Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Корреспондент” у статті “Обман валют” пише про песимістичні очікування подальшого зростання курсу долара та остаточну втрату довіри населення до банків:

“Курс американської валюти йде угору. Де стеля, не знає ніхто. Утім, навіть за захмарним курсом у вільному продажу доларів немає. Населення, яке швидко біднішає, опинилося між двома вогнями. Валюти у вільному продажу немає, а заморожена на депозитах гривня щодня дешевшає на 5%. Чим дорожчий долар, тим важче віддавати валютні кредити. Найболючіше зростання курсу долара вдарило по населенню, яке увірувало у стабільність іноземної валюти, набралося кредитів на життя вперед. За оцінками Олега Кальченка, директора з розвитку бізнесу Міжнародного бюро кредитних історій, 47% позик видано у валюті. У країні, де офіційна зарплатня виплачується у гривнях, це є критичною масою. Банкіри побоюються, що клієнти скоро відмовляться погашати борги. На цьому святі життя у виграші тільки міняли, які користуються штучним дефіцитом валюти. Як і в 90-ті, на центральних вулицях країни вже починають лунати давно забуті мантри: “Долари, євро, рублі,” – пише “Корреспондент.”

“Фокус” пише про причини валютного голоду в Україні:

“Економісти пояснюють дефіцит доларів в Україні просто: попит на валюту значно перевищує пропозицію. На це є кілька причин. По-перше, різко скоротився притік капіталу в країну – за даними Держкомстату, прямі іноземні інвестиції у третьому кварталі 2008 року скоротилися утричі. Більше того, багато інвесторів поспіхом виводять свої капітали з країни, створюючи тиск на міжбанківський валютний ринок. Ще одна проблема – багато банків та компаній самі гостро потребують доларів. До кінця року вони мають повернути іноземним кредиторам 10 мільярдів доларів. Не менш важливою причиною є і зниження валютної виручки експортерів. І все ж таки, вирішити проблему НБУ, міг би, повернувшись до практики обов’язкового продажу експортерами частини їх валютної виручки. Така норма вже запроваджувала за умов кризи 1998 року. Проте зараз експортне лобі, зацікавлене у девальвації гривні, не дозволить піти на такий крок. Таким чином, українська влада вирішила перекласти весь тягар ситуації на населення. Якщо в країні не вистачає валюти, то треба відрізати від неї тих, хто нічого не зможе зробити для захисту своїх інтересів. За умов девальвації гривні і заморожених банківських депозитах, населення може лише пасивно спостерігати за тим, як знецінюються всі заощадження,” – пише “Фокус,” і нагадує 5 способів, у які на початку 90-х шахраї на “чорному” валютному ринку дурили тих, хто хотів придбати долари.

“Власть денег” пророкує повернення до ще однієї риси 90-х років – тінізації економіки:

“В Індонезії ставку податку на прибуток зменшили з 28% до 25%. У Німеччині запровадили дворічне відтермінування на сплату низки податків. Гордон Браун, британський прем”єр, пропонує пільги для малого бізнесу. У Росії податок на прибуток з нового року “схудне” з 24% до 20%. В української влади специфічне бачення шляхів виходу з кризи: прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що варто подумати про запровадження додаткових податків, зокрема, і на місцевому рівні, адже у 2009 році надходження до бюджету від податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток та ПДВ є “під великим ударом.” Свої дії держава прикриває благими цілями – наповненням державної казни, аби було чим допомагати малозабезпеченим. Проте у підсумку замість збільшення грошових надходжень ризикує отримати “дірку від бублика,” – пише “Власть денег,” і припускає, що обсяги тіньового ВВП в Україні можуть зрости до 355 мільярдів гривень.

“Контракти” подають три сценарії розвитку української економіки у наступному році.

Згідно із оптимістичним сценарієм, курс гривні становитиме 6.8 гривень за долар, а ВВП скоротиться на 1%. Песимістичний сценарій передбачає, що долар коштуватиме більше 10 гривень, а падіння ВВП складе 7-10%. Реалістичний сценарій, за версією “Контрактів,” полягає у курсі 8 гривень за долар та скороченні ВВП на 3-4%. Крім того, у статті “Терміново непотрібні” часопис пише, що до березня наступного року без роботи можуть залишитися до 2 мільйонів українців:

“Скорочення робочих місць, що почалося з банків і будівельних компаній, перекинулося на інші галузі. Через падіння попиту на світових ринках у вересні почали знижувати зарплати й звільняти працівників підприємства металургійної та хімічної промисловості. У жовтні з’явилися повідомлення про звільнення в будівельній галузі, торгівлі, в ріелторів та автодилерів. У листопаді хвиля скорочень поширилися на весь реальний сектор економіки: навіть благополучні компанії скорочували робочі місця й урізали зарплати. За даними жовтневого дослідження Ernst & Young, 34% компаній, які працюють в Україні, були впевнені, що в 2009 році їхній дохід зростатиме докризовими темпами, ще 34% прогнозували незначне падіння виторгу. Але при цьому 65% опитаних змінили плани щодо найму персоналу в найближчі шість місяців, а близько половини планували скорочення,” – пишуть “Контракти.”

“Деньги” пишуть про те, як налаштувати себе на режим економії у кризові часи:

“Брати до уваги варто лише реалії власного життя, а не те, про що кажуть довкола. Наприклад, всі говорять про масові скорочення, і людина, яку ніхто і не думав звільняти, починає себе “накручувати.” Проте, що б ми не казали, криза є криза, і більшості з нас доведеться затягти паски. Для початку треба поділити свої витрати на три групи: обов’язкові, бажані та необов’язкові. Найважче, як це не парадоксально лунає, під час кризи відмовитися від витрат на розваги. Походи у кіно, зустрічі з друзями у кав’ярні чи ресторані, шопінг – все це формує стиль життя. Тому, відмовляючись від них повністю, можна отримати депресію, і втратити інтерес до життя та подальшого заробляння грошей взагалі. Психологи пропонують два способи вирішення цієї проблеми: скоротити витрати на “стиль життя” тільки частково, залишивши най улюблені заняття на дозвіллі, або ж змінити дорогі розваги на дешевші чи навіть безкоштовні,” – пишуть “Деньги,” і радять ставитися до кризи, як до екстремальної гри на виживання.