Б. Л. Гарвуд: Ми переглядали статистику за допомогою 57 незалежних науковців, які використовували широку базу даних з багатьох країн включно з Україною, Білоруссю, Росією і рештою Європи. Ми не стверджуємо, що наші цифри точні. Власне, ніхто не може дати точної цифри. Наприклад, Російська академія наук подає цифру 200 тисяч. Є інші вчені, які подають співмірну, хоча й меншу цифру - 100 тисяч і вище. Але, звісно, ці цифри в багато разів більші, ніж ті 4 тисячі, про які твердить Міжнародна агенція з атомної енергії.

Бі-Бі-Сі: А як у такому разі пояснити не дуже втаємниченим у наукові тонкощі людям отаку величезну різницю у ваших оцінках і оцінках ООН?

Б. Л. Гарвуд: Якщо щиро, то зрозуміти причини такої різниці справді важко. Що тут скажеш? Зрозуміло, свою роль відіграли різні методології. МАГАТЕ лише досліджувала випадки ракових захворювань. А це менше половини проблем зі здоров’ям, викликаних радіоактивністю. Зрозуміло, певні підозри має викликати той факт, що міжнародний орган, який переймається популяризацією ядерної енергетики, до деякої міри зацікавлений у тому, щоби не помічати високої кількості жертв Чорнобиля. Є й інші чинники, які заплутують становище. Аварія сталася 1986-го року - перед розвалом Радянського Союзу, коли неналежним чином було налагоджено облік усіх наслідків, коли харчування могло бути не найкраще - багато чинників, які ускладнювали картину.

Бі-Бі-Сі:Тобто за вашими високими цифрами можуть стояти інші чинники, не всі з яких пов’язані з Чорнобильською катастрофою?

Б. Л. Гарвуд: Безперечно, тут доклалися багато інших чинників. Але якщо навіть розглянути наявні дані, врахувати всі дані включно з першоджерелами з країн, які постраждали найбільше, то найбільше дійсності відповідатиме цифра, яка вимірюватиметься, принаймні на нашу думку, сотнями тисяч, але далеко не малими числами.

Бі-Бі-Сі: Але чи не здається вам небезпечною тенденція завищувати цифру постраждалих, бо ж доказів у вас немає - не думаєте ви, що це не менше небезпечно, ніж занижувати цифру смертності, у чому ви звинувачуєте офіційну статистику ООН?

Б. Л. Гарвуд: Докази є, є величезна база даних - в тієї ж Російської академії наук, яка є авторитетною установою; є багато інших авторитетних установ, що подають подібні цифри. Тому я вважаю, що ця цифра цілком реальна. А чому ми вважаємо цифру в 4 тисячі заниженою? Я був в Україні, відвідував і лікарню, згаданому в репортажі вашого кореспондента, розмовляв з медиками, головою національного бюро статистики України, урядовцями. Це просто немислимо - коли порозмовляєш з тими людьми, побачиш, що я побачив - то немислимо вважати, ніби внаслідок чорнобильської катастрофи померли лише 4 тисячі людей. Простий здоровий глузд не дасть вам дійти такого висновку.

Бі-Бі-Сі: Беручи до уваги відсутність чіткої статистики, розбіжності в оцінках, чи можна зараз спрогнозувати, як довго наслідки Чорнобиля даватимуть взнаки на здоров’ї людей?

Б. Л. Гарвуд: На жаль, ні, тому що відзначальною рисою радіації є те, що вона завдає шкоди генетичній будові. А коли вже ушкоджені гени, то це каскадом відбиватиметься на наступних поколіннях. Власне, проблеми можуть і зростати, бо якщо дві людини з ураженими радіацією генами матимуть потомство, то це збільшує можливість того, що їхні діти будуть мати проблеми зі здоров’ям. До певної міри, це триватиме багато поколінь. І це буде страшною міткою Чорнобиля на сотні років.

Бі-Бі-Сі: А чи ведуться дослідження в цій сфері, чи відстежує хтось генетичну шкоду, завдану Чорнобилем?

Б. Л. Гарвуд: Прикро, що ці цифри стали такими заполітизованими, бо в центрі цього всього - багато жертв, яким вкрай необхідна допомога. Бо насправді нам потрібний зараз спільний, єдиний підхід до того, що необхідно зробити вже зараз, узгодити якусь спільну позицію, щоб уможливити дослідження в майбутньому. Треба з цього питання прибрати політику і зосередитися на допомозі людям, які є справжніми жертвами.