Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Експерт” також у редакційній статті пише, що український бізнес вже виробив імунітет до перманентних політичних баталій в країні.

“Корреспондент” підбиває бухгалтерію київських майданів.

“Главред” у статті “Гривня вибір береже” подає інший економічний аспект дострокових виборів, аналізуючи, де взяти гроші на їх проведення.

Британський Economist у статті “Віктор проти Віктора” пише про те, що в Україні знову вирує політична криза, але тепер, на думку авторів часопису, все виглядає як дешева пародія.

Статтю в Економіст читати тут

“Власть денег” у редакційній статті “Рок-н-рол живий!” пише про несподівані імпровізації українських політиків: “Київ – найрок-н-рольніше місто у Європі – заявив лідер Scorpions, Рудольф Шенкер минулого тижня, щойно опинився на українській землі. Наші головні зірки вміють створити для публіки драйвовий настрій. Правда, одна з імпровізацій дещо насторожила.

Кабмін раптом заявив, що всі мають схопитися за голову через те, що політична криза вже почала негативно впливати на економіку. Уряд навіть ухвалив з цього приводу спеціальну постанову із дорученням міністру економіки Анатолію Кінаху розробити антикризові заходи. Мовляв, впродовж останніх днів у країні скоротилася сплата податків, зросли ціни, і навіть почався ажіотаж на валютному ринку.

“Власть денег” перевірила: ніякого ажіотажу немає. У Податковій адміністрації нас також запевнили, що із державною скарбницею все також нормально, а якщо за останні дні щось і відбувається, то дані за квітень стануть відомі лише у травні. Все це дуже дивно, адже ще не стерлося з пам’яті, як буквально тиждень тому міністр економіки Анатолій Кінах заявляв, що економіка упевнено зростає, і ніякі політичні бурі її не турбують. Якому з Кінахів вірити? Жодному чи залежно від смаку?” – залишає запитання на розсуд читачів “Власть денег”.

“Експерт” також у редакційній статті пише, що український бізнес вже виробив імунітет до перманентних політичних баталій в країні: “Бізнес вже адаптувався до європейських традицій політичного бедламу, які дуже добре приживаються на українському ґрунті. В Італії, скажімо, уряди змінюються маже щороку, і на економіці це майже не відбивається. Із Франції ніхто не виводить капітали, коли там відбуваються масові страйки студентів,

А Лондонська фондова біржа не втрачає капіталізації, не зважаючи на обговорення можливості виходу Шотландії зі складу Сполученого Королівства. Звісно, розпуск Верховної Ради не покращив ставлення до нашої країни великих транснаціональних корпорацій. Проте їх набагато більше відлякує системна корупція, непослідовна регуляторна політика, непрозора приватизація, які були наявні в Україні і за часів Кучми, і у помаранчеві часи, і нині,” – пише “Експерт”, і у статті “Жовта картка для Кабміну” подає детальний аналіз впливу дострокових виборів на провідні галузі української економіки.

“Корреспондент” підбиває бухгалтерію київських майданів на окремому прикладі: “Про те, що лише мала частина партійних фінансів доходить до мітингувальників, які мерзнуть на вулиці, дуже добре знає 17-ти річний Тарас Малярчук, першокурсник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У нього вже пристойний досвід участі у різних політичних акціях: 16 вересня він за 30 гривень запалив свічку в пам’ять про Георгія Гонгадзе, 22 січня за 18 гривень відзначив День Соборності України під прапором УНА-УНСО, 31 березня за 40 гривень, помахуючи прапором БЮТ, послухав концерт на Майдані та промови помаранчевих лідерів. А кількома днями пізніше, саме після указу про розпуск парламенту, пішов доводити, що президент і помаранчеві неправі від імені їх опонентів-соціалістів – за ніч заробив вже 78 гривень.

Таке ж активне політичне життя ведуть і багато знайомих Малярчука у гуртожитку...Для Малярчука ці гроші – непогана надбавка до стипендії, яка, як відомо, не дотягує до 200 гривень на місяць. Хоча хлопець, який “піднімає” гуртожитки на акції, явно заробляє набагато більше, чи, як висловлюється Малярчук, “бабло непогано загрібає,” – змальовує будні політичних активістів “Кореспондент.”

“Главред” у статті “Гривня вибір береже” подає інший економічний аспект дострокових виборів, аналізуючи, де взяти гроші на їх проведення: “З арифметикою, як і з джерелами фінансування можливих парламентських виборів, взагалі неабияка плутанина. Аукціонна ціна Микола Азарова – 500 мільйонів - є найвищою, апетит Центральної виборчої комісії значно скромніший – голова ЦВК Ярослав Давидович говорить про 340 мільйонів гривень.

Про цю ж суму, яка майже дорівнює розміру резервного фонду Кабміну, кажуть і представники парламентської опозиції. Однак ключ від скарбниці залишається в руках Миколи Азарова, чия інноваційно-інвестиційна економічна модель розвитку держави не передбачає позапланових виборів. Без політичної волі міністра фінансів забезпечити виділення державних коштів доволі складно.

Доки перший віце-прем’єр не отримає відповідної санкції проводу своєї партії, рух резервних коштів залишатиметься заблокованим,” – прогнозує “Главред.”