Чи дійсно риб'ячий жир корисний

Сьогодні "риб'ячий жир" асоціюється з чорно-білими картинками з минулого. У голові виринає образ ложки з каламутною рідиною, якою розмахує шкільна медсестра чи директор із творів Діккенса.

Дуже багато засобів з 18-го і 19-го століть не витримали випробування часом. Наприклад, ми більше не даємо дітям, які плачуть, опіати. Сироп з інжиру та касторової олії також більше не вважають панацеями, хоча вони, мабуть, таки добре лікують запор. І навряд чи ви ходите до аптеки за сіркою та патокою.

Але одним із рідкісних винятків серед ліків тієї епохи виявився риб’ячий жир. Виготовлений шляхом нагрівання печінки тріски та виділення з неї олії, цей препарат надзвичайно багатий вітамінами D і A.

Ще до відкриття вітамінів – до якого лишалося почекати ще кілька років – люди помітили, що діти, яким давали риб'ячий жир, мали меншу ймовірність розвитку рахіту, дитячого захворювання кісток, яке може викликати судоми та серцеві напади.

Цю дивовижну властивість пояснило відкриття у 1919 році того, що причиною рахіту є дефіцит кальцію та вітаміну D. Під час Другої світової війни уряд Великої Британії безкоштовно видавав риб’ячий жир дітям віком до п’яти років.

"Не забудьте про апельсиновий сік та риб'ячий жир!" - закликав один тогочасний плакат.

Однак попри його лікувальні властивості, риб’ячий жир було напрочуд неприємно ковтати. Як і будь-яка олія, під час контакту з киснем він міг набувати неприємного прогірклого смаку з рибними нотками.

Водночас набагато приємніший спосіб отримати вітамін D – сидіти на сонці та дозволяти ферментам під поверхнею шкіри подбати про його виробництво – британським дітям був не завжди доступний через погоду - як сто років тому, так і зараз.

Саме тому кілька десятиліть тому багато держав почали звертатися до збагачення їжі. У 1940 році Британія запровадила обов’язкове збагачення вітаміном D маргарину. До цього приєдналися виробники хліба, молока та сухих сніданків.

У США з 1933 року на законодавчому рівні запровадили збагачення вітаміном D молока, а також багато виробників почали збагачувати ним сухі сніданки, хліб і борошно.

Подібні ініціативи тривали і у 21 столітті - у 2003 році Фінляндія запровадила добровільний план збагачення їжі вітаміном D, до якого приєдналися більшість виробників продуктів харчування.

Але у Великій Британії збагачення продуктів зіткнулося з проблемами після того, як після його запровадження почали з'являтися випадки захворювання під назвою гіперкальціємія, при якому надлишок кальцію в крові утворює камені в нирках і викликає інші проблеми.

Це змусило експертів запідозрити, що діти отримували передозування вітаміном D. Як наслідок, в 1950-х роках таке збагачення заборонили, за винятком маргарину та дитячих сумішей.

Проте масового повернення до вживання риб’ячого жиру після цього не відбулося.

У 2013 році Велика Британія припинила збагачення маргарину й намагалася натомість заохотити людей приймати добавки. Однак до цього заклику дослухалися мало людей - можливо, не всі навіть його усвідомлювали.

Як наслідок, останніми роками, коли аналізи крові на рівень вітаміну D стали більш поширеними, вони показали приголомшливі результати.

Між січнем і березнем, коли найменша кількість сонячного світла, величезна кількість британських дітей – майже 40% у деяких вікових групах – має дефіцит вітаміну D. У такій же ситуації перебувають майже 30% дорослих.

Особливо ризикують люди зі смаглявою шкірою.

"Низький рівень вітаміну D майже повсюдний у жителів Британії, що походять з Південної Азії", - написала дієтологиня Джудіт Баттрісс в редакційній статті в журналі Nutrition Bulletin.

Більше того - повернувся рахіт. Кількість госпіталізацій з приводу рахіту у Великій Британії в 60-70-х роках була низькою, і в наступні десятиліття ще більше знизилася. У 1991 році, за статистикою, в Англії було 0,34 випадків рахіту на 100 000 дітей до 15 років. Але в 2000-х роках їхня кількість почала стрімко зростати.

"Рівень госпіталізації з приводу рахіту в Англії зараз найвищий за п’ять десятиліть", - писали вчені в 2011 році.

То чи варто знову повернутися до збагачення продуктів? Науково-консультативний комітет Великої Британії з питань харчування розглядає це питання: тепер вважають, що випадки гіперкальцемії, через які його свого часу зупинили, були спричинені генетичним захворюванням, яке перешкоджало засвоєнню вітаміну. Іншими словами, проблемою не обов’язково було вживання занадто великої кількості збагаченої їжі.

А, можливо, варто знову згадати про ложечку риб'ячого жиру?