Ольга Бурда Бі-Бі-Сі, Київ

Українсьий тижневик "Фокус" пише про Таллінн не лише у зв’язку з переносом пам’ятника. Автор статті стверджує, що Естонія, яку на Заході охрестили «північним тигром», набагато цікавіша своїм економічним та інформаційним бумом, а також мільйонами туристів.

Тижневик “Кореспондент” підраховує, скільки грошей можна заробити на аварійній темі. Країна могла б отримати мільйони доларів, якби наважилась розвивати Чорнобильську зону як комерційний бренд.

Провідна тема нового числа тижневика “Главред” - земля, яка, як сказано у статті, фактично є в Україні товаром, але політики не хочуть це узаконити.

Британський "Economist" у статті "Право бути неправим" пише про загострення стосунків між Естонією та Росією. Часопис нагадує хронологію розвитку конфлікту довкола перенесення пам’ятника Невідомому солдату з центру Таллінна до військового кладовища, а також те, що відбулося після цього не тільки в естонській столиці, але і у Москві біля естонського посольства.

"Реакція Росії є надмірною. Проте і естонці припустилися серйозних тактичних помилок у цій справі.
Прем’єр-міністр країни Андрус Ансип зробив питання долі військового монументу частиною своєї передвиборчої кампанії, - пише “Economist”, і звертає увагу на міжнародний аспект цієї суперечки:

"Гірше за все, що Росія може подумати, що Естонію легко ізолювати. Кілька днів столиці великих європейських держав зберігали холодне мовчання попри поведінку Росії, що заслуговувала на осуд...Це загрожує тим, що погана ситуація стане ще гіршою. Пан Ансип помилився. Проте його країна має варту схвалення відданість Європейському Союзові, вона також надійний член НАТО і надсилає своїх вояків у найнебезпечніші регіони Афганістану. Естонія також проводить дуже корисну роботу в інших посткомуністичних країнах, де пропагує реформи, здоровий глузд та спокійне врегулювання конфліктів. Вона заслуговує на допомогу, а не на те, аби її залишали сам-на-сам із холодним вітром зі Сходу...Естонське посольство у Москві заслуговує на належний захист міліції. Незважаючи на свої вади, естонські політики не є "фашистами."

Всупереч звинуваченням, що лунають від російських ЗМІ, військові могили біля пам’ятника не були сплюндровані, а належно ексгумовані та підготовлені до перепоховання, сам пам’ятник також не був зруйнований, а лише перенесений у цілком відповідне місце.

Важливість цієї справи виходить далеко за межі Естонії. Якщо Кремль зробить висновок, що колишні Радянські супутники не є справжніми членами Західного клубу, і що наступного разу, як вони схиблять, їх "здадуть" союзники, наслідки для миру і стабільності у Європі можуть бути летальними," – підсумовує «Economist”.

Естонська тема цього тижня на чільних місцях і в більшості українських ділових видань.

Український тижневик "Фокус" пише про Таллінн не лише у зв‘язку з переносом пам‘ятника. Автор статті стверджує, що Естонія, яку на Заході охрестили «північним тигром», набагато цікавіша своїм економічним та інформаційним бумом, а також мільйонами туристів. Вона посідає 2 місце у світі по бездротовому Інтернету, а естонську податкову систему назвав зразковою президент США.

«Місцева система оподаткування надзвичайно сподобалась президентові США Джорджу Бушу, коли він приїздив до Талліна наприкінці 2006 року. Система проста – єдина ставка подоходного податку у 26% як для фізичних, так і для юридичних осіб. А доходи, які реінвестують у розвиток виробництва, звільняються від оподаткування.

Така система – елемент прозорості державного апарату. В Естонії розробили найпопулярнішу у світі програму для інтернет-телефонії Skype, яку зараз називають «естонська Nokia”, за аналогією з відомим естонським брендом. За наявності Інтернету розмови за допомогою цієї програми – безкоштовні, навіть міжнародні. І естонці самі у першу чергу чимало заощаджують завдяки своєму ноу-хау. Естонія – одна з перших країн, які дали можливість своїм громадянам голосвати через Інтернет. Цього року на виборах до парламенту у такий спосіб проголосувало 30 тисяч виборців”, - пише український журнал Фокус.

Тижневик “Кореспондент” підраховує, скільки грошей можна заробити на аварійній темі. Країна могла б отримати мільйони доларів, якби наважилась розвивати Чорнобильську зону як комерційний бренд.

“Українці лише недавно почали розуміти: найвідоміший вітчизняний бренд варто продавати. І таких прикладів все більше. Обігруючи тему техногенної катастрофи, художній фільм “Аврора” став найбільш касовим українським проектом. Над долею дівчинки, яка вмирає від опромінення, плакало близько 100 тисяч українців, залишивши в кінотеатрах майже 300 тисяч доларів. А комп‘ютерна гра СТАЛКЕР, дія якої відбувається в 30-кілометровій зоні відчуження, сягнула вершин вітчизняних та світових чартів.

Фахівці переконані, що це лише початок: трагічний бренд коштує мільйони доларів”, - робить висновок журнал “Кореспондент”, порівнюючи Чорнобиль з Хіросімою та Нагасакі, на яких японці змогли заробити 40 мільярдів доларів.

Провідна тема нового числа тижневика “Главред” - земля, яка, як сказано у статті, фактично є в Україні товаром, але політики не хочуть це узаконити.

“Після первинного накопичення капіталу та кількаразового перерозподілу власності земля залишилася в Україні єдиним на сьогодні вартісним товаром, який кожен хоче прибрати до рук .

Офіційно торгувати землею в Україні не можна. Оголошено мораторій на її продаж до 1 січня 2008 року. Проте мало не кожен українець знає, що найбільш ласі її ділянки вже давно прибрали до рук мільйонери та можновладці, бо тіньовий ринок землі процвітає за допомогою різноманітних незаконних схем. Невпинно збільшуються паркани, відділяючи ділянки від лісу, де стоять “хатинки” українських багатіїв. Навколо великих міст майже не залишилрсь сільськогосподарських угідь, там, як гриби після дощу, ростуть котеджні містечка.

В радіусі 50 кілометрів навколо Києва неможливо знайти вільних “шість соток”, а карпатські та кримські землі давно гектарами поділено поміж заможних українців і не лише. Але наші законотворці ніяк не наважаться зробити ринок землі прозорим”, - пише тижневик “Главред” і нагадує, що приватну власність на землю було узаконено Верховною Радою ще в січні 1992 року, а потім у 96-му ще й зафіксовано у Конституції.