Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

	Білорусь, Гомель, Аня Песенко народилася у селі Зкопт'є, яке було сильно забруднене, евакуйоване та знищене. Пухлина мозку з’явилася у неї вперше, коли їй було 4 роки.

Одночасно з Києвом у Брюсселі та Лондоні, а крім цього, згодом ще у 30 країнах світу, нідерландські журналісти Роберт Кнот та Антуанета де Йонг представили свій спільний проект, що складається із фотографій, зроблених Робертом Кнотом (який цього року отримав відзнаку на конкурсі World Press Photo у номінації “Портрет”) та історій, записаних Антуанетою де Йонг.

Цей проект, який можна подивитися у Центрі Сучасного Мистецтва Києво-Могилянської Академії, присвячено 20-й річниці Чорнобильської катастрофи. Але на фотографіях можна бачити не тільки Чорнобиль, але й Білорусь, Казахстан та Сибір.

Для мене взагалі було жахливо думати про цю дівчинку, яка має номер. Адже в неї є ім’я, є життя, і у цьому житті у неї вже було багато страждання через її хворобу Антуанета де Йонг

Проект, що його було розпочато у 1999 році, має назву “Медична картка №000358”. Це не лише історія хвороби, але й історія життя Ані Песенко із білоруського Гомеля – каже Антуанета де Йонг.

“Для мене взагалі було жахливо думати про цю дівчинку, яка має номер. Адже в неї є ім’я, є життя, і у цьому житті у неї вже було багато страждання через її хворобу. І позначати її лише номером, як це відбувається впродовж майже всього її життя, здалося мені дуже несправедливим, - розповідає вона.
- А щодо Ані, то в останнє бачилися влітку минулого року. Вона якраз в чергове повернулася з лікарні. А коли ми познайомилися, то її батькам доводилося спати на підлозі поруч із її ліжком, бо у шпиталі не було для них місця, а Аню після операції треба було повертати кожні півгодини, аби не утворилися “пролежні”.
Коли Ані було 4 роки, їй поставили діагноз “пухлина мозку”, потім її було прооперовано, проте пухлина з’явилася знову, і тепер вже її не можна оперувати.”

	Україна, Київ, Інститут раку щитовидної залози. Нілу Бондаренко з Житомира оперують втретє. Хірург Ігор Комісаренко каже, що після другої операції “мікроскопічні ракові клітини потрапили у кровоносні судини і знову почали рости”. Крім того, у Ніли рак нирки.

Тисячі карток

Тисячі медичних карток, подібних до тієї, що її має Аня Песенко, пройшли через руки Ангеліни Нягу, яка очолювала відділення неврології у Науковому центрі радіологічної медицини при Академії медичних наук.

Пані Нягу, яка також є головою асоціації “Лікарі Чорнобиля”, каже, що була шокована останньою доповіддю ООН з питань наслідків Чорнобильської катастрофи, оприлюдненої у вересні минулого року. Вона вважає, що за цією доповіддю скоріше відчувається стиль Міжнародної агенції з атомної енергетики.

Читати репортажі та інтерв'ю Бі-Бі-Сі щодо доповіді МАГАТЕ

“Комунальна аварія – ось як оцінило цю катастрофу МАГАТЕ. Під час цієї комунальної аварії загинуло 30 осіб, із них 20 померли впродовж останніх 20 років, - і на цьому все, - каже вона. - І, звичайно ж, забруднення зменшується, дози дуже маленькі, і вони не дають підстав очікувати тяжких наслідків. Крім того, на 220 тисяч ліквідаторів, які працювали у Чорнобилі у 1986-87, роках лише 4 тисячі випадків раку. Все це, з моєї точки зору як лікаря, який працював у спеціальній клініці на 600 ліжок, – просто нонсенс, якесь безглуздя.”

До самих до окраїн

Утім, автори “Медичної картки №000358” побували не тільки на постраждалих від Чорнобильської катастрофи територіях України, Білорусі та Росії. Чорно-біла плівка фіксує схожі сюрреалістичні пейзажі та цілком реалістичні каліцтва тих, кому випала доля жити у місці, безпосередньо пов’язаним з атомними технологіями.

Це і Семипалатинськ у Східному Казахстані, де з 1945 по 1989 на землі та під землею було проведено понад 500 ядерних вибухів. Радіоактивні наслідки цих вибухів забруднили територію, на якій жили понад 1 мільйон людей, жодним чином не причетних до атомної індустрії.

	Казахстан, Семипалатинськ, Епіцентр. Це місце, де Радянський Союз здійснив перший ядерний вибух у 1949 році. Із 500 випробувань, які були здійснені після цього, близько 100 відбулися або на поверхні земні, або у повітрі.

Це і колись засекречене місце Северськ поблизу Томська, де розташовані кілька підприємств з переробки відпрацьованого ядерного пального. З 1959 по 1993 там відбулося 37 аварій, найгірша з яких сталася через 7 років після Чорнобильської катастрофи, але майже нічого не було зроблено для захисту цивільного населення.

Це і містечко Маяк на Уралі, де колись був один із центрів виробництва військового плутонію, а тепер передбачається створити підприємство із зберігання та переробки іноземних ядерних відходів.

Новий "мирний атом"

Україна, де аварія на ЧАЕС зруйнувала тисячі життів, будує і будуватиме нові атомні блоки, знову посилаючись на їх безпечність та вигідність. Крім того, українське керівництво розраховує продавати електроенергію, вироблену на цих блоках, до Європи.

Чи купуватимуть європейці цю дешеву енергію, вироблену на українських атомних станціях, особливо, якщо іншою альтернативою буде дорогий російський газ чи нафта з Близького Сходу?

Антуанета де Йонг, один із співавторів проекту “Медична картка№00538”, каже, що принаймні, треба знати справжню вартість атомної енергії.

"У цьому проекті ми не хотіли вказувати людям, що робити, які рішення ухвалювати, де їм купувати енергетичні ресурси, і скільки за це платити. Але чого ми справді прагнули, працюючи над цими історіями та фотографіями, це показати, що ядерна енергетика також має свою ціну, яка обчислюється людськими життями та забрудненням довкілля. Ми хотіли показати, що зображувати атомні станції як стерильно чисті об’єкти на зеленій галявині є повним безглуздям. А далі нехай самі люди вирішують, чи можуть вони платити таку ціну", - вважає вона.