Режисер Драгоєвіч: кіно має показувати, яким божевіллям є війна

Для програми спеціальних показів Одеського кінофестивалю сербський режисер Срджан Драгоєвіч привіз свій фільм про війну на Балканах "Красиві села красиво палають".

Знята 1996 року стрічка розповідає історію двох друзів дитинства, які під час балканської війни опинилися по різні боки барикад.

Про те, чому цей фільм варто дивитися українцям, про досвід примирення в країнах колишньої Югославії і про потенціал українського кіно режисер розповів в інтерв'ю ВВС Україна.

ВВС Україна: Про ваш фільм "Красиві села красиво палають" ви говорили, що його однаково ненавидять і боснійці, і серби і хорвати.

Срджан Драгоєвіч: Так, це дуже реалістичний фільм. Саме тому люди з обох боків не сприймали його. Для сербської аудиторії це - перший раз, коли їм показали етнічні чистки, як горять села. Вони про це не знали, їм про це не говорили. Вони чули державну пропаганду. Це задовольнило їхнє бажання побачити ті аспекти війни, про які вони не чули.

Люди жили дуже близько від конфлікту, який тривав три з половиною роки, і не мали достатньо інформації про нього.

Я не так швидко зробив цей фільм - війна почалася в 1991-му, а я зробив його в 1995 році. Я мав кілька років, щоб розізлитися і нарешті зняти фільм.

ВВС Україна: Злість була вашою основною емоцією і причиною, щоб зняти фільм?

Срджан Драгоєвіч: Так, чотири роки ми жили у всьому цьому жахітті війни - у нас були і санкції, і злочинність, і парамілітарні формування. Тобто чотири роки в цьому жаху мене достатньо розізлили, щоб почати говорити про те, яким божевіллям є війна.

ВВС Україна: Чи вважаєте ви, що Україна повинна мати такий фільм про конфлікт на Донбасі, щоб пояснити всім, що відбувається? І коли такі фільми мають з'явитися?

Срджан Драгоєвіч: Важко сказати. Можливо я зробив ці "Красиві села" занадто рано, ще під час війни. Це допомогло в тому, що фільм дуже автентичний і реалістичний, але з іншого боку – там недостатньо історичної відстані.

Тому мені важко давати якісь поради, бо я зробив протилежне, але я зараз розумію, що ця історична відстань має бути, такі фільми потрібні.

ВВС Україна: Як ви вважаєте, скільки потрібно часу для переосмислення війни, щоб люди були готові дивитися такі фільми?

Срджан Драгоєвіч: Це залежить від того, яку історію ви хочете розповісти. Якщо ви знімаєте фільм близько до війни, то треба бути дуже обережним, щоб не скотитися до пропаганди.

Знімати фільм про війну під час війни – дуже складне для режисера завдання. Важко відсторонитися від цього. Якщо вже знімати фільми про війну, то це мають бути антивоєнні фільми, щоб показувати, яким божевіллям є війна і показати, до чого вона може призвести.

Я хотів би, щоб якийсь український канал купив "Красиві села" і показав його на телебаченні. Це було б дуже цікаво показати широкій українській аудиторії, як це все відбувалося.

Вже пройшло майже 20 років. І на міжнародному ринку цей фільм мав великий успіх. Наприклад, він став найпопулярнішим фільмом в 1997 році у Бразилії і в Австралії. Досі не зрозуміло, чому так сталося.

ВВС Україна: Яким є досвід примирення у народів колишньої Югославії? Як ви відчуваєте, який рівень терпимості є зараз між сербами, боснійцями, хорватами?

Срджан Драгоєвіч: Культура та мистецтво цьому досвідові дуже допомагають. Кілька прикладів з власного життя – мій фільм був першим сербським фільмом, який показали після війни в Словенії, що була в 1991 році. Другий фільм - "Рани" вийшов у дистрибуції в Хорватії, а фільм "Парад" отримав нагороду на міжнародному фестивалі у Приштині в Косово.

Зараз є дуже багато прикладів співпраці між митцями і художниками з Косова і Белграду.

Те, що російські фільми представлені в Одесі, їх обговорюють, це теж допомагає діалогу.

ВВС Україна: Якою була реакція української публіки в Одесі на ваш фільм?

Срджан Драгоєвіч: Фільм показували достатньо пізно, але був повний зал, багато людей залишилось до першої ночі для дискусії.

Люди реагували дуже емоційно, що є зрозумілим через ситуацію в Україні і конфлікт з Росією. Одна дівчинка плакала, вона казала - це найкраще, що вона бачила.

ВВС Україна: Ви говорили, що вірите в те, що кіно може бути інтелектуальним та фестивальним і збирати велику аудиторію. Який ваш рецепт, як цього можна досягти?

Срджан Драгоєвіч: Мені важко, як митцю, давати якусь однозначну пораду. Для мене найважливіше і основне - ремесло розповідати історії. А в європейському артхаусному кіно це не завжди присутнє.

ВВС Україна: Які українські історії, на вашу думку, можуть бути цікавими і можуть стати основою для фільмів? Який потенціал ви бачите в українському кінематографі?

Срджан Драгоєвіч: Я був щасливий бути членом журі на фестивалі в Македонії минулого року, де нагороду отримав український фільм "Плем'я", і я бачив фільми вашого режисера Сергія Лозниці. Тому я можу сказати, що в Україні створюють багато цікавих фільмів.

Для мене було сюрпризом те, стільки українських фільмів присвячені Другій світовій війні. Ви живете у перехідному суспільстві, де багато цікавих проблем вартих висвітлення - корупція, злочинність. Чому режисери так багато повертаються до історії?

З Срджаном Драгоєвічем спілкувалась Діана Куришко.