Очевидець з Інститутської: винних не покарано

Олег Томащук з Тернополя був на вулиці Інститутській у Києві зранку 20 грудня, коли там застрелили кілька десятків людей.

Хоча минули вже два тижні, за яких в Україні сталося багато подій, чоловік досі приходить до дерева, за яким він ховався від куль.

Тепер там гори квітів, а тротуари вкриті лампадками.

Скільки людей загинули у нього на очах, Олег Томащук пригадати не може. Як і те, як йому вдалося врятуватися.

ВВС Україна: Коли ви приїхали на Майдан?

Олег Томащук: Я приїхав тоді, коли у Тернополі почали палити управління міліції, тобто з 18-го та 19-те лютого. Нас їхало 35 людей, але саме наш кістяк, в якому ми найбільше зналися між собою, це шестеро людей.

ВВС Україна: Чим ви займаєтеся у Тернополі?

Олег Томащук: Я будівельник. Безпартійний, не входжу до жодної організації. Раніше був у "Тризубі" - ще у 90-ті роки, але потім залишив ту справу, бо там почалася політика і політиканство.

ВВС Україна: Як ви опинилися на Інститутській 20 лютого?

Олег Томащук: Ми стояли на барикаді внизу, по лівому фланзі, якраз біля прапора. Було приблизно 8:10, бо саме тоді хтось запитав, котра година. Як тільки я сховав назад годинника, вони рушили - у чорних формах. То були внутрішні війська. Спершу прибігло п'ятеро - закидали нас гранатами. Кілька наших хлопців вилетіли за барикади. І ми одразу розсунули свою барикаду - тоді нас і побили. Дуже багатьох перебили - я бачив десь п'ятьох, яких несли у крові. Тоді й ми пішли у наступ. І вони почали втікати, бо то, дійсно, було нестандартно - вони думали, що постріляють, і ми відступимо, а ми як погнали, то почали їх лупити, і вже постріли не могли спинити нас.

І вони були середнього зросту - не скажеш, що бугаї, як "Беркут". Одного вдарили - відкинули, другого, потім я ловлю третього, тягну до себе, а Іван його хотів стукнути. Зриваю шолом - дитина! Років 18-19, одразу відпустили. Шкода було бити.

Потім одного нашого хлопця дуже сильно вдарили, і один з їхніх також впав. Наші - так само малі, по 18-19 років - хотіли його копати. То я на нього впав - кажу: не бийте, лишіть. Тоді ми стали кільцем і кажемо до них: забирайте, то ваш. Звичайно, вони боялися підійти. Але ми дали їм його забрати, а тоді знов почали битися, то ж ворог наш.

ВВС Україна: Що було далі?

Олег Томащук: Ми їх гнали, загнали аж до Грушевського і одразу почали будувати барикаду. Носили колеса з Майдану, зробили десь по 3-4 ходки, і тоді хлопці на Грушевського зайняли оборону. Хлопці мої там лишилися, а я сам пішов на Інститутську.

Якраз дві дівчини підходять до мене і кажуть - йдемо зробимо трішки "напалму", щоб наробити диму - аби так не стріляли по нас. То я взяв дві каністри... І вже аж тут, біля дерева, збагнув, що відбувається. Одну дівчинку вивели донизу одразу, а інша - висока - побігла під банк, то вже аж потім її вивели.

ВВС Україна: І ви побачили, як люди падають?

Олег Томащук: Так, я кинув каністри і як торпеда - під те дерево. Падали на очах. І постріли - один за одним.

ВВС Україна: Скільки мертвих людей ви бачили?

Олег Томащук: Чотирьох при мені підстрелили. Одного пораненого тягнули - то я не знаю, чи він вижив. Потім медиків підстрелили. Лесі Жуковській (Медик з Євромайдану - Ред.) тоді влучили у шию. Це вони вже з готелю почали стріляти. Ми потрапили під перехресний вогонь. Але вже було байдуже. Вже як застрелили у нас на очах тих хлопців, що ми носили, то більше не було страшно.

ВВС Україна: Кажуть, що снайпер стріляв і в співробітників МВС. Ви бачили, щоб їх також підстрелили?

Олег Томащук: Ні, жодного.

ВВС Україна: Ви мали чим відстрілюватися?

Олег Томащук: (Сміється) Я б вам зараз показав свою палицю. Але я її викинув, коли втікав.

ВВС Україна: Скільки своїх побратимів ви втратили тут?

Олег Томащук: Я дуже багатьох з Майдану знаю в обличчя. Потім ми з товаришем рахували, то за обличчями нарахували 17.

ВВС Україна: Їх вбили за ті кілька годин 20 лютого?

Олег Томащук: Так. Але я навіть не знаю, який час то був: стараєшся вижити, який там час. У мене ще запитують, наприклад, чи правда, що якийсь там депутат біг - це смішно! Хоча, дійсно, коли вже почали носити тіла, то прийшли Кайда з Сиротюком (Депутати з ВО "Свобода". - Ред.) і допомогли. По них стріляли також.

ВВС Україна: Більшсть із тих, хто загинув, не мали ані касок, ані жилетів. Чи бачили ви тут людей із самооборони із захистом?

Олег Томащук: Здається, якісь і були, я не питав. У мене був шок. Я оговтався аж там внизу, сівши. Я ось у жодній сотні не був. Але знаю, що з 12-ї сотні - Тернопільської - також двох людей вбили.

ВВС Україна: Що ви робили далі того дня?

Олег Томащук: Пішов вниз, на барикади. Трішки відходили, зібралися ті, хто лишився живий, і почали говорити. Потім пішли до сцени, щоб трішки заспокоїтися, потім до КМДА - відпочити, віддихатися.

ВВС Україна: У настуані дні, коли ви приходили до сцени, там виступали багато політиків. Як ви сприймали їхні виступи?

Олег Томащук: Дивіться, елементарно: чомусь ні Кайда, ні Сиротюк, які були тут, де стріляли, не давали інтерв'ю. А було й таке, що ще людей не поносили, а вже стоять якісь депутати у краватках біля центрального входу - вже даватимуть інтерв'ю. Хіба це нормально? Вже почалися якісь спекуляції.

ВВС Україна: Як ви ставитися до рішення Верховної Ради, яка звернулася до президента з проханням присвоїти усім загиблим звання Героя України?

Олег Томащук: Це дуже добре. Фактично, це були бойові дії. Мені вже з Італії почали телефонувати друзі і розповідати, що тамтешні офіцері у шоці: вони не могли повірити, що в Україні у 2014 році стрілятимуть дітей, які тільки з палицями і щитами.

ВВС Україна: Як треба вшанувати людей, які вижили у тій бійні?

Олег Томащук: Я не знаю... Треба нам якось зібратися - як афганці - щоб ми обмінялися контактами, якусь організацію влаштувати, щоб ми одне одного знали.

ВВС Україна: Як ви оцінюєте представлення кандидатур тих людей, які тепер вже керують урядом, на Майдані?

Олег Томащук: Половина з них мені зовсім не сподобалися. Вийшло фактично, що вони недорадилися з Майданом. Взяли і грубо представили. Люди тут стоять - навіть показували - ми не хочемо цього, чому ви з нами не радитися? І одразу починається - розворот, папочки під руки, усмішки - і вже всі міністри. Аби швидше стати начальниками. А люди?

ВВС Україна: Доки ви стоятимете тут?

Олег Томащук: Скільки треба, поки тут все не завершиться, щоб вже зробити якийсь порядок з Верховною Радою, щоб люди побачили принаймні 90% того, що вони хочуть. Було б добре дострокові вибори до парламенту провести. Бо ось дивимося телевізор: сидить Ківалов. Всі ж пам'ятають, хто це. Та я б його "за шкварки" - вже б у прокуратурі сидів у мене.

ВВС Україна: Тобто, у вас немає відчуття, що винних людей покарали?

Олег Томащук: Взагалі немає такого відчуття. Це як раніше було - мали "звізду", потім переробили її - і то вже тризуб. Змінили дислокацію. Зараз такий же цирк починається. Тому у разі необхідності, навіть сумнівів немає, блокуватимемо Раду. Бо так завжди буває: революціонери роблять революцію, а користуватися нею починають інші. Це дуже нервує.

ВВС Україна: Як ви зараз почуваєтеся?

Олег Томащук: Ви знаєте, змученим не почуваюся. Даю інтерв'ю... Я їздив додому, сів у себе у квартирі в Тернополі, побачив жінку, дитину, то вже аж там почало трішки доходити, де я був. Але потім знову повернувся.

ВВС Україна: А того дня - 20 лютого - коли ви зателефонували жінці?

Олег Томащук: Вона сама подзвонила, коли вже все закінчилося. Ти там не був, питає? Кажу - ні, не був (сміється).

Інтерв'ю записав Роман Лебедь.