Таємничі гриби, які змушують людей бачити крихітних чоловічків

Щороку лікарні китайської провінції Юньнань готуються до напливу пацієнтів із незвичною скаргою. Хворі приходять із дуже дивним симптомом: вони бачать крихітних, схожих на ельфів чоловічків, які марширують під дверима, повзуть угору по стінах і чіпляються за меблі.

Щороку лікують сотні таких випадків. Усі вони мають спільного винуватця: Lanmaoa asiatica, різновид гриба, що утворює симбіотичні зв'язки з соснами в навколишніх лісах і є популярною місцевою їжею, відомою своїм пікантним, насиченим смаком.

У Юньнані L. asiatica продають на ринках, вони з'являються в меню ресторанів, і їх готують вдома в пік грибного сезону між червнем і серпнем.

Втім, готувати їх потрібно ретельно - інакше почнуться галюцинації.

"В одному грибному хот-пот ресторані (де відвідувачі можуть самостійно готувати їжу прямо за столом, - Ред.) офіціант поставив таймер на 15 хвилин і попередив нас: "Не їжте їх, поки таймер не спрацює, інакше можете побачити маленьких чоловічків", - каже Колін Домнауер, аспірант-біолог Університету Юти та Музею природної історії Юти, який вивчає L. asiatica.

"Здається, це поширене знання в тамтешній культурі", - додає він.

Але за межами Юньнаню та ще кількох місць цей дивний гриб значною мірою залишається загадкою.

"Було багато свідчень про існування цього психоделічного гриба, і багато людей шукали його, але їм так і не вдавалося знайти цей вид", - каже Джуліана Фурчі, мікологиня та засновниця й виконавча директорка Fungi Foundation, неприбуткової організації, присвяченої відкриттю, документуванню та збереженню грибів.

Домнауер узявся розгадати багаторічні таємниці цього виду грибів і ідентифікувати невідому сполуку, відповідальну за його незвично схожі галюцинації, а також з'ясувати, чого він потенційно може навчити нас про людський мозок.

Домнауер уперше почув про L. asiatica ще студентом від свого професора.

"Це звучало настільки дивно, що десь може існувати гриб, який спричиняє казкові видіння, про які повідомляють у різних культурах і в різні часи, - каже Домнауер. - Я був спантеличений і хотів дізнатися більше, бо мною керувала цікавість".

Академічна література дала кілька крихт інформації.

У статті 1991 року двоє дослідників з Китайської академії наук описали випадки людей у провінції Юньнань, які з'їли певний гриб і пережили "ліліпутські галюцинації" - психіатричний термін для бачення крихітних людських, тваринних або фантастичних фігур. Назва походить від маленьких людей, які населяють вигаданий острів Ліліпут у романі "Мандри Гуллівера".

Пацієнти бачили ці фігури, що "рухалися повсюди", писали дослідники, і зазвичай було понад десять крихітних істот.

"Вони бачили їх на одязі, коли вдягалися, і бачили їх на тарілках під час їжі", - описували дослідники. Видіння "були ще яскравішими, коли вони заплющували очі".

Ще в 1960-х роках Гордон Воссон і Роже Гайм - американський письменник і французький ботанік, які привернули увагу західної аудиторії до існування псилоцибінових грибів, - зіткнулися з чимось подібним у Папуа-Новій Гвінеї.

Вони шукали гриб, який, за словами місіонерів, що відвідали цей регіон за 30 років до того, змушує місцевих "божеволіти", - стан, який антрополог пізніше назвав "грибним безумством".

Вони цього не знали, але те, з чим вони зіткнулися, насправді разюче схоже на сучасні повідомлення з Китаю. Вони зібрали зразки підозрюваного виду й надіслали їх Альбертові Гофману, швейцарському хіміку, який відкрив ЛСД, для тестування. Але Гофману не вдалося ідентифікувати жодних молекул, що становили б інтерес.

Команда дійшла висновку, що історії, які вони почули в польових умовах, мають радше культурне походження, ніж фармакологічну основу, і подальших досліджень не проводили.

Лише у 2015 році дослідники нарешті формально описали й назвали L. asiatica, усе ще без особливих подробиць про їхні психоактивні властивості.

Тож перша мета Домнауера - точно визначити справжню ідентичність цього виду. У 2023 році він поїхав до Юньнаню в розпал літнього грибного сезону. Він обійшов розлогі грибні ринки провінції та питав продавців, які з їхніх грибів "змушують бачити маленьких людей". Він купував ті, на які зі сміхом вказували торговці, а потім привозив зразки у лабораторію для секвенування їхніх геномів.

Це підтвердило ідентичність L. asiatica, каже він. У дослідженні, яке він готує до публікації, хімічні екстракти з лабораторних зразків спричиняли у мишей поведінкові зміни, подібні до тих, про які повідомляли люди. Після введення екстрактів грибів миші переживали період гіперактивності, за яким слідувала тривала заціпенілість, коли гризуни майже не рухалися.

Домнауер також відвідав Філіппіни, де він чув чутки про гриб, що спричиняє симптоми, подібні до описаних в історичних записах із Китаю та Папуа-Нової Гвінеї. Зразки, які він там зібрав, виглядали трохи інакше, ніж китайські, - вони були менші й світло-рожеві порівняно з більшими й червонішими китайськими грибами, каже він. Але його генетичні тести показали, що це справді той самий вид.

У грудні 2025 року науковий керівник Домнауера також відвідав Папуа-Нову Гвінею, щоб пошукати гриби із записів Воссона й Гайма, чия ідентичність, за словами Домнауера, "досі є великим знаком питання". Однак їм не вдалося знайти жодного, тож загадка все ще залишається.

"Це може бути той самий вид, що було б дивно, адже Папуа-Нова Гвінея зазвичай не має спільних видів із Китаєм і Філіппінами", - каже Домнауер.

Або це може бути інший вид, що було б навіть "цікавіше з еволюційної перспективи", додає він. Це означало б, що однакові ліліпутські ефекти еволюціонували незалежно в різних видах грибів у зовсім різних частинах світу.

У природі вже є подібні прецеденти. Вчені, зокрема дехто з тієї ж лабораторії, що й Домнауер, нещодавно виявив, що псилоцибін - психоделічна молекула, знайдена в чарівних грибах, - незалежно еволюціонував у двох далеких між собою типах грибів.

Але, каже Домнауер, грибам L. asiatica їхнього ліліпутського ефекту надає не псилоцибін.

Він і його команда досі намагаються ідентифікувати хімічну сполуку, відповідальну за галюцинації в L. asiatica. Поточні тести свідчать, що вона, ймовірно, не пов'язана з жодною іншою відомою психоделічною сполукою.

По-перше, галюцинації, які вона спричиняє, незвично довгі - зазвичай тривають 12-24 години, а в деяких випадках навіть призводять до госпіталізацій тривалістю до тижня. Через надзвичайно велику тривалість цих галюцинацій і ризик затяжних побічних ефектів, таких як делірій і запаморочення, Домнауер досі не наважився спробувати сирі гриби сам.

Ці галюцинації можуть допомогти пояснити, чому люди в Китаї, на Філіппінах і в Папуа-Новій Гвінеї, схоже, не мають традиції цілеспрямовано шукати L. asiatica заради його психоактивних ефектів, згідно з висновками Домнауера.

"Його завжди просто їли як їжу", - каже Домнауер, а галюцинації були несподіваним побічним ефектом.

Є ще один цікавий чинник: інші відомі психоделічні сполуки зазвичай також спричиняють ідіосинкратичні галюцинації, які відрізняються не лише від людини до людини, а й від одного досвіду до наступного в тієї самої особи.

А з L. asiatica натомість усі пацієнти послідовно кажуть, що бачать одне й те саме, каже Домнауер.

"Я не знаю нічого іншого, що спричиняло б настільки послідовні галюцинації", - додає він.

Зрозуміти цей гриб буде непросто, каже Домнауер, але, як і у випадку з дослідженнями інших психоделічних сполук, наукові дослідження, які він породить, зрештою можуть торкнутися найбільших питань свідомості та взаємин між розумом і реальністю.

Він також може дати важливі підказки щодо того, що спричиняє спонтанні ліліпутські галюцинації в людей навіть тоді, коли вони не споживають L. asiatica.

Цей розлад є рідкісним, і станом на 2021 рік зафіксували лише 226 випадків, не пов'язаних із грибами, відтоді як ліліпутські галюцинації вперше описали у 1909 році.

Але для цієї відносно невеликої кількості людей наслідки можуть бути серйозними: третина з тих пацієнтів, у яких виникли не пов'язані з грибами випадки, так і не одужала повністю.

Вивчення L. asiatica могло б допомогти вченим краще зрозуміти мозкові механізми, що стоять за цими ліліпутськими видіннями, можливо, навіть привести до нових методів лікування людей, у яких розвивається цей неврологічний стан, каже Домнауер.

"Тепер ми можемо зрозуміти, де в мозку виникають ліліпутські галюцинації", - каже Денніс Маккенна, етнофармаколог і директор McKenna Academy of Natural Philosophy - неприбуткового освітнього центру в Каліфорнії, США.

Він погоджується, що розуміння сполук цього гриба може привести до відкриття нових ліків.

"Чи є тут терапевтичне застосування? Побачимо", - каже Маккенна.

Дослідники оцінюють, що описано менш ніж 5% грибних видів світу, тож ці результати також показують "величезний потенціал" для відкриттів у екосистемах світу, каже Фурчі, чия робота зосереджена на дослідженні грибного царства.

"Гриби містять дуже велику біохімічну й фармакологічну бібліотеку, до якої ми лише починаємо добиратися, - каже Фурчі. - Попереду ще цілий світ відкриттів".