Помер ексспікер Ткаченко: останній оплот комунізму на чолі Верховної Ради

У Києві на 85-му році життя 4 січня помер колишній спікер парламенту Олександр Ткаченко. Останні 10 років він хворів та був прикутий до візка. Його донька Алла повідомила "Українським новинам", що прощання відбудеться 6 січня.

Колишній голова Верховної Ради Олександр Ткаченко був класичним прикладом керівника, який прийшов на одну із ключових посад незалежної України з великим радянським багажем - і у світогляді, і у поведінці, і у методах керівництва.

Його місце в історії українського парламентаризму, попри нетривалий час його керівництва Верховною Радою, є знаковим: він був останнім спікером, який опирався у Раді на ліву, червону більшість.

У 2000 році Олександр Ткаченко був усунутий із посади голови парламенту внаслідок так званої "оксамитової революції", під час якої було все - і альтернативні збори за межами парламенту тих, хто створював нову більшість, і голодування у стінах ВРУ незгодних із тим рішенням. І у фіналі - відсторонення лівих від контролю над Радою.

Не перший, але й не другий

В одному з інтерв'ю Олександр Ткаченко, який за радянських часів був одним із керівників Ради міністрів УРСР і керував аграрним блоком, сказав про вагу своєї нової посади - голови ВРУ - в незалежній Україні: "Я не перший, але й не другий".

Прихід його на керівну посаду в парламенті був доволі несподіваним. Щонайменше для його давнього друга Олександра Мороза, який теж намагався посісти крісло голови парламенту - вже вдруге.

Під час тривалої спікеріади після виборів 1998 року депутати перейшли до пакетних голосувань, за трьох керівників Верховної Ради одночасно. В одному з пакетів з'явився Олександр Ткаченко, однак серйозно таку пропозицію не сприймали.

Навіть після успішного голосування Олександр Мороз був упевнений, що його давній друг не сяде у крісло спікера і зніме свою кандидатуру.

Але лідер Селянської партії Ткаченко у 1998 році таки став головою парламенту, його заступниками стали комуніст Адам Мартинюк і соціал-демократ Віктор Медведчук.

Це була 18-та - нарешті, успішна - спроба голосування за керівника Верховної Ради.

Оксамитова революція проти "червоних"

У 1999-му на президентських виборах переміг Леонід Кучма, що, власне, і стало причиною, через яку формат більшості змінився і постало питання про заміну спікера. Але ліваки з КПУ, СПУ-СелПУ, ПСПУ опиралися.

Нова більшість у підсумку провела засідання в Українському домі під керівництвом Віктора Медведчука, голосуючи підійманням рук. Так 237 депутатів проголосували за відставку Олександра Ткаченка і обрання новим головою Івана Плюща.

Ліві ще намагалися протестувати, зокрема, фракція ПСПУ Наталії Вітренко із білими пов'язками на голові голодували у сесійній залі. Але згодом нова більшість перебрала контроль над електронною системою Рада і відновила засідання у стінах парламенту.

Після цього ліві ніколи вже не були більшістю у Верховній Раді, хоч і мали фракції у наступних скликаннях парламенту. Сам ексспікер Ткаченко ще тричі обирався депутатом Верховної Ради від комуністів й сидів у парламенті до 2012 року.

Після нього представники лівих та комуністів парламент більше не очолювали, хоча Адам Мартинюк ще був віце-спікером.

"Канівська четвірка"

Керуючи парламентом, Олександр Ткаченко у 1999 році вирішив спробувати стати президентом України.

Шансів йому ніхто не давав, але він запам'ятався участю у так званій "канівській четвірці" - політичній коаліції чотирьох кандидатів у президенти від опозиційних сил на противагу чинному президенту Леонідові Кучмі.

Разом із Євгеном Марчуком, Олександром Морозом та Володимиром Олійником вони до останнього не могли домовитися про єдиного кандидата від четвірки. Ці плани так і не були реалізовані через політичні амбіції учасників.

У підсумку Олександр Ткаченко зняв кандидатуру на користь комуніста Петра Симоненка, Олександр Мороз відмовився від домовленостей і пішов на вибори самостійно, експрем'єр Євген Марчук теж балотувався, на його користь зняв кандидатуру Володимир Олійник.

Ніхто з них не потрапив до другого туру виборів, Леонідові Кучмі конкуренцію склав Петро Симоненко, тож результат голосування був визначений наперед - Леонід Кучма знову став президентом.

Після усунення з посади голови парламенту та провалу політичних домовленостей на президентських виборах Олександр Ткаченко публічною політикою вже не займався. У комуністичній фракції він не відігравав ключових ролей.

Взагалі, політика не стала для Олександра Ткаченка - випускника сільськогосподарської академії і міцного господарника, який міг годинами говорити про село, про хліб і кукурудзу - успішним проєктом.

Водночас у парламенті та поза ним опоненти Олександра Ткаченка намагалися довести його зловживання на під час керівництва агропромисловою корпорацією "Земля і люди" в середині 90-х.

Компанію підозрювали у нецільовому використанні американського кредиту на суму 70 млн доларів, виділених на вирощування кукурудзи американських сортів. Кредит у підсумку повертав державний банк. Але ця справа не була доведена до кінця.

Досить тривалий час, перенісши інсульт, Олександр Ткаченко жив за містом, під постійним доглядом рідних та лікарів.