НАТО і Росія: у пошуках діалогу

"Росія і НАТО, на основі твердого зобов'язання, прийнятого на найвищому політичному рівні, будуть спільно будувати стійкий і всеосяжний мир в євроатлантичному регіоні".

Так звучить Основоположний акт Росія-НАТО, підписаний в Парижі у травні 1997 року.

Цей документ - після завершення Холодної війни і розпаду Радянського Союзу - мав стати початком нових, більш конструктивних відносин.

"Росія і НАТО, - йдеться у ньому далі, - не розглядають одне одного як противників".

Але ж наскільки все змінилося! І хоча напруженість все ж таки є значно меншою, ніж у розпал Холодної війни, вона продовжує зростати.

Рішуче заперечення

Анексія Криму Росією, як часто повторювали лідери НАТО, підірвала безпекові засади, встановлені у Європі після Холодної війни.

Саміт НАТО минулого тижня у Варшаві започаткував процес відправлення військових підкріплень у східному напрямку, щоб водночас і заспокоїти схвильованих союзників, таких як Польща і країни Балтії, і надіслати сигнал у Москву про те, що альянс буде захищати територію всіх своїх членів.

Росія рішуче проти таких дій - раніше на цьому тижні представник Росії у НАТО Олександр Грушко наполягав, що такі переміщення військ суперечать нормам Основоположного акту.

Таким чином, Росія і НАТО мають багато про що поговорити в середу в Брюсселі. Там має відбутися засідання Ради Росія-НАТО, заснованої у 2002 році, - органу, створеного на тлі оптимізму щодо стосунків Росії і НАТО.

"Первородний гріх"

Справа не лише в Україні, хоча це також зіпсувало відносини.

До цього була війна Росії з Грузією, яка багато в чому спричинила погіршення. Також було рішення США, яке підтримала НАТО, розмістити певну кількість ПРО в Європі, в якому Москва побачила передвісника більш масштабної системи, яка може підірвати її власні засоби ядерного стримування.

Однак "первородний гріх" НАТО, на думку Москви, полягав у політиці розширення НАТО, в рамках якої до альянсу прийняли нових членів, таких як країни Балтії, території яких раніше входили до складу Радянського Союзу, і Польщі, Чехії та Словаччини, які були союзниками Москви за Варшавським договором.

НАТО тепер хоче пояснити розгортання своїх військових сил Москві. Вона буде наголошувати, що зараз воно є незначним, однак може суттєво збільшитись, якщо президент Росії Володимир Путін не змінить свою тактику.

Непередбачувана Росія

НАТО хоче мати діалог і партнерські відносини з Москвою. Однак організація не може змиритись із застосування Росією сили в Україні.

Альянс також стривожений, на його думку, безвідповідальними діями російських літаків над Балтійським регіоном і в інших місцях, де вони літають у жвавому повітряному просторі з вимкненими транспондерами або ідентифікаційними маячками.

В той час як Росії не подобається форсування військових навчань НАТО, організованих після анексії Криму, НАТО стурбоване низкою російських навчань, проведених в короткі терміни, які часто (і неправильно, з точки зору НАТО) описуються російськими військовими як набагато менш масштабні, ніж вони є насправді, щоб уникнути попереднього повідомлення про них або присутності зовнішніх інспекторів.

Одним словом, НАТО хоче, щоб поведінка Росії стала більш прозорою і передбачуваною.

У період все більшої напруженості така передбачуваність є основною вимогою, щоб інциденти чи непорозуміння не переросли у потенційну кризу.