Путін після зустрічі з Трампом їде до Китаю святкувати перемогу. Чого чекати від візиту

Володимир Путін знову їде до Китаю, але цього разу – в новому статусі. Вперше з моменту вторгнення в Україну російський президент вирушив до свого головного союзника не як васал Сі Цзіньпіна, загнаний в кут західними санкціями, а як світовий лідер, який на рівних розмовляє з президентом США – провідної економічної та військової держави планети і головного суперника Китаю.

Цей візит до Китаю для Путіна стане тріумфом після повернення з Аляски, де Трамп урочисто прийняв російського президента на американській землі, а Путін переконав його відмовитися від вимог не бомбити Україну і облишити погрози новими санкціями проти Росії.

Аудиторія для тріумфу підбирається широка: в Китаї крім Сі Цзіньпіна Путіна чекають більше десятка лідерів країн антизахідної коаліції. У неділю вони злетяться в Тяньцзінь на дводенний саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС).

Після його завершення Путін затримається в гостях у Сі. У середу в Пекіні вони разом приймуть парад з нагоди 80-річчя закінчення Другої світової війни і відсвяткують "перемогу китайського народу у війні опору японській агресії та перемогу у світовій антифашистській війні".

Трамп не може посварити Путіна і Сі

Незвично довгий візит Путіна до Сі покликаний продемонструвати Заходу, що "безмежна дружба" Росії та Китаю тільки міцнішає, а спроби США вбити клин між ними приречені на провал, вважають експерти.

Навіть якщо Трамп здасть Путіну Україну і скасує санкції, Росія не відвернеться від Китаю, впевнені вони.

"Посилюючи торговельний тиск на Китай, адміністрація Трампа лише зміцнює російсько-китайську вісь. Спроби послабити зв'язки між двома країнами і провернути "Кіссінджера навпаки" не принесли відчутних результатів", – зазначає П'єр Андріє, який багато років прослужив французьким дипломатом у Росії, Таджикистані та Молдові.

Зусиллями Генрі Кіссінджера Сполученим Штатам за часів Річарда Ніксона в 1970-х вдалося вивести Китай з-під впливу СРСР. Але тоді між ними і так були напружені відносини. Тепер зовсім інша справа.

"Якщо стратегія США полягає в тому, щоб вбити клин між Москвою і Пекіном шляхом припинення війни в Україні і зняття деяких санкцій з Росії, то Вашингтон недооцінює глибину і багатогранність цього партнерства", – пише в статті для Center for European Policy Analysis експерт з російсько-китайських відносин одного з міжнародних дослідницьких центрів.

"Москва і Пекін переживають період найтісніших двосторонніх відносин за всю їхню історію, і жодна зі сторін не захоче відмовлятися від них, чим би не заманював і не погрожував Вашингтон", – пише експерт, ім'я якого CEPA не називає "через побоювання за особисту безпеку" автора статті.

"Дорогі друзі"

Китай і Росію об'єднує не тільки торгівля та економіка. Так, Китай став головним покупцем російських енергоресурсів і головним постачальником автомобілів та інших товарів до Росії після відходу західних компаній. Але агресія проти України посилила ще й ідеологічні скріпи російсько-китайської дружби.

"Обидві країни виступають проти західного лібералізму і кидають виклик американській "гегемонії". Обидві країни – ядерні держави і постійні члени Радбезу ООН. Їхні стратегічні інтереси збігаються", – перераховує ці скріпи П'єр Андріє, експерт з китайсько-російських відносин в Asia Society Policy Institute.

"В економіці вони доповнюють один одного. Росія – сировинна держава, Китай – промислова і технологічна. А у військово-стратегічному плані Китай виграє від географічної глибини, яку забезпечує Росія на півночі", – пише він.

Але головним з багатьох факторів, що пояснюють зближення Росії з Китаєм після анексії Криму, він вважає теплі особисті стосунки їхніх керівників.

У Путіна і Сі багато спільного. Обидва в похилому віці (їм по 72 роки), обидва виросли за часів комунізму радянського розливу. Обидва правлять давно і збираються правити до кінця своїх днів. Обидва побудували авторитарні вертикалі влади, не терплять інакодумства і вважають себе збирачами земель.

Перед самим вторгненням в Україну Путін підписав із Сі заяву про "дружбу без кордонів і співпрацю без заборонених зон". Сі Цзіньпін називає Путіна "дорогим другом". Він зустрічався з ним більше, ніж з будь-ким із світових лідерів, – понад 40 разів.

Але цей візит особливий.

Навіщо Китаю Росія

Ще рік тому в активі Путіна не було килимової доріжки Трампа на Алясці, а був тільки ордер на арешт, виписаний в Гаазі за звинуваченням у військових злочинах в Україні. Китай залишався єдиною провідною світовою державою, де російського лідера гарантовано чекав теплий прийом.

У той же час Сі Цзіньпіна тепло зустрічав Джо Байден у США, а головний на той момент європейський лідер Еммануель Макрон пригощав і розважав китайського керівника в Піренеях, а до цього приїжджав до нього в Пекін, щоб вмовити вплинути на Путіна (не вийшло).

Однак тепер Путін їде до Пекіна зі скальпом американського президента, що дозволить йому з'явитися на телеекранах вже не як молодший партнер, а на рівних з Сі.

Втім відносини рівні тільки на перший погляд, попереджає Патріція Кім, експертка з китайської зовнішньої політики та американо-китайських відносин з Брукінгського інституту у Вашингтоні. Китаю вигідно тримати Путіна на короткому повідку і не допустити чергового його розвороту на Захід, але і посилення Росії Китай не хоче.

"Ідеальний результат для Пекіна – це Росія, достатньо сильна, щоб протистояти Заходу, але достатньо слабка, щоб залишатися в орбіті Китаю", – оцінювала вона підсумки попередньої зустрічі Путіна і Сі на параді 9 травня в Москві.

І це турбує росіян, як показують опитування громадської думки.

Чого бояться росіяни

"Нинішні російсько-китайські відносини багато хто сприймає як асиметричні, більш вигідні Китаю, який використовує Росію як "сировинний придаток" і ринок збуту для своїх товарів, – дійшли висновку соціологи "Левада-центру", визнаного Кремлем "іноземним агентом". – Такий стан речей викликає дискомфорт, страх надмірної залежності від сильнішого і багатшого сусіда".

Однак підозрілість не заважає опитаним "Левадою" росіянам називати Китай "паличкою-рятівницею" у протистоянні з США.

"Позитивне ставлення до Китаю сьогодні б'є всі рекорди, в той час як ставлення до країн Заходу опинилося на історичних мінімумах, – відзначали соціологи ще до того, як Путін з'їздив до Трампа. – Китай виступає в суспільній свідомості як анти-Америка, противага західному впливу".

Нинішній вояж Путіна покликаний зміцнити цю впевненість росіян у тому, що їхня ядерна держава не захоплює братню беззбройну Україну, а воює на Донбасі за свою незалежність проти підступного Заходу на чолі з США.

Картинки з саміту ШОС підійдуть для цього навіть краще, ніж обійми і рукостискання Путіна з Сі Цзіньпіном.

"Вісь автократій"

Саміт Шанхайської організації з співробітництва буде найбільшим з моменту його заснування в 2001 році і покликаний продемонструвати всьому світу, що у Америки, Заходу і НАТО є гідна альтернатива.

До Китаю з цієї нагоди вперше за 7 років приїде навіть індійський прем'єр Нарендра Моді, у якого весь цей час був конфлікт із Сі після збройних зіткнень на кордоні, але тепер – конфлікт з Трампом, в основному через торгівлю, але частково через Росію, яка продає Індії нафту зі знижкою, на чому індійські компанії пристойно заробляють.

Китай як друга економіка світу і єдиний серйозний конкурент США за лідерство в світі грає першу скрипку не тільки в ШОС, але і в іншому декларативному антизахідному союзі – БРІКС, де єдиною об'єднуючою ідеєю є невдоволення Америкою і Заходом в цілому.

Але без Путіна і Росії на цьому фронті була б прогалина, тому російському лідеру гарантовано почесне місце на майбутніх зборах, впевнений П'єр Андріє з Asia Society Policy Institute.

"Росія – корисний партнер для Китаю. Вона допомагає Сі підтримувати стабільність і всередині країни, і в усьому Центральноазіатському регіоні, – пише Андріє. – Вона допомагає Пекіну мобілізувати підтримку країн Глобального Півдня і просувати альтернативу західній моделі світового порядку".

Передовий загін борців з демократією вийде наступної середи на площу Тяньаньмень у Пекіні, де компанію Сі та Путіну складуть президент Ірану Масуд Пезешкіан і голова КНДР Кім Чен Ин.

"Вперше в історії лідери Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї зберуться в одному місці – на військовому параді в Пекіні 3 вересня. Чи стане це зібрання першим самітом "осі автократій"?", – задається питанням Ніл Томас, експерт з Китаю з Asia Society Policy Institute.

Навряд чи цей союз буде довготривалим, відповідає він сам собі, тому що його учасники мають різні цілі і не довіряють один одному.

"Але присутність Путіна, Пезешкіана і Кіма підкреслює роль Китаю як провідної авторитарної держави у світі", – підсумовує він.