Зовнішня політика Греції: новий напрямок?

Після формування нового грецького уряду, в якому домінує "Сіріза", усі зосередили увагу на тому, що це означатиме для економіки. Дивна коаліція ультралівих і ультраправих викликає багато питань щодо зовнішньої політики Греції.

Чи будуть тепер Афіни блокувати подальші санкції ЄС проти Росії? Чи збереже грецька коаліція відданість НАТО? Чи не захоче уряд переглянути економічні і військові стосунки з Ізраїлем, в яких останнім часом спостерігалося потепління? Що можна сказати про строкату компанію друзів і прихильників, яких "Сіріза" назбирала по всьому світові? Чи можна прогнозувати зовнішній курс грецької коаліції?

Першим іноземним дипломатом, якого привітав новий прем’єр-міністр і лідер "Сірізи" Алексіс Ципрас, був посол Росії у Греції.

Росія – важливий партнер Греції, економіка якої постраждала від санкцій, накладених ЄС на Росію через українську кризу і зустрічних заходів з боку Москви.

"Ми не погоджуємось з духом антиросійських санкцій", – заявив новий грецький міністр у справах Європи Нікос Хунтіс.

Справді, в українському питання представники "Сірізи" сильніше співчувають Росії. Члени "Сірізи" у Європейському парламенті стабільно голосували проти пропозицій, невигідних для Росії, і не підтримали, зокрема, Угоду про асоціацію України з ЄС.

У четвер має відбутися позачергове засідання Ради ЄС у складі міністрів закордонних справ, на якому обговорюватиметься нова хвиля санкцій проти Росії. Однак новопризначений голова грецького МЗС Нікос Коціас уже заявив, що ніхто не зможе чинити тиск на новий грецький уряд. Він звинуватив європейських посадовців у намаганні поставити Грецію перед фактом – нібито санкції вже узгоджені.

"Ми дали зрозуміти від початку, – зауважив він у вівторок, – що це для нас неприйнятно".

Виклик НАТО

Різкий спротив греків новим санкціям – і навіть продовженню вже чинних – може значно розхитати спільну позицію ЄС відносно Кремля. Однак така політика не додасть грекам друзів у інших європейських країнах.

Щодо НАТО "Сіріза" декларує "багатовимірну і мирну зовнішню політику Греції, без участі у війнах чи військових планах". Вона прагне "перегляду європейських основ і усунення штучних перепон та союзів часів "холодної війни", таких як НАТО".

Цікавим аспектом зовнішньої політики Греції у нещодавньому минулому було посилення оборонних і економічних зв’язків з Ізраїлем. Частково це пов’язано з погіршенням відносин між Ізраїлем і Туреччиною. Але не тільки: і Греція, і Ізраїль непокоїлись через розхитування їхнього регіону, а також бачили потенціал співпраці у виведенні газу з ізраїльських середземноморських родовищ на європейські ринки.

"Сіріза" підтримує Палестину – але це не означає, що стосунки з Ізраїлем обов’язково погіршаться. Призначення Нікоса Коціаса міністром закордонних справ видається прагматичним рішенням. Грецька служба безпеки, ймовірно, і далі фокусуватиметься на проблемах, пов’язаних з Туреччиною, а значить, військові зв’язки з Ізраїлем можуть і не постраждати.

Тим не менше, призначення міністром оборони Паноса Камменоса – лідера праворадикальної партії, що увійшла до коаліції з "Сірізою" – викликає хвилювання. Минулого року від наразився на критику, звинувативши грецьких євреїв в ухилянні від податків.

Його присутність у коаліції вказує на ще одну особливість нового уряду: його підтримує суміш закордонних партій і політиків, особливо з крайнього правого крила. Серед прихильників – дуже різні люди, від одіозного ультраправого російського ідеолога Олександра Дугіна до лідера французького "Національного фронту" Марін Ле Пен.

З опозиції у владу

Що ж приваблює цих людей? Антикапіталізм "Сірізи", симпатія до путінської Росії, антипатія до НАТО тощо. По суті це ті самі фактори, що привели у грецьку коаліцію ультранаціоналістичних "Незалежних греків".

Який висновок можна зробити з цього про майбутню зовнішню політику Афін – поки що незрозуміло.

"Сірізі" треба швидко перекваліфікуватись з "рупора незгодних" у правлячу партію. Партію, що править країною, над якою нависла економічна катастрофа. Перші місяці роботи нового уряду будуть присвячені саме економічним питанням і перемовинам з ЄС . Решта – вторинне. Радикальні зміни у зовнішній політиці лише відвернуть від Греції країни, на які їй бажано вплинути. Отже, не дивуйтеся, якщо змін буде набагато менше, ніж багато хто з-поза Греції боявся.