Чи чекає на світ нова холодна війна?

Взаємини між Росією і Сполученими Штатами не були настільки напруженими, мабуть, з моменту закінчення холодної війни.

Офіційні представники США назвали російсько-сирійську операцію з наступу на Алеппо варварством і безпосередньо звинуватили Москву у скоєнні воєнних злочинів.

Російський президент Володимир Путін теж відкрито говорить про погіршення відносин між Москвою і Вашингтоном. Путін упевнений, що замість того, щоб вести з Росією діалог, адміністрація пана Обами намагається нав'язати їй диктат.

Однак сторони продовжують контакти щодо Сирії. Попри жорстку риторику і взаємні звинувачення, Москва і Вашингтон розуміють, що вони відіграють ключову роль у вирішенні сирійської проблеми.

Хоч би якими були поточні стратегічні наміри Росії, затяжна війна у Сирії потрібна Москві анітрохи не більше, ніж Вашингтону.

Однак у наявній атмосфері недовіри і непорозуміння між сторонами будь-який можливий діалог матиме дуже хитку основу.

Ще кілька років тому ніхто не припускав, що цим усе закінчиться. Завершення холодної війни мало ознаменувати настання нової ери.

На певний час Росія вийшла з активної гри на міжнародній арені. Але тепер вона повернулася - з жагою помсти, з бажанням зміцнити свої позиції на пострадянському просторі, частково відновити свій вплив у світі і відігратися за зневажливе ставлення до себе з боку Заходу.

У який же момент щось пішло не так? Чому Росії і Заходу не вдалося вибудувати новий тип взаємин? Хто винен? Надмірна активність Заходу або російська ностальгія за колишньою радянською величчю? Чому ситуація зараз настільки погана, і чи можна назвати це новою холодною війною?

Я не готовий запропонувати вичерпні відповіді на ці питання - для цього знадобилося б написати книгу обсягом з "Війну і мир" Льва Толстого. Але спробую окреслити кілька напрямків для подальших роздумів.

Старший науковий співробітник Університету Джорджтауна і колишній високопосадовець ЦРУ Пол Піллар вважає, що першу помилку зробив Захід.

"Відносини між країнами пішли неправильним шляхом, тому що Захід не поставився до Росії як до країни, яка скинула кайдани радянського комунізму, - каже експерт. - Саме в такому статусі її слід було б прийняти до нового співтовариства країн. Але замість цього до Росії ставилися як до наступниці СРСР, яка серед іншого успадкувала і принципову недовіру до себе з боку Заходу".

На цей, якщо хочете, первородний гріх наклався і ентузіазм Заходу щодо розширення НАТО. Першими до блоку прийняли Польщу, Чехію та Угорщину, які мали давню історію протистояння спробам Москви взяти їх під свій контроль.

Але на цьому розширення НАТО не закінчилося. До альянсу включили і три країни Балтії, які раніше входили до складу Радянського Союзу.

Чи варто після цього дивуватися, запитують критики, тому факту, що Москва почала активно перешкоджати можливому залученню України і Грузії до орбіти впливу Заходу?

Якщо говорити коротко, то Росія переконана у тому, що від самого закінчення холодної війни Захід ставився до неї несправедливо.

Ця точка зору, звичайно, не є загальноприйнятою на Заході. Тут вважають за краще фокусуватися на "російському реваншизмі" - поведінці, яку уособлює Володимир Путін.

В одному зі своїх виступів він назвав розпад Радянського Союзу "найбільшою геополітичною катастрофою" XX століття.

Цікаво спостерігати дискусію американських аналітичних центрів про те, яка з цих точок зору вірна. Чи варто зосередитися на зроблених стратегічних помилках Заходу у відносинах з Росією - чи потрібно дивитися на нещодавню агресивну поведінку Москви у Грузії, Сирії та Україні?

Колишній керівник британської розвідки МІ-6 і колишній представник Великої Британії в ООН Джон Соєрс спостерігав за тим, як розвивається російська дипломатія протягом останніх кількох років. І він вважає за краще акцентувати увагу на нещодавніх подіях.

У нещодавньому інтерв'ю ВВС пан Соєрс заявив, що Захід не приділив належної уваги вибудовуванню правильних стратегічних відносин з Росією за останні вісім років.

"Якби між Вашингтоном і Москвою існувало чітке розуміння правил гри, - що ми не намагаємося зруйнувати системи один одного, - то вирішувати регіональні проблеми, які валяться на нас одна за одною - наприклад, в Сирії, Україні або у Північній Кореї - було б набагато простіше", - каже він.

Деякі експерти, з якими я говорив, також відзначають короткозорість адміністрації Обами, яка часто надсилала партнерам суперечливі сигнали.

Чи можна сказати, що Вашингтон повертається обличчям до Азії? І якою мірою Америка готова знизити свій вплив в Європі і на Близькому Сході?

Чи готова вона підкріпити свою риторику силою? (У випадку з Сирією відповідь була: "ні").

І чи думав реально Вашингтон, до яких наслідків може призвести лінія поведінки, яку він обрав стосовно Москви?

У 2014 році пан Путін сказав, виступаючи перед Федеральними зборами після анексії Криму Росією: "Якщо до упору стискати пружину, вона коли-небудь з силою розтиснеться. Треба пам'ятати про це завжди".

"Далекоглядним рішенням було б або знизити тиск на пружину, або підготуватися до того, що вона відскочить і пом'якшити удар", - написав аналітик Микола Гвоздьов у статті для журналу National Interest.

Якими б не були помилки минулого, і хто б не мав на них відповідати, ми маємо те, що ми маємо. А що ми маємо? Чи справді Росія і США завмерли у кроці від протистояння за Сирію? Я так не думаю. А як щодо ідеї про те, що ми вступаємо в нову холодну війну?

Пол Піллар, наприклад, вважає, що це невірний термін.

"Уже немає того глобального ідеологічного протистояння, яке було прикметною рисою холодної війни і, на щастя, немає нових перегонів ядерних озброєнь", - сказав він мені.

"Що залишилося - так це велике протистояння за вплив. І міць Росії є меншою у порівнянні з тією, що мав Радянський Союз, і порівняно з міццю США, яка і досі є наддержавою", - додає він.

То яким же буде майбутнє? У світлі президентських виборів у США Москва явно вважає, що у неї на деякий час розв'язані руки. І є свідчення того, що Росія намагається використати цей час, щоб створити конфліктні зони, з якими наступному голові Білого дому доведеться якось мати справу.

Ситуація нагадує історію 2008 року, коли відносини Росії і США різко ускладнилися внаслідок російсько-грузинської війни.

Це зруйнувало політику адміністрації Буша-молодшого щодо Москви, а президенту Обамі у спадок дісталася повна плутанина.

Пам'ятаєте знамените "перезавантаження" відносин з Росією, розпочате держсекретарем США Гілларі Клінтон? Воно так ні до чого і не привело.

Джон Соєрс заявив ВВС, що, на його думку, "на наступного президента США (яким, як він сподівається, стане Гілларі Клінтон) ляже велика відповідальність встановити з Росією відносини іншого сорту. Ми не шукаємо поліпшення відносин з Росією, але не шукаємо і їх охолодження", - пояснив він.

"Чого ми чекаємо - так це стратегічного взаєморозуміння з Москвою у питаннях забезпечення загальносвітової стабільності, стабільності в Європі і в стосунках Росії зі США, щоб загальну стабільність усього світу можна було поставити на ще міцніший фундамент, ніж раніше", - сказав він.

Так званий "Американський мир" (Pax Americana) - період, коли єдиним полюсом світу стали США, - "був дуже коротким і вже закінчився", зазначив колишній керівник британської розвідки МІ-6.