Роман Лебедь Бі-Бі-Сі, Київ

Про полювання на боржників пише “Корреспондент”.

За словами видання, банки викручують руки першій хвилі неплатників за кредитами. Друга хвиля може змити самі банки.

“За чотири роки кредитного буму банки позичили співвітчизникам майже 508 мільярдів гривень, або ж більше двох річних бюджетів України. Але з придбаними на швидкі гроші квартирами та машинами через світову кризу багатьом доведеться попрощатися. За інформацією Нацбанку, вже на початку попереднього місяця 2,5 відсотка від усіх виданих позик стали проблемними. І ця цифра буде стрімко зростати. Часто прагнення комфортного життя не відповідало прибуткам людей. Але банки свідомо закривали на це очі, видаючи кредити на суми, що суттєво перевищують третину сумарного заробітку позичальника. Тепер фінустанови приймають рішення про продаж майна, придбаного в кредит, з тією ж легкістю, з якою вони раніше ці кредити видавали,” – пише “Корреспондент.”

“Фокус” тим часом розповідає, що достроково забрати депозити вкладникам українських банків дозволять ще не скоро.

Про скасування мораторію найближчим часом можна забути. Більше того, НБУ разом із комерційними банками максимально ускладнює процедуру дострокового розірвання депозитного договору, хоча мораторій, за оцінками юристів, суперечить українському законодавству.

“Втім, дія мораторію не зупинила відтік грошей із банків. Загалом впродовж жовтня-листопада обсяг депозитів у національній валюті скоротився на 16 з половиною мільярдів гривень. Коли у вкладників закінчується термін депозиту, вони, як правило, не продовжують договір і знімають гроші, - розповідає фінансовий аналітик компанії “Простобанк Консалтинг” Володимир Паюк. Причина проста: введення мораторію, проблеми у Промінвестбанку, курсові стрибки – все це підірвало довіру населення до банківської системи. Клієнтів не приваблює навіть підвищення відсоткових ставок,” – пише видання.

Те, як Національний банк України реагує на кризу, викликає все більше збентеження, йдеться у тижневику “Профіль”.

Більше того, дедалі частіше виникають запитання: це умисні дії банківського регулятора, чи нерозуміння ситуації? І чи не час змінювати головного банкіра країни – запитує видання і стверджує, що про відставку Володимира Стельмаха активно говорять після чергових піруетів Нацбанку. На крісло голови НБУ, на думку журналу, наразі можуть претендувати екс-спікер Арсеній Яценюк, перший заступник голови президентського секретаріату Олександр Шлапак та голова Ради Нацбанку Петро Порошенко. Втім, будь-який голова Національного банку буде заручником політичної ситуації в країні, вважає “Профіль”:

“Ключову роль тут, судячи з усього, знову грає Віктор Ющенко. Він ніби й готовий до “жорстких рішень”, але поки їх так і не було. І навряд чи їх приймуть. Як колишній банкір, Віктор Андрійович напевно добре розуміє і фінансову ситуацію, і роль кожного учасника “антикризового” процесу. Але, судячи з усього, поки не буде зміщений прем’єр, реальної стабілізації не відбудеться,” – підсумовує журнал.

І про приватизаційний міраж пише “Український тиждень”.

У затвердженому 3 грудня Кабміном переліку підприємств із часткою державної власності, призначених до приватизації є й «найапетитніші» й водночас найскандальніші об'єкти: гігант зв'язку «Укртелеком», виробник обладнання для АЕС «Турбоатом», «Одеський пр謬портовий завод», а також пакети акцій низки обленерго.

“Якось не віриться, що в уряді є високопосадовці, які всерйоз сподіваються таким чином заробити гроші для держави. Бо в умовах економічної кризи не лише знижується вартість майже всіх активів, а й різко скорочується обсяг «вільних» грошей у потенційних інвесторів. Тобто охочих узяти участь у конкурсі буде мало, і ціна перебуватиме на найнижчому рівні. Продавати компанії в таких умовах – злочин,” – пише журнал і додає, що напрошується висновок, ніби пришвидшена приватизація насправді спрямована на те, щоб передати цікаві компанії задешево у «потрібні ру¬¬ки». Утім, при нинішній коаліції, а не ПР та БЮТ, такі оборудки прокрутити навряд чи вдасться. Відповідно залишається інша версія. Приватизаційна ініціатива уряду – не більше, ніж піар пре¬м’єра Юлії Тимошенко, вважає видання.

А тижневик “Контракти” заглибився у вивчення причин глибокої економічної кризи в Україні і вважає, що основна з них полягає в тому, що потужний потік капіталу спрямувався не у виробництво, а на споживання.

“З 2001 року реальні доходи українців збільшилися втричі, а споживчі ринки пережили справжній бум. Однак, виявилося, що модель економіки, яка стимулювала швидке зростання зарплат, була начинена міною сповільненої дії. Україна опинилася серед країн, найбільш постраждалих від світової фінансової кризи,” – пише журнал.

У статті йдеться про те, що останніми роками в Україні був наплив закордонних позик та інвестицій. Країна купалася в грошах. Потік грошей був настільки великим, що країна не могла переварити його, і як результат – зліт цін на товари і послуги, зарплатний бум. Упродовж семи років сприятлива зовнішня кон’юнктура і збільшення споживчого попиту давали Україні змогу підтримувати високі темпи зростання економіки. Однак, в умовах світової фінансової кризи ця модель виявилася нестійкою. На думку економістів, Україна виявилася дуже вразливою через недостатні інвестиції в базові галузі – промисловість і сільське господарство. Тож багато експертів кажуть, що Україні слід перейти від споживчої моделі розвитку економіки до виробничої.