Україна з великими потугами долала оборонні редути таких команд як Люксембург і Македонія, а білорусам на виїзді двічі забила лише в останню десятихвилинку. Винятком із цього правила є лише перший тайм матчу проти Білорусі у Львові - саме на цю гру припало повернення до основи Дениса Гармаша, котрий був найкращим гравцем на полі.

Тренерська нерішучість

Тренер Фоменко не любить ризикувати. У можливих проблемах такого підходу він мав би переконатися ще як гравець, коли під керівництвом Валерія Лобановського грав за київське "Динамо" у чвертьфіналі Кубка чемпіонів проти французького "Сент-Етьєна". Тоді кияни, вигравши 2:0 удома, вирішили зіграти на утримання рахунку і поступилися 0:3.

Щось схоже відбулося й у 1993-му, коли Фоменко очолював "Динамо" вже сам. Тоді він в 1/16 фіналу Кубка чемпіонів переміг іспанську "Барселону" 3:1 вдома, а з перших хвилин зустрічі на виїзді побудував безальтернативний оборонний варіант. Завершилася ця спроба поразкою 1:4.

Схожа ситуація була й у відбірному циклі до мундіалю-2014, коли очолювана Фоменком Україна перемогла Францію 2:0 вдома, але програла їй 0:3 в гостях.

Але ці приклади стосуються матчів на виліт. У груповому турнірі з висококласними суперниками Михайло Фоменко воліє зіграти за італійським принципом, за яким найкращий результат – 0:0, "не було голів – не було помилок". Втім, такий підхід виправданий лише за сприятливого турнірного становища.

Однак саме так тренер Фоменко грав проти Англії наприкінці попереднього відбірного циклу в зустрічі, вигравши яку, українці могли потрапити на чемпіонат світу напряму. Так само збірна України діяла в обох зустрічах проти іспанців і у виїзному матчі проти словаків у поточному відбірному циклі.

І це за умови, що команда мусила якимось чином компенсувати домашній програш Словаччині на старті турніру.

Запізнілі заміни

Статистика свідчить, що за кількістю результативних замін в офіційних матчах Михайло Фоменко переважає усіх своїх попередників включно із Лобановським, Блохіним і Сабо - шість разів випущені нинішнім наставником з лави запасних гравці відзначалися голами, тоді як у найближчого переслідувача цей показник нижчий удвічі. Характерно, що саме своєчасний вихід Сергія Сидорчука в зустрічі з білорусами дозволив українській збірній зламати матч на свою користь після 80 сухих хвилин.

З іншого боку, маємо приклади зустрічей у Словаччині та у Києві проти Іспанії. В обох цих матчах Україна була зобов'язана грати на перемогу, але тренер, навіть розуміючи, що грі команди в другому таймі бракує агресії, зволікав із замінами. В Жиліні тренер випустив на поле нападника Олександра Гладкого вже в компенсований арбітром час, а Євгена Селезньова випустив на Іспанію лише на заключних п'ять хвилин.

Спроба №6

Хорватія в 1997-му, Словенія в 1999-му, Німеччина в 2001-му, Греція в 2009-му, Франція в 2013-му – ось повний список суперників, які залишали Україну в різний час за бортом найбільших футбольних форумів на стадії плей-оф. Нині команда Михайла Фоменка під час жеребкування раунду плей-оф буде сіяною. Їй можуть дістатися Данія, Словенія, Боснія і Герцеговина та Ірландія - суперники приблизного одного рівня.

Данія має у складі сильних стоперів Сімона К'яєра і Даніеля Аґґера, потужного центрфорварда Нікласа Бендтнера, а також вінгера Мікаеля Крон-Делі, котрому наразі програє конкуренцію за місце в основі іспанської "Севільї" Євген Коноплянка.

Словенці з голкіпером топ-рівня Саміром Гандановічем у складі пропустили поперед себе об'єктивно сильніших Англію та Швейцарію. У них немає польових футболістів рівня Златко Заховіча, як у 1999-му, але є той же тренер Сречко Катанець, після повернення якого на посаду наставника збірна знову стала конкурентною.

Ірландці, фінішувавши в групі третіми після Німеччини і Польщі, випередили у боротьбі за третє місце шотландців завдяки перемозі саме над чинними чемпіонами світу німцями. Міцна команда з британським стилем та харизматичним лідером Роббі Кіном. Пройти такого суперника було б непросто навіть топовим збірним.

Боснійці в групі поступилися Бельгії та Уельсу. Ця збірна теж має у своєму складі сильного воротаря Асміра Беґовіча з "Челсі", півзахисників Міралема П'яніча і Сенада Луліча, які є лідерами римських "Роми" і "Лаціо" відповідно, а також центрфорварда тієї ж "Роми" Едіна Джеко. Безперечно, Боснія і Герцеговина – найменш бажаний поміж усіх варіантів.

Жеребкування визначить суперників 18 жовтня.