Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Тиждень” у статті “Пшик після шику” називає головні причини нинішнього падіння курсу гривні – дефіцит рахунку поточного балансу країни, який означає, що держава імпортує більше, ніж експортує, велика кількість короткотермінових запозичень українських підприємств та банків, платежі по яких припадають на 2009 рік, та політика активного кредитування населення, яку провадили українські банки впродовж останніх років. “Українські споживачі надміру захопилися життям у кредит. У певні періоди це було позитивним явищем: споживалося більше товарів, і таким чином, виникали додаткові імпульси для розвитку реального сектору економіки. З іншого боку, це призвело до значного зростання імпорту. Проблема не у збільшенні імпорту взагалі, а з якими саме товарними групами це відбувається. В Україну зріс імпорт автівок, продуктів поточного споживання, але не інвестиційних товарів,” – пише “Тиждень.”

“Контракти” подають витримки із інтерв’ю голови НБУ Володимира Стельмаха, яке він дав бізнесовим виданням, супроводжуючи тези голови банку своїми коментарями. Зокрема, пан Стельмах твердить, що різке падіння курсу гривні минулого тижня відбулося через те, що завдяки скороченню експорту на український ринок практично перестала надходити валюта, а населення, яке масово забрало із банків свої вклади, намагалося так само масово вкласти ці гроші у валюту, спровокувавши ажіотажний попит.

“Власть денег” у статті “Камдесю повертається” пише про те, як Україна знову намагається позичати у МВФ: “У середині 90-х кожен українець знав, як звати голову Міжнародного валютного фонду. Про Мішеля Камдесю складали анекдоти. Настав час звикати до нового чудернацького імені – Домінік Стросс-Кан. Від нинішнього голови Ради директорів МВФ тепер багато у чому залежатиме, наскільки успішно український уряд зможе залатати бюджетні дірки, а НБУ стабілізувати гривню. Всі тверезі антикризові рішення минулого тижня ухвалювалися парламентом, урядом та президентом під тиском з-за океану. При цьому політики ані на секунду не забували про майбутні вибори. У здатність українських політиків об’єднатися перед загрозою кризи не вірилося від самого початку. Очевидно, що за нинішніх обставин влада має діяти швидко, скоординовано та жорстко. Але хіба ж це про нашу владу? Дискусія довкола антикризових законопроектів повільно, але впевнено повернулася до перевіреного жанру – безкінечний взаємним звинуваченням лідерів фракцій, прем’єра та президента у некомпетентності. У підсумку загальна інтелектуальна та психологічна слабкість керівництва країни поставила під питання навіть можливість отримання уже схваленого попередньо кредиту МВФ,” – пише “Власть денег,” і розповідає про позитивні та негативні наслідки позичання у МВФ, до якого знову вдається Україна: “МВФ буде жорстко припиняти будь-які спроби розбалансувати бюджет, зокрема, і через створення так званого стабілізаційного фонду у бюджеті. Але ризикнути варто. Якщо зараз через банки не надати інвестиційний ресурс промисловцям, фінансова система та базові галузі можуть ще довго не вийти із нинішнього ступору,” – пише “Власть денег.”

“Фокус” у статті “Нам пакет” аналізує антикризовий пакет законів, і доходить висновку, що ухвалені парламентом рішення обмежать доступ українців до імпортних товарів, спростять процедуру звільнення працівників та дозволять банкам забирати майно у заставі під кредит без рішення суду. Часопис також подає інтерв’ю із головою Ради Нацбанку Петром Порошенком, який переконує, що депозити “розморозять” впродовж наступних півроку, і відмовляє українців від масового скуповування доларів.

“Корреспондент” у статті “Час худнути” пише про те, що втрати українських мільярдерів за перші тижні кризи обчислюються мільярдами: “За два місяці економічної кризи українські багатії втратили справді космічну суму, що дорівнює річним витратам бюджету – 130 мільярдів гривень. Дієта, через яку українську олігархи стрімко “втрачали вагу,” досить різноманітна. Частіше за все їхні компанії знецінювалися через падіння фондового ринку. Також олігархам доводилося розраховуватися за прострочені банківські кредитні напружені торгівельні відносини із сусідніми країнами. Більше за всіх дісталося найбагатшому мешканцю Європи Ринату Ахметову, чиї статки ще навесні за версією Корреспонденту складали 31.1 мільярд доларів. Активи донецького бізнесмена від початку року здешевіли майже наполовину. Не на багато кращим є і ситуація у його колег за клубом – мільярдерів, чиї підприємства опинилися на межі виживання. В цілому ж тільки за останній тиждень великі вітчизняні бізнесмени стратили понад 20% вартості своїх заводів. За весь час кризи – літо та осінь 2008 – основні активи найбагатших українців знецінилися на понад 90% від своєї первинної вартості,” – пише “Корреспондент,” але, водночас, додає, що час великих втрат і падіння цін на акції, є ще й можливістю дешево придбати унікальні промислові активи, що, за даними часопису, і починають вже робити деякі українські олігархи. Крім того, це час розкладати капітали у різні “кошики.” Наприклад, за інформацією компанії СКМ, контрольованої Ринатом Ахметовим, у 2009 році на місці колишніх складів фабрики “Юність” на київському Подолі, що були знищені пожежею, буде збудовано новий бізнес-центр Андріївський Плаза, який навіть за часів стагнації на ринку нерухомості вважають дуже вдалою інвестицією.