Чим нинішні протести в Ірані відрізняються від попередніх

Наймасовіші за останні три роки антиурядові протести в Ірані досягли стадії, якої не було за всю 47-річну історію Ісламської Республіки. Чи зможуть вони похитнути позицію іранської влади — поки неясно, але вже очевидно, що сьогоднішні заворушення відрізняються від попередніх.

У протестувальників вперше з'явився хоч і символічний, але лідер — ним став Реза Пехлеві, син останнього поваленого шаха Ірану. США в особі президента Дональда Трампа уважно стежать за протестами й вже неодноразово погрожували втрутитися. Крім того, позиція Ірану як регіональної держави послабилася після війни з Ізраїлем і бомбардувань США у червні минулого року.

Масштаб протестів

Протести почалися 28 грудня в Тегерані й майже одразу перекинулися на інші міста. Приводом для масового невдоволення стали різке зростання цін та падіння курсу іранського ріала щодо долара США: за рік американська валюта подорожчала приблизно на 80%.

Економічні гасла швидко перетворилися на політичні — аж до вимоги взагалі ліквідувати Ісламську республіку та відновити монархію.

Скільки саме людей вийшло на акції протесту, перевірити складно — ВВС та інші міжнародні ЗМІ позбавлені можливості працювати на території Ірану. Крім того, іранська влада, намагаючись придушити протест, відключила в країні інтернет, що додатково ускладнює збір і перевірку інформації. Але за різними даними очевидців та експертів, нинішні виступи за масштабом перевершують попередні.

Соціолог-дослідник Елі Хорсандфар зазначає в розмові з ВВС, що мітинги поширилися й на невеликі населені пункти, "назви яких багато людей, можливо, ніколи не чули".

Попередні масові виступи в Ірані були хоч і численними, але не настільки масштабними. У 2009 році іранці протестували проти ймовірних фальсифікацій на виборах.

Протести очолили кандидати, що програли, утворивши так званий "Зелений рух". Рушійною силою протесту став середній клас. Попри великий розмах, він був зосереджений у великих містах. Інші великі протести у 2017 та 2019 роках були обмежені переважно бідними районами.

Найбільш схожими з нинішніми були протести 2022 року, що спалахнули після смерті Махси Амін. Її затримала поліція моралі за "неправильне" носіння хіджаба. Тоді Іран охопила найбільша хвиля протестів з часів ісламської революції 1979 року, але зрештою її придушила владою.

Несистемний протест і символічний лідер

У протестів 2022 року не було лідера, і тому вони швидко згасли.

На лідерство в нинішніх претендують постаті, що перебувають за кордоном і намагаються їх спрямовувати, і насамперед це Реза Пехлеві, син поваленого у 1979 році шаха. Він оголосив себе шахом, перебуваючи у вигнанні в США. Його активність частково пояснює, чому протести досі тривають.

"Ключова відмінність цього протесту в тому, що це вперше той самий несистемний протест, який має лідера. Причому цей лідер, можливо, більш символічний навіть, адже він сидить у Сполучених Штатах, він, звісно, не може нормально координувати дії на місцях. Але, однак, він є. І він зумів мобілізувати населення на політичну дію. Такого не було ніколи", — розповідає ВВС іраніст, сходознавець і автор телеграм-каналу "Ісламізм від іноземного агента" Нікіта Смагін.

Пехлеві активно закликав іранців виходити на вулиці, і люди охоче ділилися закликами. Молоді іранці в соціальних мережах опосередковано підштовхують одне одного до участі в демонстраціях. Демонстранти вигукують його ім'я, лунають заклики до повернення династії Пехлеві.

Масштаби недавніх протестів у таких містах, як Тегеран, можна вважати доказом ефективності закликів Пехлеві.

Аналітики зазначають, що присутність відомої опозиційної постаті, очевидно, зміцнила відчуття того, що у разі падіння нинішнього уряду існує потенційна альтернатива.

Втім, інші експерти вважають, що ці прояви підтримки Пехлеві не обов'язково означають, що іранці хочуть відновлення монархії.

Швидше, це висловлення відчайдушної потреби у будь-якій альтернативі релігійному правлінню, особливо на тлі відсутності всередині країни помітних світських опозиційних лідерів.

"Смерть диктатору"

Як і у 2022 році, протести мали конкретний привід — але обурення переросло у вимоги глибоких системних змін.

"Рух 2022 року почався з "жіночого питання". Але в ньому знайшли відображення й інші невдоволення… Протести грудня 2025 року почалися з проблем, які, на перший погляд, виглядали економічними, але за дуже-дуже короткий час на протестах залунали більші вимоги", — каже соціолог Хорсандфар.

Наприкінці грудня базарні торговці в центрі Тегерана оголосили страйк у відповідь на різкі коливання курсу іранського ріала до американського долара. Протести поширилися на найбідніші регіони країни на заході. Як і у 2022 році, одними з епіцентрів стали провінції Ілам і Лурестан.

Наприкінці року на вулицях були вже тисячі людей, а мільйони іранців — включно з представниками середнього класу — зіткнулися з тяжкою економічною кризою та стрімким зростанням цін.

Сходознавець Нікіта Смагін називає серед головних проблем іранської влади економіку й каже, що люди перестали вірити нинішнім правителям. "За останні вісім років відбувається планомірне, послідовне зубожіння населення. Влада не змогла створити модель, яка б забезпечувала економічне процвітання, економічну стабільність".

Учасники вуличних маршів скандують "Смерть диктатору!", вимагаючи усунення верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї та режиму, який він очолює.

Погрози Трампа

Ще один фактор, що відрізняє ці протести навіть від протестів 2022 року, — це США.

На відміну від попередніх протестів, нинішні демонстрації, очевидно, мають підтримку Білого дому. Дональд Трамп пригрозив атакувати позиції урядових сил на підтримку протестувальників — такого раніше ніколи не траплялося.

У 2009 році, коли відбувалися протести проти фальсифікацій на президентських виборах, їхні учасники скандували: "Обама, Обама, або ти з ними, або з нами!" Барак Обама, який тоді був президентом, пізніше висловлював жаль, що не підтримав протестувальників більш відкрито.

Президент Ірану Масуд Пезешкіан заявив, що демонстраціями маніпулюють "вороги Ірану".

Однак проблема для іранської влади полягає ще й у тому, що зараз у країни менше союзників, ніж було останніми роками, і позиції Ірану як регіональної держави послабилися.

Іранська влада втратила ключових партнерів: Башара Асада вигнали з посади президента Сирії, а "Хезболла" в Лівані суттєво ослаблена внаслідок воєнних дій Ізраїлю.

Втрачений шанс на згуртування нації та загроза нових протестів.

Незадовго до нинішніх протестів була 12-денна війна з Ізраїлем та американсько-ізраїльські удари по Ірану.

На думку журналіста Аббаса Абді, уряд Ірану не зміг скористатися шансом і сформувати після цих подій відчуття солідарності та згуртованості серед населення.

Деякі експерти навіть вважають, що настільки серйозний удар по збройних силах зруйнував ореол і престиж Корпусу вартових Ісламської революції як головного військового інституту країни в очах іранців.

Соціолог Хорсандфар бачить у нинішніх протестах стійкий зсув у поведінці людей, основи якого були закладені у 2022 році: три роки тому в інтерв'ю багато жінок говорили їй, що їхнім головним досягненням стало те, що зник страх репресивною державою.

У нинішніх протестів, як каже іраніст Нікіта Смагін, усе ще бракує структури, а у сил правлячого режиму значно більше можливостей для придушення, ніж у протестувальників для опору. Але, за словами експерта, навіть якщо нинішні протести будуть придушені, нові протести не змусять себе довго чекати.

"Протести можуть знову спалахнути з новою силою. Владі доведеться далі жити в країні, де приблизно 80% населення тебе не просто не люблять, а ненавидять і люто ненавидять", — каже експерт про системну кризу Ісламської республіки.