Хто в Кремлі "проспав" вірменську революцію?

Володимир Путін зустрівся із Ніколом Пашиняном всього за кілька днів після того, як той на хвилі протестів здобув посаду прем'єра Вірменії. Кремль стримано реагував на події в Єревані й не порівнював їх із "оксамитовими революціями". Чому і яку роль цього разу зіграла Москва?

"Я хочу побажати вам успіхів на посаді керівника уряду і сподіваюся, що наші взаємини будуть розвиватися так само поступально, як це було досі", - заявив Путін на першій зустрічі з Пашиняном, що пройшла у понеділок у Сочі.

Путін уже вітав нового прем'єра Вірменії із обранням 8 травня, а під час протестів, лідером яких став Пашинян, утримувався від будь-яких оцінок.

Кремль так старався наголосити на своєму нейтралітеті щодо подій у Єревані, що прокоментував заяву речника "Роснефти" Михайла Леонтьєва, який порівняв зміну влади у Вірменії з подіями в Україні і назвав Вірменію "обтяжливою" для Росії.

Такі заяви є "невдалими й неоковирними" і не мають нічого спільного з офіційною позицією Москви, заявив минулого тижня прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков. Леонтьєв пізніше відправив керівництву країни офіційні вибачення за свої слова.

Російські телеканали також не критикували протестувальників у Єревані та їхнього лідера, а Путін назвав протести "внутрішньою справою" Вірменії.

Це зовсім не схоже на те, як Росія реагувала на "революцію троянд" у Грузії чи Євромайдан в Україні 2014 року, після якого дала притулок колишньому президентові Віктору Януковичу, анексувала Крим і стала учасником конфлікту на сході країни.

Із призначеним прем'єром Пашиняном Путін зустрівся у Сочі в кулуарах саміту ЄАЕС. І сказав, що "дуже гарні результати" співпраці Росії й Вірменії треба "не лише зберегти, а й примножити". Із чим пов'язана така доброзичливість до результатів "оксамитової революції"?

Хто проспав революцію

Колишній працівник адміністрації президента, не уповноважений на коментарі ЗМІ, зазначив, що відносини з Вірменією за своїми функціями курували одразу кілька державних органів. Здебільшого це управління президента із міжрегіональних і культурних зв'язків із іноземними державами на чолі з Володимиром Черновим.

"У ситуаціях на кшталт тієї, що склалася у Вірменії, зазвичай відправляють емісарів. У випадку управління Чернова зазвичай їздить його заступник. Але вони, в основному, покладаються на думку посольства", - визнав співрозмовник ВВС.

За словами іншого співрозмовника ВВС, знайомого із роботою управління Чернова, в реальності безпосереднім збором, систематизацією й аналізом інформації про Вірменію в управлінні займалася всього одна людина.

Основна робота із вірмено-російських відносин з боку Москви велася по лінії МЗС Росії, розказав інший співрозмовник ВВС, близький до адміністрації президента. За його словами, це дивовижно - у випадку з іншими країнами СНД стратегічні рішення з міжнародного співробітництва завжди ухвалювалися в адміністрації президента Росії.

Також російсько-вірменськими відносинами займалася 5-а служба ФСБ (оперативна інформація і міжнародні зв'язки), Радбез Росії, а саме - заступник секретаря Рашид Нургалієв, розповів колишній працівник адміністрації президента.

На його думку, інформація про тамтешні події була і в Головному управлінні Генштабу Росії (військова розвідка, більш відома під старою абревіатурою ГРУ) - через російську військову базу в Гюмрі.

Патрон-підлеглий

Опитані ВВС вірменські експерти і політики сходяться на тому, що великою мірою відносини Москви і Єревана вибудовувалися через особистий контакт між Путіним і колишнім керівником держави Сержем Саргсяном і трималися на принципі "патрон-підлеглий".

Це, на їхню думку, і стало не основною, але значною передумовою революції - протестувальників така ситуація не влаштовувала.

Як зазначає автор Telegram-каналу "Баграмяна 26" - за цією адресою розташований апарат президента Вірменії у Єревані - Кремль не завжди враховував інтереси вірмен. Яскравим прикладом він назвав продаж російської зброї Азербайджану.

Угода загрожувала безпеці Нагірного Карабаху і Вірменії, вважають у Єревані, але Саргсян не зміг переконати Москву не укладати її. У квітні 2016 року стався збройний конфлікт у Карабаху, багато в чому він стався через порушення військового балансу у регіоні, вважає автор "Баграмяна 26".

"Для пострадянської зовнішньої політики характерно, що політика ведеться не на рівні МЗС-ів, а на рівні президентів. Зустрічі Путіна й Саргсяна відбувалися доволі часто", - каже вірменський політолог, директор Інституту Кавказу в Єревані Олександр Іскандарян.

Політолог, соратник Пашиняна і координатор опозиційних вуличних акцій Армен Григорян також вважає, що за Саргсяна взаємодія між Москвою і Єреваном вибудовувалася на рівні президентів.

Яку роль відіграв бізнес

Журналіст, гендиректор Громадського радіо Вірменії Марк Григорян зазначає, що відносини з Росією підтримувалися як через офіційні канали - МЗС і апарат Саргсяна, так і за допомогою неофіційних посередників.

Політолог Григорян стверджує, що вірменські бізнесмени були підконтрольні Саргсяну. Серед них Григорян називає Самвела Алексаняна, власника компанії "Алекс групп", яка імпортує цукор, вершкове масло і рослинну олію до Вірменії, і Міграна Погосяна, що контролює "Кетрін групп", фактично монополіста на ринку імпорту бананів.

Погосян - колишній керівник служби примусового виконання судових актів. Він заперечує, що взагалі займається бізнесом. І він, і Алексанян - депутати парламенту від Республіканської партії, якій до протестів належала влада в країні.

Співрозмовник ВВС, близький до адміністрації російського президента, стверджує, що велику роль у тому, як розвивалася ситуація у Вірменії, відіграли російські бізнесмени вірменського походження - президент групи компаній "Ташир" Самвел Карапетян і співвласник найбільшого автодилера "Авилон" Камо Авагумян.

Про те, що вони "вхожі у різноманітні кабінети" у Москві і Єревані і займалися лобістською діяльністю, знає і політолог Іскандрян.

"Справа не в їхній особистій вигоді, треба було ухвалювати певні рішення, а багато що у Вірменії робиться під впливом людей, які перебувають у Москві, тому що бюджет Вірменії пов'язаний із ними, плюс у кожного є бізнес-інтереси у Вірменії, вони беруть участь у формуванні еліти, впливають на парламентські вибори", - зазначає співрозмовник ВВС, близький до адміністрації президента Росії.

Він вважає, що віддати владу Саргсяна переконали московські вірмени-мільярдери.

Чому Саргсяна не вберегли

Серж Саргсян, який пішов у відставку під тиском вуличних протестів, - давній друг Володимира Путіна, близький союзник і стратегічний партнер Росії. Але публічно заступатися за нього Москва не стала.

Кремль зробив правильні висновки із нещодавнього минулого, зокрема, із подій в Україні, стверджує близький до адміністрації російського президента співрозмовник ВВС.

"Не можна розводити істерію, і заяви, і сюжети в російських державних ЗМІ, до яких у Вірменії прикута увага, - усе це може викликати різке засудження", - каже він. За його словами, Росія зайняла "вичікувальну позицію".

"Треба було щільно цим займатися, опрацьовувати технологію, розуміти, що Саргсян повинен піти і вічно тримати його не вийде", - бідкається співрозмовник ВВС, близький до адміністрації президента Росії.

На його думку, працювати зі стратегічними союзниками на пострадянському просторі у Кремлі так і не навчилися. У Саргсяна, за словами джерела, до весни уже не було виходу - якби він не пішов у відставку, йому у підсумку довелося б виїжджати за кордон: "Його б жорстко усунули".

Політолог Іскандарян вважає, що Кремль незацікавлений у тому, аби керувати змінами у внутрішній політиці Вірменії: "Геополітичні обставини такі, що не важливо, хто буде при владі".

Серед цих обставин Іскандарян називає наявність вірмено-азербайджанського конфлікту, Туреччини, що підтримує Азербайджан, спільного кордону з Іраном. На його думку, ризиків "відходу Вірменії на Захід немає".

Владі довелося поступитися опозиції через низьку легітимність та інструмент вуличного тиску у руках Пашиняна, пояснює політолог. Голосування 1 травня проти Пашиняна у парламенті і повторне голосування 8 травня - це радше спроба Республіканської партії уповільнити процес здачі влади й зберегтися як політичній силі, вважає він.

Стежте за нами вTelegram! Ми надсилаємо туди головні новини і добірку найкращих статей.