Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Власть денег” у редакційній статті пише про те, як добре почувається українська економіка, коли про неї забувають політики: “Традиційно, якщо політики не лізуть в економіку, а стурбовані виключно один одним, бізнес почуває себе максимально комфортно. За підсумками першого кварталу 2007 року Україна встановила рекорд інфляції – 1.3%. “Коли ще інфляція була такою поміркованою за таких високих темпах зростання? Ніколи,” - вихваляється перед журналістами перший віце-перм'єр Микола Азаров. Відзначимо, що за тиждень до цього Азаров і Міністерство економіки попереджали країну, що загострення боротьби між гілками влади призведе до інфляційного вибуху та зниження податкової дисципліни...Так що хай політики сваряться на здоров’я,” – підсумовує “Власть денег”.

Крім того, у статті “Не залишся поза грою” “Власть денег” пише про те, які дивіденди може принести проведення Євро-2012 в Україні малому та середньому бізнесу: “За прогнозами Федерації футболу, під час чемпіонату у нашій країні побувають від 500 до 600 тисяч іноземних туристів. Виходячи з досвіду проведення подібних змагань у Португалії (2004) та Німеччині (2006), кожен із уболівальників залишає у місті проведення матчу 200-400 євро на день. З них – не менше половини на послуги малого та середнього бізнесу. Проста арифметика свідчить, що вартість загального пирога, який поділять наші підприємці, складає 3 мільярди євро...Низка туристичних, транспортних та фаст-фудних компаній в Україні вже розпочали розробляти спеціальні маркетингові ходи до Євро-2012, проте поки що це є комерційною таємницею,” – пише “Власть денег”, і наводить структуру витрат пересічного вболівальника на Чемпіонаті світу з футболу 2006 року у Німеччині: по 15% - транспорт, пиво та шопінг, по 20% - житло та їжа, ще 8% - сувеніри, 5% - екскурсії та 2% - мобільний зв’язок. Часопис також подає інтерв’ю із розробником спільної україно-польської заявки на проведення Євро-2012, Михайлом Ільком.

“Фокус” пише про те, що проведення великих спортивних змагань зазвичай є дуже прибутковим для країн, які є господарями таких заходів: “У 2002 році рекламна агенція Dentsu оцінила економічний ефект від проведення чемпіонату світу у Японії та Кореї у 24 мільярди доларів. Україна розраховує отримати загальний прибуток у 37 мільярдів гривень. Цю цифру назвав Віктор Корж, український міністр у справах сім’ї, молоді та спорту. Що ж до витрат на проведення Чемпіонату Європи, то, за словами президента Віктора Ющенка, вони складуть 3 мільярди доларів. Фахівці кажуть, що ця сума може збільшитися у 1.5 рази. Ці цифри не такі вже й фантастичні... Витрати на проведення Чемпіонату Європи у Португалії уряд оцінив у 4 мільярди євро. З цих грошей 800 мільйонів пішли на будівництво та модернізацію 10 стадіонів та обладнання парковок. Витрати окупилися завдяки продажу прав на телевізійні трансляції, продажу квитків та рекламі. Чистий дохід Португалії від проведення Євро-2004 склав 400 мільйонів євро. Під час чемпіонату країну відвідали близько 1 мільйона туристів,” – пише “Фокус”.

“Корреспондент” у статті “П’ять років суворого режиму” також звертається до теми витрат та прибутків від Євро-2012, і наводить кілька думок Рината Ахметова з цього приводу: “За п’ятирічечку ми маємо побудувати країну,” або ж “Ми маємо вбрати Україну, як на свято. Щоб не було такого, що ми купили дорогий костюм, а шкарпеток у нас нема.”

Британський Economist присвячує кілька статей темі спадку Бориса Єльцина, що він залишив Росії: “Росія, де минулого тижня поховали Бориса Єльцина, відрізняється від країни, у якій він прийшов до влади 16 років тому. Якусь частину цієї історії може розповісти статистика. У 1992 році, коли вперше відбувалися подібні підрахунки, російський ВВП за ринковим валютним курсом становив 90 мільярдів доларів.

Минулого року міністр фінансів називав цифру, близько до 1 трильйона доларів. За цей час валютні резерви Росії збільшилися з мізерних 60 мільйонів доларів до 300 мільярдів. Цифри можуть вводити в оману. Проте вони таки дають уяву про те, з яких хитких позицій російська демократія, виснажена роками комуністичного правління, розпочинала своє просування у світовій економіці. Цифри також свідчать про те, яким може бути перетворюючий ефект ринкової економіки, хоч як погано її не впроваджували, коли йдеться про місце Росії у світі... І навпаки, перебування на найвищій посаді пана Путіна, має бути оцінене за суворішими критеріями. Його уряд, що має у своєму розпорядженні величезний бюджетний профіцит та надзвичайно сприятливу валютну кон”юктуру, володіє такими можливостями, які і не снилися реформаторам єльцинської доби,” – пише Economist, і припускає, що багатому урядові легше боротися із корупцією чи дозволяти собі розкіш мати сильну опозицію.

У той таки час, як пише часопис, корупція, навпаки, посилюється, а дозволена межа у розходженні в поглядах – на вулиці, у парламенті чи в пресі – тільки звужується. А це вже має практичні наслідки: “Росія, де ніхто не наважується критикувати президента, автоматично ризикує втратити всі здобутки порядку та процвітання, які обіцяють народові авторитарні керівники. В цьому, безперечно, і полягає посмертне послання Бориса Єльцина своєму наступникові. Пану Путіну варто було б прислухатися,” – пише Economist.