Чи впливає ім’я на майбутнє дитини?

Годинами вивчаючи переліки дитячих імен, батьки намагаються уявити, як їхній вибір вплине на життя їхньої дитини. Та що насправді залежить від імені?

Це питання докладно розглядається у двох нещодавно опублікованих книжках.

Дати дитині ім’я – справа непроста. Крім того, що воно має добре звучати разом із прізвищем, слід продумати і можливі прізвиська, що "клеїтимуться" до дитини, як хороші, так і погані. Припустимо, нам хочеться назвати малюка на честь дідуся чи бабусі, але ж в імені можуть бути ще й забуті значення, які треба знайти у книжках, і сучасні асоціації, не завжди позитивні, про які треба запитати у Google.

Дівчинка на ім’я "Е"

Далтон Конлі та його дружина Еллен з Нью-Йорка лише наполовину впоралися з цим складним, хоч і приємним завданням, коли народилася їхня дівчинка – на два місяці раніше призначеного терміну.

"Ми звузили наш вибір до імен на букву E, але ніяк не могли визначитись остаточно, – розповідає пан Конлі. – І тут нас осяяла думка: а що як лише частково обмежити свободу нашої доньки? Дамо їй лише першу букву імені, а коли вона підросте, то зможе сама вирішити, що стоятиме далі".

Отак з’явилася Е. Зараз їй 16, і вона ще не відчула потреби "дописати" своє ім’я. "Коли в тебе вже є якесь ім’я, ти до нього звикаєш. Воно стає частиною тебе", – каже вона. На відміну від сестри, молодший брат Е, Йо Сін Гейно Оґастес Айснер Александр Вайзер Наклз, скористався пропозицією батьків обрати собі ім’я. Він додав частини "Гейно" і "Наклз", коли йому було чотири, і батьки внесли зміни в офіційні документи.

"В інтернеті часом пишуть, що я знущаюся над дітьми, – розповідає пан Конлі, автор книжки "Батьківська наука: все, що вас цікавить про виховання дітей, але про що ви не маєте сил спитати". – Та я не вважаю, що поклав на них непідйомну ношу. Їм подобається, що в них такі унікальні імена".

Віддзеркалене Я

Вже близько 70 років дослідники намагаються з’ясувати, як впливають незвичайні імена на життя їхніх власників. Вважається, що наша особистість принаймні частково формується під впливом того, як ставляться до нас інші люди, – психологи називають це "віддзеркаленим Я", – а наше ім’я здатне забарвлювати нашу взаємодію з суспільством в ті чи інші тони.

Перші дослідження показали, що серед чоловіків з рідкісними іменами вище ймовірність не закінчити середню школу і бути самотнім у подальшому житті. Також було виявлено, що психіатричні пацієнти з незвичайними іменами, як правило, більш тривожні.

Втім, новіші наукові роботи змальовують неоднорідну картину. Річард Цвайґенгафт, психолог з Ґілфордського коледжу у США, вказує, що багаті американці з дивними іменами частіше потрапляють до рейтингів видатних людей сучасності (так званих Who’s Who).

Він не знайшов надійних даних про поганий вплив дивних імен, але зауважив, що і серед звичайних, і серед незвичайних імен суспільство іноді виділяє більш бажані.

Конлі, який працює соціологом у Нью-Йоркському університеті, стверджує, що діти з незвичайними іменами вміють краще контролювати імпульсивні бажання, оскільки звикають реагувати на насмішки або й просто на запитання про їхні імена: "Цей досвід іде їм на користь, адже вони вчаться контролювати свої емоції та імпульси – а це важлива навичка для досягнення успіху".

Але взагалі-то, пояснює він, ім’я як таке не настільки важливе; вагомішу роль відіграє той факт, що дитину виховують батьки, які вирішили обрати це ім’я.

Схожого висновку доходить і Грегорі Кларк, економіст і автор книжки "Син свого батька: прізвища та історія соціальної мобільності". Хоча дослідження Кларка присвячене переважно прізвищам, він також розглядає й імена – а саме, імена 14 449 першокурсників елітного Оксфордського університету за період з 2008 по 2013 рр. Він порівнює частотність різних імен серед першокурсників Оксфорду з частотністю тих самих імен серед загального населення того ж віку і вираховує ймовірність, відносно до середньої, що людина з певним іменем вступить до Оксфорду. (Для дослідження він вибрав лише студентів з британськими прізвищами).

Він виявив, що в Оксфорді втричі більше Елеанор, ніж в середньому по країні, а від них недалеко відстають Пітери, Саймони й Анни. З іншого боку, там менше однієї тридцятої від очікуваного числа юнаків та юначок на ім’я Джейд і ще менше – на ім’я Пейдж і Шеннон. Дівчина, яку звати Елеанор, у 100 разів скоріше опиниться в Оксфорді, ніж Джейд.

Проте, зауважує пан Кларк, не можна казати, що такий розрив спричинений саме іменами, а не іншими факторами, які з ними пов’язані. Різні імена популярні у різних соціальних групах, а ці групи мають різні можливості й цілі.

"У сучасній Англії з’явилося дещо таке, чого у 1800-х роках не було", – каже він. Коли він повторив підрахунки, але з іменами тих, хто вчився в Оскфорді та Кембриджі на початку XIX ст., кореляція між іменами та навчанням в престижному університеті виявилась значно меншою. На той час імена не були таким показником соціального статусу, як сьогодні.

Відтоді в країні відбувся зсув у бік незвичних, навіть унікальних імен. До 1800 р., каже Кларк, половина британських чоловіків називалася лише чотирма найпопулярнішими іменами. У 2012 р., згідно з даними Національного статистичного управління, чотирма найпопулярнішими іменами (Гаррі, Олівер, Джек, Чарлі) називали лише 7% англійських новонароджених хлопчиків (аналогічна картина спостерігалася в Уельсі).

Подібним чином у 1950 р. лише 5% американських батьків обрали для своєї дитини ім’я, яке не входило у тисячу найпоширеніших. У 2012 р. цей показник зріс до 27%.

У XVIII ст. не було дивним, якщо кілька дітей у сім’ї мали одне й те саме ім’я – наприклад, два Джони, на честь різних дідусів. Тепер батьки дедалі старанніше шукають унікальні імена – або вигадують нестандартний правопис імені. У книжці "Епідемія нарцисизму" письменниця Джин Твендж наводить приклад: ім’я Джасмін (Jasmine) стоїть у рейтингах поруч з десятком імен-близняток Jazmine, Jazmyne, Jazzmin, Jazzmine, Jasmina, Jazmyn, Jasmin і Jasmyn.

Іменна дискримінація

Оскільки імена – це нині питання не стільки традиції, скільки вибору, вони дають більше інформації про людей, що роблять цей вибір. Зокрема, в Америці дедалі легше визначити колір шкіри людини за її іменем. Роланд Фрайєр і Стівен Левітт вказують, що станом на 2003 рік у Каліфорнії близько 40% чорношкірих дівчаток мали імена, якими не було названо жодну білу дівчинку в цьому штаті.

Така расова та класова "прозорість" імен має вражаючі наслідки. У експерименті 2003 р. під назвою "Чи Емілі та Грегу легше знайти роботу, ніж Лакіші та Джамалю?" дослідники Маріанн Бертран і Сендгіл Муллайнатан розіслали майже 5 тисяч резюме на вакансії, що рекламувались у газетах Чикаго та Бостона.

Резюме були абсолютно однакові, але в половині з них зазначалося "біле" ім’я, таке як Емілі Волш чи Грег Бейкер, а в другій половині – "чорне", наприклад, Лакіша Вашингтон чи Джамаль Джонс. Резюме під "білими" іменами отримали на 50% більше відгуків роботодавців, ніж резюме під "чорними". Ця закономірність простежувалась навіть у державних компаніях з "політикою позитивної дискримінації" та приватних фірмах, що пишаються наданням "рівних можливостей для всіх".

Дослідники дійшли висновку, що роботодавці несправедливо дискримінували чорношкірих кандидатів, відсіюючи їх за іменами, можливо, навіть несвідомо. Звичайно, упередження можуть проявитися і на співбесіді, але чорношкірий претендент на ім’я Грег Бейкер принаймні отримає запрошення і переступить поріг компанії.

Е Конлі, безсумнівно, тепло ставиться до свого ініціалу – який у її випадку збігається з ім’ям.

"Це ж так круто, що люди – особливо мої друзі – тепер інакше дивитимуться на букву Е", – тішиться вона. Водночас вона не вважає, що її незвичайне ім’я справило значний вплив на її життя, принаймні поки що.

"Мені цікаво жити з таким іменем, але насправді я нічим не відрізняюсь від якоїсь там Елізабет", - каже вона.

На думку її батька, хоча його дітей не дражнили, як деяких інших носіїв незвичайних імен, – це, можливо, тому, що в них прогресивне оточення, і в школі, і у районі.

"Я б не сказав, що імена не мають значення, – уточнює він. – Але їх значення залежить від контексту".