"Мені соромно" та "оповідки за пляшкою пива" - чоловіки про #яНеБоюсьСказати

"#яНеБоюсьСказати – зараз мені здається, що це – найбільш вражаючий флешмоб з тих самих пір, як був вигаданий значок хештега", - написав у Facebook <link type="page"><caption> Андрій Дігтяренко</caption><url href="https://www.facebook.com/dihtjarenko/posts/10205204098821805" platform="highweb"/></link>.

До флешмобу в соцмережах, який розпочався цього тижня, долучилися сотні якщо не тисячі дівчат та жінок.

Однак записи з таким хештегом розміщували на своїх профілях у Facebook і чоловіки.

Хтось з них вражався масштабові проблеми, говорити про яку в українському суспільстві відкрито "якось не прийнято". Хтось – ділився власними життєвими історіями. Хтось – пропонував шляхи вирішення проблем, піднятих у ході флешмобу. А ще хтось – просто кпинив з учасників та учасниць Facebook-акції.

ВВС Україна досліджувала реакцію користувачів українських соцмереж.

"Це жах"

"Прочитав кілька жіночих сповідей і кинув, бо це жах. Але це правда, і від того ще більш страшно", - написав у своєму Facebook журналіст <link type="page"><caption> Вахтанг Кіпіані.</caption><url href="https://www.facebook.com/vakhtang.kipiani/posts/10154259419907410" platform="highweb"/></link>

"Я ніколи не міг уявити, як часто жінки у своєму житті стикаються з побутовим чи сексуальним насильством. Це якесь пекельне пекло. Я розумів, що воно є, але що так багато…" - ділиться своїми емоціями депутат парламенту <link type="page"><caption> Борислав Береза</caption><url href="https://www.facebook.com/borislav.bereza/posts/1446181088741326" platform="highweb"/></link>.

"Волосся дибки стає. Я з тих, хто навіть близько не уявляв собі масштаб трагедії", - пише <link type="page"><caption> Дмитро Барабаш</caption><url href="https://www.facebook.com/dmitry.barabash/posts/1194141283949855" platform="highweb"/></link>.

Така реакція чоловіків на одкровення під хештегом #яНеБоюсьСказати є, мабуть, найтиповішою. Десятки чоловіків пишуть про заціпеніння від жаху та масштабності піднятих проблем.

"Мій батько вчив"

Деяких прочитане спонукає до того, щоб змінити власну поведінку, переглянути свої погляди на проблему насилля в суспільстві.

"Вражений, зробив для себе висновки… Буду уважнішим до простору навколо, щоб допомогти тому, хто цього потребує… Дуже ймовірно, що я уже пропустив не один випадок (спроби) насилля через банальну неуважність", – написав <link type="page"><caption> Юра Гайдай</caption><url href="https://www.facebook.com/ggyura/posts/703142239838436" platform="highweb"/></link>.

Тут же він обіцяє стати "делікатнішим та емпатичнішим" та "вчити сина бути чоловіком".

Мотив "правильного" виховання хлопчиків теж є досить популярним.

"Мій батько вчив мене не смикати дівчаток за кіски. І я не смикав, завжди за них заступався", - пише заступник глави Нацбанку <link type="page"><caption> Владислав Рашкован</caption><url href="https://www.facebook.com/vladyslav.rashkovan/posts/10209635266700550" platform="highweb"/></link>, який, за його словами, тепер вчить тому самому свого п’ятирічного сина.

"Мій батько також вчив мене завжди запитувати при вході до ліфту, якщо в ньому є незнайома дівчина, чи можна увійти і поїхати в ліфті… Мій батько вчив, що, якщо йдеш порожньою вулицею, а попереду йде дівчина, то або зупинись, поки вона не відійде далеко, або перейди на іншу сторону вулиці – щоб вона не чула незнайомі кроки позаду", - продовжує він.

Серед семи з лишком тисяч лайків та майже півтори тисяч поширень до цього посту були й критичні коментарі.

"У демократичному суспільстві з істинним рівноправ’ям, незалежно від статі, віри, кольору шкіри, такого ставлення (виховання) не повинно бути апріорі", - пише йому працівник банку "Хрещатик" Костянтин Мітченко.

"Зламав усі пальці"

"Хлопці, а ви колись заступалися за дівчат, до яких чіплялися збоченці? Чи хай син Порошенка заступається?" - питає у своїх друзів <link type="page"><caption> Андрій Приймаченко</caption><url href="https://www.facebook.com/pryymachenko/posts/10153561892901507" platform="highweb"/></link> і збирає під цим постом кілька десятків коментарів зі ствердними відповідями – і від чоловіків, і від жінок.

"Років вісім тому побачив, як один неадекват у вагоні метро мало не всю руку засунув між сідниць заціпенілої дівчини. Вискочив за ним на Дарниці. Наздогнав його в парку навпроти "Дитячого світу". Збив з ніг і зламав усі пальці на обох руках. Може, я і не мав рації. Бог розсудить", - написав <link type="page"><caption> Максим Музика</caption><url href="https://www.facebook.com/muzamax/posts/577327962441263" platform="highweb"/></link>.

Це визнання зібрало неоднозначні коментарі читачів. Одні – дякували йому і навіть запитували, "куди привезти квіти". Інші – докоряли за самосуд і сумнівалися в адекватності самого автора допису.

"Вибачте"

"Головний момент, про який слід замислитись: щоб регулярно ґвалтувати… мільйони жінок, потрібні мільйони чоловіків. Не серійні чикатили це роблять, а звичайні пацани і мужики", - намагається зазирнути в корінь проблеми медіаексперт <link type="page"><caption> Отар Довженко</caption><url href="https://www.facebook.com/otardovzhenko/posts/10154115708305873" platform="highweb"/></link>.

В українському сегменті Facebook з’явилися десятки вибачень від "звичайних пацанів і мужиків", які після прочитання історій під хештегом #яНеБоюсьСказати по-новому відрефлексували свою поведінку.

"У всьому цьому морі (поганих людей. – Ред.) є і я. Банально, але щодня перед очима, як учора. Але став кращим, правда. Вибач. Вибачте", - написав <link type="page"><caption> Олександр Грехов</caption><url href="https://www.facebook.com/aleksandrgrekhov/posts/10205475963453314" platform="highweb"/></link>.

"Мені зараз соромно за різні недоречні жарти чи дружній масаж плечей, про який ніхто не просив. Я б хотів у всіх жінок, яких я коли-небудь своїми діями чи словами примусив ніяковіти, попросити пробачення", - написав <link type="page"><caption> Михайло Ганницький</caption><url href="https://www.facebook.com/gannitsky/posts/1468031539889610" platform="highweb"/></link>.

Чоловік як жертва

Деякі чоловіки постили під хештегом #яНеБоюсьСказати історії, коли жертвами сексуальних домагань ставали вони самі.

"У шкільному віці я ходив у туристичний гурток – скаути. В одному з походів мене облапав один з керівників скаутського загону. Про його домагання до молодняка знав багато хто, якщо не всі в загоні. І мовчали, як змовчав свого часу і я", - написав <link type="page"><caption> Ярослав Зелінський</caption><url href="https://www.facebook.com/eto.vavilon/posts/1037637819606779" platform="highweb"/></link>.

Утім, чоловічих історій під цим хештегом було в десятки разів менше, ніж жіночих.

"Чоловіки теж бувають жертвами насилля і домагань – у побуті, в’язниці, армії. Однак більшість надає перевагу жити згідно з неписаним правилом, що слабким бути соромно. Тому під цим хештегом немає чоловічих (історій). Мораль? Її не буде", - пише <link type="page"><caption> Іван Лазарев</caption><url href="https://www.facebook.com/IvanLazarevUA/posts/312180625836471" platform="highweb"/></link>.

"Носіть зброю"

Деякі чоловіки у своїх дописах під цим хештегом намагалися бодай окреслити шляхи вирішення проблеми.

"Я б дуже хотів, щоб чоловіки припинили поводитися як бидло, але поки це не так – вивчайте активну й пасивну самооборону, носіть з собою зброю. Не будьте жертвами за визначенням і бережіть себе", - рекомендує дівчатам <link type="page"><caption> Вова Черемис</caption><url href="https://www.facebook.com/vovka.che/posts/1223184017714995" platform="highweb"/></link>.

"Чим відрізняються методи боротьби з корупцією від боротьби з (поганими людьми. – Ред.), що вважають себе вправі знущатись над фізично слабшими? Абсолютно нічим. В обох випадках публічність - кращий запобіжник. Будь-який ідіот-збоченець тричі задумається, чи ляснути он той сексуальний задок - якщо знатиме: того ж дня у соцмережах з'явиться його фото з описом ситуації", – пише <link type="page"><caption> Роман Кулик</caption><url href="https://www.facebook.com/romanvkulyk/posts/1030237257044956" platform="highweb"/></link>.

Утім, вистачало і порад жертвам насилля змінити свою поведінку, аби мінімізувати вірогідність неблагополучного розвитку подій.

"У мене одне питання: панове і (переважно) пані, а ви не пробували просто не спілкуватися з (поганими людьми. – Ред.)?" - пише <link type="page"><caption> Володимир Корнілов</caption><url href="https://www.facebook.com/vkornilov/posts/10205206187473051" platform="highweb"/></link>.

"Ні, справді. Одна справа, коли маніяки/випадкові люди/ маршрутки чи ще щось, але там (під хештегом. – Ред.) переважна більшість історій про друзів/товаришів/партнерів тощо. Очі ваші, пардон, в якому місці були до того? Завжди мене вражало це: спочатку вона тусується з відвертими (поганими людьми. – Ред.) і бабіями, а потім плачеться, що "ах, як же так". Скільки таких історій було на кухнях, тепер ось до Facebook переїхали", - пояснює свою точку зору він.

"Не треба, будь ласка"

Та й взагалі, було б перебільшенням стверджувати, що чоловіча частина Facebook відреагувала на хештег #яНеБоюсьСказати виключно виразами співчуття і солідарності.

"У мене враження, що я в фільмі про маніяка цілий день живу. Здавалося, що кругом залякані жінки плачуть у своїх офісах. Не треба більше таких флешмобів, будь ласка", - написав <link type="page"><caption> Андрій Шараєвський</caption><url href="https://www.facebook.com/andrew.sharaevsky/posts/1289014457792842" platform="highweb"/></link>.

"Розфрендив усіх, хто у мене в стрічці описав свої сексуальні труднощі. Якщо вони є, то про них потрібно розповідати психотерапевтові, а не займатися тут ексгібіціонізмом", - написав колишній заступник дніпропетровського губернатора <link type="page"><caption> Святослав Олійник</caption><url href="https://www.facebook.com/svyatoslav.oliynyk/posts/1137566396309764" platform="highweb"/></link>.

"Цінність 99% історій, на мою думку, становить лише факт психологічного феномену "написати про це пост" та бажання бути в мейнстрімі… Скоріше за все, наслідком буде ретравматизація, а не закриття старих гештальтів. Хіба це незрозуміло? Більше того, в чому я впевнююся все сильніше - так це в тому, що тренд перетворився на написання не суто реальних історій, а все більш прикрашених художніх оповідок за пляшкою пива на модну тему", - говорить <link type="page"><caption> Нестор Барчук</caption><url href="https://www.facebook.com/nestor.barchuk?fref=nf" platform="highweb"/></link>.

Зелена цибуля

А деякі чоловіки відверто кпинили на тему флешмобу, розміщуючи у дописах під хештегом #яНеБоюсьСказати власні жарти – часом і не дуже цензурні.

"#яНеБоюсьСказати. Одного разу я відшмагав дівчину по спині пучком зеленої цибулі", - написав <link type="page"><caption> Антон Селін</caption><url href="https://www.facebook.com/anton.selin.165?fref=nf" platform="highweb"/></link> та отримав у відповідь як похвали своєму почуттю гумору, так і прокльони від людей, які вирішили його розфрендити.

"У відповідь на антимужиковий флешмоб #яНеБоюсьСказати пропоную відреагувати дзеркальним флешмобом #бабаДінамо", - піднімає новий шквал обурення у соцмережах <link type="page"><caption> В’ячеслав Пономарьов</caption><url href="https://www.facebook.com/lubobla/posts/1119847958058676" platform="highweb"/></link>.

А після отримання десятків, м’яко кажучи, негативних відгуків на свою ініціативу, пише: "Думаю, що всі, хто сьогодні активно розказує про проблему насильства, із задоволенням набили б мені морду".

Чи не найбільше дискусій в українському сегменті Facebook викликав чотиривірш поета <link type="page"><caption> Олександра Ірванця</caption><url href="https://www.facebook.com/alekirvan/posts/10208368726029188" platform="highweb"/></link>.

"Ти морожено вкусне купив тоді, І заставив мене лизати. І текло солодке по бороді. Янебоюсьсказати", – написав він.

Реакцією на цей допис стали не лише закиди у несвоєчасності та неадекватності такого "жарту", але й <link type="page"><caption> звинувачення</caption><url href="https://www.facebook.com/anya.hrytsenko/posts/10154324293629670" platform="highweb"/></link> самого Ірванця у тому, що він теж був персонажем чиїхось історій, написаних під тегом #яНеБоюсьСказати.

Уже за два дні поет у своєму новому дописі попросив пробачення за свій "зухвалий і необережний" вірш.

"Перепрошую саме за свою маскулінну товстошкірість – я мусив передбачити, що у жінок подібні враження аж ніяк не веселі… Недооцінив силу слова, так його й перетак", - написав він.