Кореспондент журналу у Києві відвідав Майдан Незалежності і засвідчив, що попри подібність виступів до 2004 року, демонстрантам бракує духу, який йшов від серця. Замість карнавальної атмосфери 2004 року, журналіст бачив недоброзичливі натовпи, де було видно частину сп’янілих людей, а частину явно найнятих за гроші. «Дешева пародія» на Майдан 2004 підсумовує автор статті у журналі Економіст.

«Уряд відмовляється організовувати вибори згідно указу президента. Партія Регіонів та СПУ відмовляються брати участь у виборах до рішення конституційного суду. Частина суддів нарікала на тиск і погрози, що відкладає ухвалення рішення. Пан Якович застосував низку різних погроз: від загрози імпічменту, тисяч демонстрантів привезених на автобусах зі Сходу України, до компромісних угод з президентом, але Віктор Ющенко відмовився скасувати указ. Виступаючи на Великодні свята, президент висловив рішучість «очистити храм від фарисеїв та міняйл».

Проблема полягає у тому, що у будь-якому конституційному розкладі у найближчому майбутньому Україною керуватимуть корумповані і дискредитовані політики. Янукович та його угруповання (“gang”) видається вважають, що все існує на продаж, разом з суддями, депутатами чи демонстрантами. Для цих людей Помаранчева революція була купленим трюком. Але й самі революціонери вийшли з середовища пострадянського режиму. Багато з них керувалися не лише цінностями, але й жадобою до збагачення, а відтак при владі вирішили, що мають право на збагачення. Economist

«Затягування конфлікту невигідне олігархам, які стоять за паном Януковичем. Негативним наслідком може бути судове скасування легітимності виборів, до чи після їх проведення. У короткостроковій перспективі найгіршим може бути фізична конфронтація на вулицях. Проте у випадку поглиблення кризи, підтримка киянами президента та його контроль над більшістю служб безпеки може виявитися вирішальними».

«Оптимісти вважають, що криза є наслідком молодості української демократії та недосконалою конституційною реформою 2004 року. Вони сподіваються, що нові вибори призведуть до здоровішого розкладу сил у парламенті. Проблема полягає у тому, що у будь-якому конституційному розкладі у найближчому майбутньому Україною керуватимуть корумповані і дискредитовані політики. Янукович та його угруповання (“gang”) видається вважають, що все існує на продаж, разом з суддями, депутатами чи демонстрантами. Для цих людей Помаранчева революція була купленим трюком. Але й самі революціонери вийшли з середовища пострадянського режиму. Багато з них керувалися не лише цінностями, але й жадобою до збагачення, а відтак при владі вирішили, що мають право на збагачення».

«Окрім старих радянських геополітичних стереотипів, між виборцями Заходу і Центру України, які підтримують Ющенка, та Сходу, які підтримують Януковича існує інша важлива відмінність. Схід постраждав від сталінського голодомору 1930-их років і успадкував політичну культуру патерналізму та фундаментального цинізму. «Східняки» зневажали Ющенка у 2004 році, бо не вірили у його обіцянки «чесного уряду». Проте той цинізм не виправданий до кінця. Україна має тепер вільніші ЗМІ та рішучіших громадян. Навіть конфлікт гілок влади можна розглядати як політичний плюралізм, зокрема у порівнянні з тим, що відбувається у Росії. Проте через недоліки і суперечки помаранчевих, цинізм виборців Східної України частково виявився виправданим».