Чи бояться росіяни війни із Заходом?

У лісі на околицях Москви десятки студентів і школярів бігають в камуфляжі та стріляють один в одного з пейнтбольних маркерів.

Цю виїзну гру в пейнтбол організувала опозиційна партія. Виглядає цілком безневинно. Але тут, у Росії, часто все зовсім не так, як видається на перший погляд.

"Ми пропонуємо широкий спектр занять, пов'язаних із військовою справою", - говорить мені Степан Зотов - активіст партії, що відповідає за проведення заходу.

"Ножовий бій, метання ножів. Використовуємо і бойові патрони - їздимо на стрільбища, а іноді і до військових таборів", - додає він.

Партія "Родина", яку представляє пан Зотов, належить до так званої "лояльної опозиції" - тобто вона підтримує Кремль.

А усі перераховані заняття - частина підтримуваної владою програми "військово-патріотичного виховання" молоді.

Я приїхав поговорити з паном Зотовим не випадково. За останні кілька тижнів російський телеглядач із того, що відбувається на екрані, міг зробити висновок, що Росія готується до збройної конфронтації з Заходом.

Раніше у жовтні підконтрольний державі телеканал порадив глядачам з'ясувати, поки не пізно, де знаходиться найближче до них бомбосховище. Нещодавно Росія провела загальнонаціональні навчання з цивільної оборони в умовах воєнного часу. І пан Зотов сприймає це всерйоз.

"Ми готуємося до конфронтації з Заходом. Але ця конфронтація відбувається в основному на культурному, інформаційному та ціннісному рівні. Російська цивілізація - це культура героїв і воїнів", - каже він.

Пан Зотов згадує розпад СРСР не як перемогу свободи, а як трагедію.

"Наша велика країна розпалася без бою, без відкритого конфлікту. Тому що ми почали любити інший народ, іншу культуру, не нашу", - вважає він.

Пан Зотов говорить, що добровольцем воював на боці збройних прихильників самопроголошених республік на сході України.

"Я, мої товариші і, на жаль, деякі мої учні вже брали участь (у конфлікті. - Ред.). Це конфлікт між Росією і Заходом", - заявляє він.

"Не варто дивитися телевізор"

Але ніхто з його учнів, з якими я говорив, не демонструє інтересу до добровільної поїздки у зону збройного конфлікту в Україні.

Це підлітки або молоді люди, яким ледь за 20, усі вони народилися вже після розпаду СРСР. І схоже, що вони вірять розмовам по телевізору про неминучий конфлікт.

"У Росії не варто дивитися телевізор, - каже одна дівчина. - ЗМІ нагнітають напругу. Це інформаційна війна. Просто не звертайте уваги. Вони накручують людей без реальних причин".

Я запитав у молодих людей, що для них означає поняття "Захід".

"Капіталізм", - каже один.

"Можливості, - відповідає інший. - І культура теж цікава. Зовсім інша культура. Може, коли-небудь ми почнемо співпрацювати, адже ми всі живемо на одній планеті, немає сенсу воювати".

Практично одразу після приходу до влади Володимир Путін почав брати під контроль російські телеканали. Зараз цей процес завершено. Все, що ви тепер бачите на російському телебаченні, або санкціоновано Кремлем, або показує його у вигідному світлі.

Випуски новин тримають глядачів на пайку з розповідей про війну, кризу за кордоном і міжнародні подвійні стандарти. Українську владу тут звинувачують в розп'ятті дітей, а ВВС - в інсценуванні хімічної атаки у Сирії.

"Питання віри"

Істина тепер не така важлива, як політична вигода. На підтримку такої системи цінностей вибудувана ціла філософська концепція.

Один з її головних авторів - мислитель та ідеолог Олександр Дугін, щодо якого США ввели санкції через ймовірну причетність до анексії Криму та збройного конфлікту на сході України.

"Істина - це питання віри", - сказав він, коли я приїхав поговорити з ним до редакції його власного релігійного телеканалу неподалік від Кремля.

"Філософія постмодерну демонструє, що будь-яка так звана істина - це питання віри. Ми віримо в те, що ми робимо, в те, що ми говоримо. І це єдине можливе визначення істини. Так що у нас є своя особлива російська правда, з якою вам потрібно змиритися", - пояснює пан Дугін.

Філософська система пана Дугіна відома як євразійство. У цій системі Росія - не Захід і не Схід, а окрема, унікальна цивілізація, яка бореться за своє законне місце серед світових держав. Роботи Дугіна стають все більш популярними серед російської політичної і військової еліти.

"Якщо США не хочуть починати війну - значить, вам доведеться визнати, що США більше не є одноосібними господарями світу. У Сирії та Україні Росія заявляє: "Ні, ви більше не головні". Ось у чому питання - хто править світом. І тільки війна дійсно може дати на нього відповідь", - вважає філософ.

Агресивне "дводумство" Дугіна націлене не лише на Захід. Воно містить ідею і для внутрішнього споживання. Суть її така: не існує універсальних ліберальних цінностей, і в демократії, яка не допускає інакомислення, немає жодних протиріч.

У тіні кремлівських стін дедалі менша група активістів всупереч холодам доглядає за меморіалом Бориса Нємцова, покладаючи квіти до місця, де його застрелили більше року тому.

"Я все ще вірю, що правда існує", - каже Михайло Шнейдер, колишній радянський дисидент і соратник Нємцова.

"Правда в тому, що Бориса Нємцова застрелили прямо ось тут, за десять метрів від місця, де ми стоїмо. Правда у тому, що Путін у Кремлі. Правда у тому, що путінське телебачення бреше", - говорить він.

Більшість росіян не вірить, що ядерна війна Росії з Заходом дійсно можлива. Не виключено, що й їхні лідери в це не вірять. Можливо, вони не вірять і у постмодерністську орвелівську державу.

Але чим частіше повторюється брехня, тим більше у неї шансів стати реальністю.