Політика, змова та вбитий собака. Секс-скандал 1970-х, що сколихнув Британію

Коли лідер Ліберальної партії Великої Британії Джеремі Торп мав роман із чоловіком-моделлю, представники британської політичної та безпекової еліти про це мовчали. Але коли колишній коханець Торпа розповів правду в суді, це стало початком історії, більш дикої та приголомшливої, ніж будь-хто міг уявити.

Незаконний гомосексуальний зв'язок, зірвана змова і мертвий пес опинилися в центрі справи, яку британська преса охрестила "процесом століття".

Її головним героєм був Джеремі Торп: лідер Ліберальної партії, стовп істеблішменту й перший британський політик, якого судили за змову та підбурювання до вбивства.

Історія стала публічною 29 січня 1976 року, коли під час незначного судового слухання його колишній коханець Норман Скотт вигукнув: "Мене постійно переслідують люди через мій сексуальний зв'язок із Джеремі Торпом".

Цю пару зобразили у драмі BBC 2018 року "Дуже англійський скандал" (A Very English Scandal): Г'ю Ґрант зіграв Торпа, а Бен Вішоу - Скотта. Вибухове зізнання Скотта стало першим актом юридичного театру в цій дивнішій за вигадку історії, подробиці якої ставали дедалі більш химерними.

Торп навчався в елітному Ітонському коледжі, де казав друзям, що має дві великі амбіції в житті: стати прем'єр-міністром і одружитися з принцесою Маргарет. Для привілейованого підлітка з гарними звʼязками жодна з цих фантазій не здавалася надто нереалістичною.

Згодом, як студент-правник в Оксфордському університеті, він справляв враження і своїм екстравагантним одягом в едвардіанському стилі, і талантом харизматичного дебатера.

Після закінчення університету він став адвокатом і телеведучим, але його політичні амбіції продовжували тліти. Обдарований імітатор і природжений шоумен, у 1959 році він обрався депутатом від Ліберальної партії у віці 30 років.

З таким родоводом він здавався приреченим на саму вершину, однак за публічним фасадом він таємно був геєм - а у той час чоловіча гомосексуальність була незаконною. Окрім загального морального осуду, суворі покарання до зміни закону 1967 року робили тих, хто ховав свою орієнтацію, вразливими до шантажу.

Для людини, що прагнула стати прем'єром, наслідки викриття були б нищівними. Але Торпу подобався ризик, і він мав низку коротких і випадкових романів. Улітку 1961 року він зустрів молодого початківця-манекенника скромного походження, який, як виявилося згодом, змінив усе його життя.

Озираючись назад у 1977 рік, Норман Скотт розповів BBC, як вони вперше зустрілися - "буквально біля дверцят стайні". Тоді Скотт мав ім'я Норман Джосіфф і працював, доглядаючи коней, що належали професійному вершнику з конкуру.

Він сказав, що Торп, здавалося, "мав теплий характер", і вони почали регулярно зустрічатися. За відсутності грошей у Скотта та наявності у нього психічних проблем вони були дивною парою.

Коли Скотта заарештували за нібито крадіжку в магазині, Торп заступився за нього перед детективами. Він надав Скотту доступ до своїх витратних рахунків у дорогих лондонських крамницях одягу й познайомив його зі своїми заможними друзями.

Хоча Торп, видно, знищив будь-яке їхнє листування, Скотт зберіг його ніжні, але викривальні листи, і тримав їх як докази.

Парадоксально, але саме дедалі більш нестабільний Скотт розірвав цей роман.

"Я сказав нашому спільному другові, що збираюся припинити всю цю історію. Я не знав як, але для мене це було вже занадто. Я не міг упоратися. Я ішов до того, щоб знищити його і себе", - розповів він.

Самотній і майже в розпачі, він почав відкрито говорити про вбивство Торпа, а потім про самогубство. Стурбований друг звернувся до поліції. Під час допитів з офіцерами Скотт сам себе викрив, зізнавшись, що перебував у стосунках із Торпом.

Мало того, у нього були докази, щоб це довести. Але хто повірив би цьому, здавалося б, нестабільному чоловікові, який висував такі химерні заяви проти такої видатної фігури?

Сексуальні та шпигунські скандали

Виявилося, що спецслужби вже мали конфіденційні досьє з компрометувальними подробицями приватного життя Торпа, але жодне зі звинувачень формально не розслідували.

У радіодокументальному фільмі 2014 року журналіст BBC Том Менголд зауважив, що замість явного приховування вся ця бездіяльність була "заснована на тихих домовленостях і неявних припущеннях, притаманних британському суспільству" того часу.

На початку 1960-х Британію шокувала серія сексуальних і шпигунських скандалів. Уже була справа Джона Вассалла, гея-держслужбовця, який передавав британські державні таємниці СРСР під загрозою шантажу.

Невдовзі потому спалахнув роман міністра оборони Джона Профумо з Крістін Кілер, молодою моделлю, яка одночасно була пов'язана з російським шпигуном. Останнє, чого хотів британський істеблішмент, це ще один скандал, цього разу за участю висхідної зірки парламенту.

Скотта не зупинила ця інституційна стіна мовчання, і він написав матері Торпа.

"Я думав, що вона знала про наші стосунки", - пізніше наполягав Скотт у розмові з BBC.

Хоча це не був лист-шантаж, у ньому містилися натяки, які жахнули Торпа, коли він його перехопив. Лист був доказом того, що Скотт перетворюється з прикрої проблеми на загрозу.

Торп довірився своєму другові й колезі-депутату Пітеру Бесселлу, який погодився зустрітися зі Скоттом і "спробувати владнати його труднощі".

У 1967 році, після лише восьми років у парламенті, Торп став лідером партії, пообіцявши перетворити лібералів на радикальну новаторську силу.

Стало важливіше, ніж будь-коли, забезпечити мовчання Скотта. Бесселл домовився платити йому невелику щотижневу ренту й намагався знайти для нього роботу. Але Скотта це не задовольнило.

Обидва чоловіки мали складні особисті життя. Торп побрався з Керолайн Оллпасс у 1968 році, і в них народився син. Вона загинула в автокатастрофі незабаром після загальних виборів 1970 року.

У 1973 році він одружився з Маріон Штайн, відомою як графиня Гарвудська, грізною піаністкою австрійського походження, яка залишалася йому вірною до кінця.

Скотт одружився з Сью Маєрс у 1969 році. У них народився син, але незабаром вони розійшлися.

Поки Торп продовжував розбудовувати свою публічну кар'єру, більш ніж через 10 років після їхнього зв'язку Скотт продовжував перебувати в тіні й набридати всім, хто був готовий слухати його історію.

Зрештою звинувачення дійшли до офісу ліберального депутата Еміліна Гусона, який, на відміну від Бесселла, був достатньо стурбований, щоб поінформувати старших колег. Внутрішнє партійне розслідування дійшло висновку, що справа проти Торпа не доведена.

Напередодні загальних виборів у лютому 1974 року соратник Торпа заплатив Скотту 2 500 фунтів стерлінгів, щоб той передав ті сумнозвісні листи, які містили стільки викривальних доказів.

Ті вибори стали вершиною політичної кар'єри Торпа. Його партія здобула достатньо місць, що на мить здавалося, ніби він може стати міністром в уряді коаліції, хоча угоди досягти не вдалося.

Зародження змови

Чутки про Торпа не зникали. Чи виникла ідея з порожніх балачок між Торпом і його друзями, чи з більш зловісної дискусії, але виникла змова, щоб принаймні залякати Скотта.

Соратники Торпа зв'язалися з Ендрю Ньютоном, досить розбещеним пілотом авіаліній і непрофесійним кілером. Ньютон подружився зі Скоттом у жовтні 1975 року, стверджуючи, що він приватний детектив, найнятий, щоб захистити його від когось, хто планує його вбити.

Він умовив довірливого Скотта поїхати на заміську прогулянку в темряві. Ньютон узяв із собою пістолет, а Скотт узяв свою собаку породи німецький дог на ім'я Рінка.

Коли вони зупинилися на віддаленій ділянці дороги, пес вискочив з машини. Скотт згадував у 1977 році: "Він гавкав й стрибав. А потім він просто застрелив його. А я тоді… я ще намагався оживити його. Я нахилився, а він сказав: "Тепер твоя черга".

Скотт дивився на нього з недовірою, коли Ньютон стояв, тремтячи, перед фарами автомобіля з пістолетом у руках.

"Він навів його на мене… і я раптом усвідомив, що він збирався застрелити й мене", - сказав Скотт.

Але пістолет заклинило, Скотт вижив і зміг розповісти цю історію. Ньютона зрештою засудили до двох років ув'язнення. На суді він стверджував, що Скотт шантажував його через оголену фотографію.

Через три місяці після цього жахливого випробування Скотт опинився в суді за незначним звинуваченням у шахрайстві з соціальними виплатами. Саме там, 29 січня 1976 року, він вигукнув про свій "сексуальний зв'язок із Джеремі Торпом".

Оскільки Скотт зробив цю заяву у відкритому суді, журналісти були захищені від законів про наклеп і могли вільно повідомляти про його звинувачення. Історія з Торпом нарешті стала надбанням громадськості.

Торп негайно все заперечив, але в травні для нього все стало ще гірше - Пітер Бесселл, його колишній відданий друг по Ліберальній партії, вирішив розповісти все.

"Ми перейшли від сфери приватного приховування чийогось особистого життя до сфери, де тепер приховували спробу вбивства", - пізніше сказав Бесселл програмі BBC Panorama.

Коли історія вийшла з-під його контролю, Торп дозволив Sunday Times надрукувати ніжного листа, якого він написав Скотту ще у 1962 році. Хоча більш ліберальні соціальні настрої іншого десятиліття могли б дозволити Торпу боротися далі, він вирішив піти у відставку з посади лідера партії.

Історія набула ще одного повороту в жовтні 1977 року, коли газета London Evening News вийшла з сенсаційним заголовком: "Мене найняли вбити Скотта".

Щойно вийшовши з в'язниці, Ньютон відмовився від своєї версії про шантаж і тепер стверджував, що йому заплатили 5 000 фунтів стерлінгів у рамках "зловісної змови за участю провідного прихильника лібералів", писала газета.

Ще дев'ять місяців поліцейського розслідування призвели до того, що Торпу та трьом його соратникам висунули обвинувачення у змові з метою вбивства Скотта. Преса охрестила це "процесом століття". На прохання Торпа його відклали на вісім днів, щоб він міг поборотися за свій депутатський мандат на загальних виборах у травні 1979 року. Він зазнав нищівної поразки.

Наприкінці судового процесу суддя виголосив, за словами Тома Менголда з BBC Panorama, "одну з найдивовижніше упереджених промов-підсумків, коли-небудь звернених до присяжних".

Суддя Кентлі заявив, що оскільки троє головних свідків обвинувачення уклали вигідні угоди з продажу своїх історій пресі в разі обвинувального вироку, їхні свідчення були заплямовані.

Бесселл, сказав суддя, був "шахраєм", тоді як Ньютон - "блазнем, лжесвідком і майже напевно пройдисвітом". А Скотта описали як "крутія, шахрая, присмоктня, скиглія і паразита".

Натомість Торп був "національною фігурою з дуже визначним публічним послужним списком". У своєму підсумковому слові, яке пам'ятно імітував гуморист Пітер Кук, суддя настановив присяжних, що якщо існує будь-який розумний сумнів у тому, що Торп планував убити Скотта, вони мають його виправдати.

Вердикт - невинуватий.

Виступаючи пізніше поруч зі своєю непохитною дружиною Маріон, Торп сказав: "Я завжди наполягав, що я невинуватий у висунутих проти мене звинуваченнях, і вердикт присяжних, після тривалого й ретельного розгляду з їхнього боку, я вважаю цілком справедливим і повним виправданням".

Після суду Скотт відійшов у тінь. У 2022 році у віці 82 років він випустив свою автобіографію під назвою An Accidental Icon.

Що ж до Торпа, він пішов із публічного життя, наполягаючи на своїй невинуватості до кінця. Він помер у 2014 році.

В інтерв'ю Guardian у 2008 році Торп розмірковував про цю історію: "Якби це сталося зараз, я думаю... публіка була б добрішою. Тоді їх це дуже непокоїло. Це ображало їхній набір цінностей".