Найвідоміша у мистецтві жінка без обличчя. Хто вона

На багатьох полотнах видатного данського художника Вільгельма Гаммерсгея зображена загадкова жінка, що звернена спиною до глядача.

Темне вбрання, охайно зібране волосся. Хто вона? Чому весь час повернена до нас спиною?

Це - Іда, дружина художника. Вона була головною музою і моделлю чоловіка протягом усього їхнього спільного життя.

Іда зображена приблизно на 100 картинах Гаммерсгея: сидить чи стоїть у своїй чорній сукні. Здається, її думки десь далеко.

Дивлячись на дружину художника, написану зі спини, незрозуміло, чим вона займається. Створюється відчуття, що ми підглядаємо за нею.

Можливо, це й змушує нас шукати у роботах митця приховані смисли.

Вільгельм Гаммерсгей (1864-1916) прославився насамперед тим, що звичайні речі перетворював на сучасне мистецтво.

Його полотна, сповнені незабутньої, потойбічної атмосфери, є прообразом робіт американських художників Едварда Гоппера та Ендрю Ваєта, а також мінімалістичного напрямку, який зародився у мистецтві в 1960-х роках.

На багатьох картинах художника зображено його будинок у старому торговельному кварталі Копенгагена.

Він був зачарований його синьо-сірими стінами, старомодною обшивкою, відчиненими дверима, через які світло наповнювало кімнати.

Гаммерсгей настільки майстерно передавав ці речі, що здається, ніби глядач відчуває запах лакованого столу, чи чує тихий подих жінки.

Через витончений підхід до композиції, світла та перспективи його називають "данським Вермеєром".

Сьогодні Гаммерсгей – один з найвідоміших й найпопулярніших скандинавських художників разом з Едвардом Мунком. Торік його картину "Інтер'єр Стендгейд 30" продали за 9,1 млн доларів.

А робота "Іда читає лист" пішла на аукціоні Sotheby's у Лондоні за 1,7 млн фунтів стерлінгів, що стало рекордом для данських майстрів.

Спокійні й меланхолійні образи Гаммерсгея завойовують популярність у сучасних глядачів, хоча більшу частину ХХ століття його роботи були у забутті.

Вільгельм та Іда були бажаними гостями у всіх художніх центрах Європи – Мюнхені, Берліні, Парижі, Лондоні, Римі - але вони уникали товариства й вечірок.

У рідному Копенгагені подружжя жило дуже закритим життям.

Митець любив зображувати свій побут. За 10 років Гаммерсгей писав інтер'єр своєї квартири 66 разів. Через гру світла й тіні передавав тихий, безтурботний настрій.

"Якщо шукати художника, який зміг би передати тишу і спокій, то це був би Вільгельм Гаммерсгей ", - писав один з критиків.

Що ми знаємо про їхні стосунки

Вільгельм та Іда одружилися 1891року, йому було 27, а їй - 22.

Вважають, що художник одружився, щоб допомогти дівчині втекти з батьківського дому.

"У матері Іди психічні проблеми, – пише Гаммерсгей своїй матері у червні 1891 року. – Я став свідком найжахливіших сцен, які навіть не буду описувати".

Швидкість, з якою відбулися заручини, здивувала молодшого брата художника, Свенда.

Ось, що він пише в одному зі своїх листів: "Дорогий Вільгельме, вітаю! З нетерпінням чекаю знайомства з твоєю нареченою. Для мене це стало великою несподіванкою. Ніколи не подумав би, що ти зв'яжеш себе шлюбом".

Письменник Еспер Вун-Сун, чий роман "Жінка, побачена зі спини" описує вигадану історію Іди за межами полотен її чоловіка, розповів ВВС, що знайшов у Королівській бібліотеці Данії матеріали, які вказують, що у матері Іди "діагностували істерію".

Брат Іди Ганс Крістіан помер від дифтерії. І хвороба матері, можливо, частково була викликана невтішним горем втрати.

На згадку про заручини Гаммерсгей намалював чудовий портрет своєї сором'язливої нареченої.

Картина йому дуже сподобалась, і він показав її французькому колекціонеру Полю Дюрану-Рюелю, який купив її і виставив у своїй галереї в Парижі.

"Вільгельм та Іда утворюють рідкісну й прекрасну єдність, - каже Вун-Сун. - На відміну від багатьох інших художників, Вільгельм ніколи не розлучається з дружиною, ніколи не подорожує один... Іда з ним усюди - нечувано, щоб пара була разом 24 години на добу, 7 днів на тиждень".

Під час цих поїздок Іда завжди слухняно пише матері Гаммерсгея, Фредерікке.

Та була грізною жінкою, обожнювала сина, була його "менеджером" і все життя збирала газетні вирізки зі статтями про нього.

"[Іді] доводилося жити під люблячим, але пильним оком свекрухи", - пише біограф художника Пол Вад.

"Вона була зворушливо наївною й доброю. Обожнювала чоловіка і дуже хотіла відповідати ролі люблячої дружини".

Труднощі, з якими зіткнулася Іда

З усім тим життя дружини Гаммерсгея не було легким.

Подружжя не мало дітей. Є припущення, що це пов'язано з надмірною відданістю художника своїй роботі, а також з тим, що Іда успадкувала психічні проблеми своєї матері.

Відомий британський актор Майкл Пелін, який брав участь у фільмі ВВС про Гаммерсгея і провів невелике розслідування, вивчаючи картини, документи та фотографії, побачив лист матері художника до сестри, в якому вона пише, що побоюється нападів Іди, які з нею періодично трапляються.

Ось що говорить сам Майкл Пелін.

"На деяких картинах, де Іда обернена обличчям до глядача, вона виглядає трохи схвильованою. Можливо, такою вона й була. Створюючи спокійні картини, Гаммерсгей, можливо, додавав певної стійкості нестабільним емоційним ситуаціям?"

Востаннє Вільгельм намалював Іду 1907 року.

За словами Вун-Суна, це - "портрет жінки, яка прожила нелегке життя. Водночас це дуже ніжний портрет. Художник ніби каже: з нею я поділяю своє життя".

Він не розлучався з цим портретом до своєї смерті.

Іда пережила чоловіка і померла 1949 року.

"В мене крається серце від того, що [вона] не дожила до визнання робіт Вільгельма. Не побачила, яким популярним він став", - каже Вун-Сун.

У документах про смерть вказано, що Іда наклала на себе руки. Однак розслідування показало, що це було незвичайне самогубство і, що, ймовірно, літня, втомлена жінка просто вирішила відмовитись від лікування.

Загадка Іди Гаммерсгей лишилась нерозгаданою. Ні її біографія, ні понад сотня втілень у картинах чоловіка не дають нам нічого, окрім припущень.

Внутрішній світ і життя цієї жінки нам недоступні. Але сила картин її чоловіка змушує нас знову і знову шукати в них приховані смисли.