|
Чорнобиль: ваші спомини і фотографії | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
26 квітня виповнюється двадцять років аварії на ЧАЕС. Українська служба Бі-Бі-Сі запрошує тих, чиє життя змінилося після Чорнобиля, написати нам про свої згадки і надіслати фото - чи самої катастрофи, евакуації та перших днів після вибуху, чи днів незадовго до нього. Повідомлення можна писати через форму справа, а адреса для надсилання фотографій - ukrainian.section @ bbc.co.uk, в темі повідомлення просимо писати "Чорнобиль Фото". Я пам"ятаю 1 травня 1986 року. Парад у Киеві. Тисячі людей на Хрещатику. Салют вечором. Влада нiчого не казала людям. Всi отримали cвої дози промiневої хвороби. Дуже шкода людей. 27 квітня! Останнє практичне заняття перед святами. Вже є куплені квітки на сята додому. Ми студенти прислухаємось до тихих слів декана факультета - київського бюро обкома КПУ. Він заспокоює викладачів-" Я був у Шевченко.... Нічого страшного не сталося.... Вибух тільки системи охолодження. Вірте, мені дивились у вічі...." Через 2 тижні він не міг підняти очей. Чесна, глибоко порядна людина, він захворів від наглої брехні, мало не помер. Вес час, разом із сім"єю, залишався у Київі. Пам'ятаю червень 1986 року. Київ... жарко... напівпорожні вулиці, люди в болоньєвих накидках із капюшонами... вранці вулиці посипають якимись хімічними нейтралізаторами із літаків, потім посилене прибирання вулиць машинами... На кожному розі продається червоне молдавське вино... Полуницю ніхто не купує, червоний сік ллється із ящиків на асфальт. Прихована евакуація... дядя із лічильником Гейзера вимірює радіоактивність продуктів... жах! Запам'яталася брехня ЗМІ СРСР у ті рокові дні. Правдиву інформацію передавали Бі-Бі-Сі та інші західні радіостарції. Вона дозволила захиститися від ізотопу 131 J у перші дні катастрофи. Я поїхав із БРСР через Чорнобиль. Із борта ЯК-40 мені вдалося побачити станцію в ті дні - видовище страшне. Восени в лісі було як ніколи багато грибів незвично великих розмірів. Їх збирали грибники. Здивувала некомпетентність і безпомічність влади в цій надзвичайній ситуації. Все було як у 1941 році.
Із лютого 1987 року я працювала на ліквідації наслідків Чорнобильської аварії в будівлі урядової комісії. Це фото 1987 року, місто Чорнобиль, ми відвідали теплиці. В даний час проживаю в Італії. Мені було 20 років, у той час я служив у лавах Радянської Армії. 26 квітня - це була субота - наш спецполк був піднятий по тривозі і направлений до Чорнобиля (Прип'яті). В 10:00 26 квітня 1986 року ми із співслуживцями прибули до зони аварії. Тоді ніхто в світі не знав, що відбулося, коли ми приїхали на міце, назустріч нам ішла весільна процесія, а ми їхали одягненими в засоби індивідуального захисту. За наказом начальства все було знято, аби не наводити паніку на мирне населення... | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||