Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Власть денег” у редакційній статті підсумовує досягнення української економіки від початку року: “Українська економіка і надалі тішить дивовижною закономірністю: чим не зрозумілішими є справи у політиці, тим швидше зростає ВВП. За підсумками 4 місяців зростання перевищило 7%, і за цим показником наша країна є лідером континенту.

Якщо ж врахувати, що інфляцію за цей період не перевищила півтора відсотки, то справи взагалі виглядають блискуче. Віру у те, що нинішнє зростання є невипадковим, підкріплює і ще одна парадоксальна прикмета:

Якщо Анатолій Кінах попереджає про можливу кризу, варто чекати стабілізації та покращення ситуації в економіці...Із непрямих показників, які свідчать про зростання статків українців, минулого тижня звернуло на себе увагу припинення зростання продажів мобільних телефонів. Більше того, за даними деяких операторів, на цьому ринку вперше зафіксоване квартальне падіння у 9%.

Схоже, наші громадяни нарешті “мобілізувалися” до несхочу. Трохи впали і темпи зростання продажу автомобілів – до 25%. Ну, а найцікавіша ситуація склалася на ринку нерухомості. Там ціни падають, квартири продаються погано, особливо у столиці. Нарешті і будівельники, і девелопери зрозуміють, що треба звикати до нормальних темпів зростання. Якщо, звичайно, політична криза чи песимізм Анатолія Кінаха не спровокують новий економічний бум,” – пише “Власть денег.”

“Корреспондент” у статті “Життя за статус” пише про нове покоління українських кар’єристів, що “згоряють” на роботі до 35 років: “Покоління “малинових піджаків” у сучасній Україні повільно, але впевнено поступається молодим та зубастим кар’єристам. Заробляти гроші чесною і впертою працею стало реальним. А тому, працюючих молодих людей, яким ще не виповнилося і 30-ти, в Україні, за підрахунками Міжнародної організації праці, більше ніж, наприклад, у країнах, що вже є соціально заможними – Франції, Німеччині чи США.

Але українці ще й проводять на роботі більше часу, ніж французи чи німці, хоча поки що поступаються американцям: в середньому робочий рік мешканця України складає 1457 годин, тоді як у США – 1805...

Для того, аби чогось досягти, доводиться іти на жертви. І психологи вже починають заробляти на тих, хто бажає позбавитися від своїх ментальних проблем, тих, хто “не бачить білого світу” у гонитві за суспільним статусом та грошима. Найголовніша серед них – синдром хронічної втоми, чи “вигорання”,” – пише “Корреспондент”, і, водночас, наводить шкалу цінностей українців, згідно із якою найціннішим у житті вважається родина – 95%, друзі - 93%, робота – 90%, вільний час – 90%, хобі – 75%, релігія – 48%, і політика – лише 31%.

“Фокус” у статті “Битва гігантів” пише про те, що вже незабаром в Україні може розгорнутися справжня війна між вже існуючими мережами супермаркетів та іноземними компаніями, які прагнуть потрапити на український ринок: “Одразу кілька європейських та російських ритейлерів оголосили про свої наполеонівські плани.

Український ринок дійсно виглядає досить привабливо: минулого року наша країна опинилася на 4 місці авторитетного рейтингу світової роздрібної торгівлі Global Retail Development Index, складеного компанією A.T. Kearny.

Україну випередили лише Індія, Росія та В’єтнам. Річні обсяги роздрібної торгівлі в Україні перевищили 20 мільярдів доларів, і мають всі шанси цього року зрости ще на 20-25%.

Цілком логічно, що такий швидко зростаючий ринок приваблює багатьох великих гравців,” – пише “Фокус”, і називає серед головних причин того, чому досі на українському ринку майже не представлені іноземні компанії, надзвичайно важкий процес отримання земельної ділянки під забудову: “У неофіційних коментарях українські ритейлери відзначають, що експансія іноземців, особливо росіян, їх не лякає. По-перше, аби виділитися на тлі конкурентів, “новачкам” доведеться інвестувати значні суми. При цьому віддачі від цього бізнесу варто очікувати не скоро. І хоча гіганти ритейлу нестачі коштів не відчувають, бюрократичний механізм отримання майданчиків під будівництво може виявитися їх не по зубах. Особливо, якщо місцеві чиновники, як це нерідко буває, лобіюють інтереси “своїх” мереж,” – пише “Фокус”, але все ж таки сподівається на прихід нових гравців на цей ринок, бо від цього виграють покупці.

“Експерт” у редакційній статті “Перемогти вулицю” проводить економічні паралелі між Францією та Україною: “Франція вже давно потерпає від неефективної, перевантаженої соціальними зобов’язаннями економічної політики, від нав'язуваного лівими радикалами молоді культу “вільного митця”, який живе на соціальну допомогу і відмовляється брати відповідальність за себе та свою родину, від непродуманого ставлення до емігрантів, які перетворилися на внутрішніх ворогів... Перед новим президентом, який зміг обійти конкурентів всередині власної партії, подолати спротив та неприязнь свого шефа Жака Ширака, перемогти на виборах Сеґолен Руаяль, стоїть, напевне, найважче завдання – перемогти вулицю. Це дуже складно зробити, оскільки з вулицею не можна дискутувати, не опускаючись до базарної лайки...Ще не до кінця розв’язана політична криза в Україні також призвела до зростання значення вулиці.

До неї апелюють всі учасники протистояння...Шок від соціальної прірви, яку ці люди, звезені з різних міст та сіл до Києва, побачили між собою та більшістю мешканців столиці, створює необхідне тло для радикалів. І ситуація в Україні може бути ще гіршою, ніж у Франції,” – пише “Експерт” у редакційній статті, і продовжує тему Ніколя Саркозі у статті “Французький собес закрито,” де проводить паралелі між Францією та Британією.

“Саркозі не просто зсунувся праворуч. Він відійшов від французької політичної традиції у бік англосаксонської, чого ще зовсім нещодавно просто неможливо було уявити...Саркозі не приховує ворожості до громіздкого та марнотратного соціалістичного собесу, хоче дерегуляції ринку праці та зниження податків, особливо корпоративних.

Він готовий надати французам більше свободи в управлінні сімейними бюджетами. За нього горою стоїть французьке земляцтво у Великій Британії. Туди їдуть ті, кому здається, що задушлива французька атмосфера не дає їм розгорнутися. Розміри французької громади у Британії кажуть самі за себе – 300 тисяч осіб. При цьому у Франції живе ще більше британських пенсіонерів та дачників. Жити краще у Франції. Працювати – у Британії,” – пише “Експерт”, і розмірковує над тим, як такі економічні реалії можуть вплинути на подальший розвиток французької політики.

Британський Economist у статті “Кібер-безладдя” пише про новий етап у конфлікті між Естонією та Росією, який може мати далекосяжні наслідки. “Для такої маленької та високотехнологічної країни, як Естонія, інтернет є життєво важливим.

Проте впродовж двох минулих тижнів інтернет-сторінки естонських державних органів, а також деякі приватні, зазнали нападу, суть якого полягала у тому, що на ці сайти надходило забагато фальшивих запитів, які призводили до перевантаження сторінки...

У деяких випадках спотворювався зміст естонських інтернет-сторінок, який замінявся на російську пропаганду чи фальшиві вибачення. У переважній більшості випадків сторінка просто закривалася. Ці атаки ставали дедалі інтенсивнішими. Найбільша кількість поки що припала на 9 травня – день, коли Росія та її союзники відзначають перемогу над Гітлером у Європі, - каже Хілар Ааерляйд, який керує військовою службою, яка відслідковує кібер-напади на Естонію.

Принаймні 6 сайтів були недоступними, включно із сторінкою Міністерства закордонних справ та Міністерства юстиції. Подібні витівки трапляються у найтемніших закутках інтернет-комерції: наприклад, для того, аби вимагати гроші з он-лайн-казино. Проте жодна країна ще не зазнавала настільки потужного нападу. Занепокоєння поширюється далеко за межами Естонії. Особливо уважно за розвитком подій стежить НАТО.

“Якщо пульт управління країни-члена НАТО вражено ворожою ракетою, можна назвати це проголошенням війни. А як назвати виведення з ладу цього ж об’єкту за допомогою кібер-атаки?” – запитує один з керівників організації у Брюсселі... Двоє найкращих фахівців НАТО з питань віртуальної війни, а також їх колега зі Сполучених Штатів, вже вилетіли до Талліна, щоб на власні очі побачити цей шквальний вогонь. Аби місцеві користувачі мали доступ до Інтернету, Естонія була змушена відрізати себе від закордонних сайтів.

Потенційно це може завдати економіці більшої шкоди, ніж досить обмежені у діапазоні санкції, вже оголошені Росією, на кшталт припинення пасажирського залізничного сполучення між Таллінном та Санкт-Петербургом. Безперечно, це обмежує зусилля Естонії у спробі протистояти російській пропаганді, яка намагається представити країну як фашистське кубло.

“Ми повернулися до кам’яного віку, і повідомляємо світу про те, що відбувається, телефоном та факсом,” – каже інтернет-експерт з Естонії. Мікко Хіппонен із фінської компанії, що займається інтернет-безпекою, і спостерігає за цією ситуацією, каже, що кращим захистом було б мати розгалужену мережу серверів у різних країнах. Поки що це не справа НАТО. Але дуже скоро може нею стати,” – пише Economist.