17-й і 18-й дні без Facebook: експеримент провалено?

Експеримент успішно провалено – за ці два дні я повернулася практично до того ж самого режиму користування Facebook, який у мене був 18 днів тому. За два дні написано 10 постів, отримано кілька тисяч лайків, кілька сотень коментарів, три сотні поширень оприлюднених текстів. Так, я все підрахувала)

Звичайно, лише цим не обмежилася. Коментувала чужі пости, відповідала на купу коментарів.

Тема одна – місцеві вибори.

Випірнула на третій день. Каюсь. Легкодухість і відсутність характеру. Мені соромно.

Але я намагалась з собою боротися. Особливо, коли отримувала повідомлення під постами на кшталт: "Ну ти ж обіцяла! Ну ти ж не дотримуєшся встановлених собою ж правил! Ну так нечесно! Ага, експеримент провалено! А чому ти пишеш – ти ж казала, що підеш з Facebook?!"

Я відчувала себе тією, що зрадила найважливішій клятві в своєму житті! Тим паче, що я намагаюсь СКОРОТИТИ своє перебування в Facebook, а не повністю видалитися з мережі!

Хоча, можливо, згарячу, я саме видалення і обіцяла?..

За два дні я витратила купу часу на сидіння в мережі і практично запустила всі поточні справи.

Збоку це виглядає так: ранкова кава і обіцянка собі заглянути "на п’ять хвилин" в Facebook, щоб перевірити, що відбувається в світі.

П’ять хвилин розтягуються на годину-півтори. Потім гарячково збираюсь, добігаю до авто і мчу на роботу.

На роботі, звісно, працюю за комп’ютером, тому існує досить велика спокуса, щоб цим не скористатися. Користаюся. В окремій вкладці - відкритий Facebook. Заходжу туди регулярно, тішусь тим, що ненадовго. Тому що треба ще і працювати. Сама себе переконую, що я ж нічого не пишу! Просто дивлюсь, читаю…

Ввечері повертаюсь додому і чекаю миті, коли зайду в мережу і почну там жити.

Два вечори, орієнтовно з 23.00 до 4-ї ранку – Facebook. Два вечори викинуті із життя.

Мені соромно. Але станом на зараз – експеримент майже провалено.

Дописую цей текст і йду спати. І, як в дитинстві, гаряче собі обіцяю – НІКОЛИ НЕ ВІДКРИВАТИ FACEBOOK.