Як Швеція намагається асимілювати нових мігрантів

З усіх куточків Європи на центральний вокзал Стокгольма щоденно прибувають поїзди із новими мігрантами.

Серед них був і Алі, молодий хлопець з Іраку, який каже, що останні 29 днів провів у подорожі морем та суходолом, аби вирватися зі зруйнованої війною батьківщини, сподіваючись знайти краще життя у північній Європі.

Він перераховує країни, через які він подорожував:

"Із Іраку до Туреччини, із Туреччини до Греції, Македонії, Сербії, Угорщини, Австрії, Німеччини, Данії і, врешті, до Швеції".

На цьому шляху його і ув'язнювали, і пересували, і ігнорували.

"Мені подобається Швеція, - каже він. - Тут до мене ставляться по-іншому, як до людини."

Швеція має репутацію щедрої країни, і радо приймає шукачів притулку впродовж десятиліть. Проте останнім часом їхня кількість суттєво зросла.

Минулого року ця країна із населенням меншим, ніж 10 мільйонів, отримала понад 80 тисяч заяв від шукачів притулку - найбільшу кількість заяв на душу населення черед країн ЄС, і меншу лише за Німеччину.

Остання хвиля мігрантів, зумовлена збільшенням кількості біженців із Сирії, поставила запитання, чи зможе країна і надалі підтримувати політику "відчинених дверей".

Критично налаштовані шведи (так само, як і в інших європейських країнах) питають, чи може уряд утримувати таку кількість біженців, коли державні фінанси і без того виснажені.

У Швеції також є побоювання щодо того, яким буде вплив інтеграції такої кількості мігрантів у економіку та ринок праці.

"Хороший план"

Морган Йоханссон є шведським міністром у справах міграції. Він каже, що настав час для інших країн ЄС "заплатити свою частку" у спільну справу надання притулку біженцям.

Пан Йоханссон також твердить, що ключовим у вирішенні цього питання є розуміння, наскільки значним та позитивним може бути внесок мігрантів в економіку країни, особливо для країн північної Європи, де населення старішає, і де потрібна більша кількість молодих працівників, аби підтримувати зростаючу кількість пенсіонерів.

"Візьміть, до прикладу, сирійців, що приїздять до Швеції, - каже він. - Третина із них мають вищу освіту. Це лікарі, інженери, медсестри, люди, яких потребує економіка Швеції. І ми потребуємо їх саме зараз. А у наступні роки ми потребуватимемо їх ще більше".

Зосередженість на використанні економічного потенціалу біженців означає, що пошук роботи для них є головною частиною інтеграційної політики Швеції, - те, у що уряд цієї країни інвестує значні суми впродовж останніх років.

Шведська Служба громадських робіт (SPES) є державною агенцією, яка відповідає за збір інформації щодо професійних навичок шукачів притулку, а також за проведення тренінгів для тих, хто їх потребує. Ця служба також допомагає біженцям знайти роботодавців, яким потрібні їхні навички.

Ламіс Квандалафт, 32-річна банкір із Дамаска, одна із тих, хто скористався цією схемою. Два роки тому вона втекла із Сирії разом із чоловіком, якого мобілізували служити в армії президента Башара аль-Ассада.

Цього літа після тренінгів та інтернатури вона нарешті здобула роботу у штаб-квартирі Swedbank у Стокгольмі.

Хоча нині подружжя розлучилося, пані Квандалафт каже, що з отриманням роботи для неї настало нове життя у Швеції.

"У них для нас тут є хороший план, - каже вона. План, як вивчити мову і отримати тренінги за спеціальністю. Усі мої проблеми зникли, коли я отримала роботу. Тепер, коли в мене є робота, набагато легше знайти гарне помешкання, жити нормальним життям, мати краще життя".

"Неправильний фокус"

Утім, зусилля з інтеграції до ринку праці усіх біженців, що прибули до Швеції упродовж останніх двох років, мали обмежений успіх.

Згідно із даними SPES, за останні 24 місяці тільки 30% біженців скористалися програмою інтеграції та знайшли роботу чи здобули освіту.

Вивчення шведської є значним бар'єром для багатьох мігрантів на шляху до ринку праці. Крім того, залишаються питання щодо того, яким може бути ефективний внесок до економіки країни більшості біженців із низькою кваліфікацією та формальною базовою освітою, принаймні у певний період часу.

На побутовому рівні є незадоволення урядовою політикою. Згідно із останніми опитуваннями громадської думки, "Шведські демократи", опозиційна політична сила, яка виступає проти мігрантів, отримала найбільшу підтримку респондентів - 25% голосів.

Речник партії з питань міграції Маркус Віхель каже, що урядові треба бути більш вибірковим щодо того, кого він впускає в країну.

"Якщо вам потрібні люди із певною освітою, маєте сконцентруватися на тому, аби допускати саме їх, - каже він. - А зараз ми просто впускаємо усіх, не зважаючи на їхню освіту".

Проте міністр з питань міграції Морган Йоханссен відкидає цей аргумент.

"У нас є моральні зобов'язання, ми не можемо перебирати і вибирати, - каже він. - Навіть люди із низькою кваліфікацією можуть здобути освіту, і усі люди є однаково цінними - у цьому суть Європейського Союзу".