Блог про смерть Нємцова. Нічого святого

"Слава, Слава, Слава героям!!! Втім, їм досить віддали шани. Тепер поговоримо про погань". Саме це запропонував зробити Володимир Маяковський 95 років тому у XX столітті, яке так і не стало для нас історією.

Послухаймо ж його поради і в день похорону Бориса Нємцова, підло вбитого біля стін московського Кремля послужливою рукою ката, який виконав чийсь таємний наказ, віддамо належне всій тій погані, яка влаштувала танець на кістках жертви, не дочекавшись, поки тіло віддадуть землі...

Йдеться не про терористів, не про тих, хто їх надихав, направляв або прикривав, - до них ще дійде черга, - а про духовних пасторів мільйонів агресивно-слухняних добропорядних обивателів, які, ледве дочекавшись, поки відгримлять постріли, стали пояснювати своїй пастві "правильні поняття" про вбитого і вбивство.

Багато сказано про те, що із загибеллю Нємцова в Росії настали нові часи. Можу до цього додати, що вони багатопланово нові: вже якщо в пекло, то з усіма потрохами, не лишаючи нічого святого у схованках душі.

Тому, крім іншого, нова епоха - це і час безжального ставлення до мертвих, коли смерть політичного противника є не стільки підставою для примирення, скільки приводом для знущання.

Посмертне цькування

Те, що почалося огидними парадами українських "військовополонених" в Донецьку, які транслювали по всіх російських національних телеканалах, а ще раніше - ганебним судилищем над мертвим Сергієм Магнітським, коли суд ішов у залі з порожньою кліткою замість підсудного, тепер закінчилося вміло зробленою інформаційною кампанією посмертного цькування Бориса Нємцова.

І справа навіть не в тому, що влада процідила крізь зуби слова співчуття, і не в тому, що в жалобній ході та в похоронах не взяв участь майже жоден представник правлячого режиму.

Справа в тому, що відразу після загибелі Бориса Нємцова всі навколокремлівські засоби масової інформації стали змагатися між собою в його дискредитації, апелюючи до ницих, найпримітивніших інстинктів черні: заздрощів, класової ненависті, ксенофобії та святенництва.

Ось один сюжет хтиво розповідає про те, до якого саме спа-салону прийшов Нємцов зі своєю супутницею в останній день, які процедури він приймав і скільки це коштувало за прейскурантом. При цьому супутниця, звичайно, не супутниця, а коханка (це тільки у кремлівських чиновників можуть бути супутниці). І не просто коханка, а, - о, жах! - громадянка України.

І це підкреслюють, повторюють кілька разів зі спеціальною відтінковою артикуляцією, щоб не пропустили чиїсь неуважні вуха. Так недобросовісний рекламодавець змінює "звукову доріжку", підсилюючи гучність реклами, яка раптом спливає з бурчанням посеред улюбленого фільму.

А в іншому репортажі в цей час розповідають про устриці, які Борис з'їв під час своєї останньої вечері. І соус не забувають вказати - тартар. Є в назві цього соусу щось загрозливе, неросійське, і тому в цьому місці треба зробити паузу, щоб краще відклалося.

Таку ж паузу мудрий диктор центрального телебачення робить після читання тексту про те, що президент Росії направив телеграму співчуття матері Нємцова. Крапка, а після крапки - Діні Ейдман. Ті, хто розуміють, оцінять і зрозуміють. А ті, хто не зрозумів, отримають тут же роз'яснення від легендарного Стрєлкова (він же Гиркін), який у своєму твіті тут же запитає: "Чому вони всі приховують свої справжні прізвища?"

Все на півтонах, все напівнатяками, точно, ощадливо, з прицілом на підкірку. Все зроблено для того, щоб ожили в закутках душі примари жорстокого минулого, щоб спалахнула лють народна, щоб спрацював безпомилковий класовий інстинкт. "Уралвагонзавод" устрицями не закушує і вином не запиває.

Симптом "звільнення від совісті"

І паства розуміє натяк, приймає його, відгукуючись подвійною, якщо не потрійною, старанністю.

Добропорядний викладач провідного технічного університету країни пише на своїй сторінці в соціальній мережі про Нємцова лайливе слово і називає зрадниками всіх, хто збирається вшанувати його пам'ять. Не пощастило, в цьому вузі студентом виявився син Нємцова, і молодь відреагувала досить бурхливо.

Довелося подати у відставку з поста заступника декана. Але нічого, "прогин" зарахований, і скоро спливе заступник декана лідером якого-небудь народного фронту і навіть, можливо, стане депутатом.

А тролі, мої милі тролі, яких так багато відгодував я на своєму віку і які могли б забезпечити мені безбідну старість, якби я збирав комісійні з усіх отриманих ними завдяки мені гонорарів, які надійно вкриті шапкою-невидимкою інтернету, можуть і зовсім нікого не соромитися, не вдаючись до напівнатяків.

Потік брехні і смакування всіх деталей особистого життя Бориса Нємцова, уміло направляється кураторами, які роздають в Кремлі підряди на "мережевий політичний маркетинг", що заполонив собою весь простір Рунета.

Ось воно, найстрашніше, що я досі бачив у Росії. Можна багато чому запобігти. Можна урезонити корупціонерів, поставити на місце олігархів, замирити, зрештою, тих, хто воює на Донбасі. Але не можна заткнути назад ниці давні інстинкти, які вирвалися на волю.

Колись великий німецький психолог Райх, аналізуючи, що ж трапилося з Німеччиною за часів Третього рейху, прийшов до сумного висновку, що фашизм звільнив людей від контролю свідомості над їхніми прихованими комплексами.

Страшні химери вислизнули з підсвідомості на поверхню і оволоділи настроєм десятків мільйонів. Назад їх змогла загнати лише поразка в Другій світовій війні.

Кремль грає сьогодні з вогнем. Загибель Нємцова показала, що Росією управляє команда, яка не відчуває жалю, яка готова на все, яка не вибачає своїх ворогів навіть після смерті. Вони вже готові звільнити людей від совісті. Це дуже страшний симптом.

Володимир Пастухов - доктор політичних наук, науковий співробітник Сент-Ентоні коледжу Оксфордського університету

Дослідник російської політики, публіцист і адвокат, автор книг "Три часи Росії", "Реставрація замість реформації", "Українська революція і російська контрреволюція".

Цей блог - про російську політику і російське право.