Як діагноз РДУГ у дорослому віці може врятувати життя або нашкодити

Діагноз РДУГ у дорослому віці може стати рятівним. Але він також має й свої ризики.

Медичний дисклеймер: Ця стаття надає лише загальну інформацію та не має розглядатися як заміна медичної консультації. BBC не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений користувачем на основі цієї статті. BBC не несе відповідальності за вміст будь-яких зовнішніх вебсайтів, на які містяться посилання, а також не підтримує будь-які комерційні продукти чи послуги, згадані чи рекомендовані на будь-якому із сайтів. Якщо ви стурбовані своїм здоров’ям, завжди консультуйтеся з лікарем.

Джозеф Аквіліна ненавидить термін Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ). Аквіліна вважає, що два перших слова у ньому вказують на дисфункцію. Він віддає перевагу власному терміну: гіпердрайв відмінностей уваги.

Діагноз РДУГ Аквіліні поставили у віці 37 років, через 16 років після діагнозу дислексія. Чоловік довго вважав, що його проблеми з концентрацією уваги, пам’яттю та плануванням пов’язані з дислексією, поки люди з його оточення не почали ставити більше запитань про його поведінку.

Аквіліні діагностували РДУГ під час поєднання у його житті кількох стресових подій. Він працював і водночас намагався започаткувати новий бізнес, навчався в аспірантурі, став батьком і рефлексував щодо подій свого дитинства. Зараз він працює тренером із РДУГ, спираючись на свій життєвий досвід.

"Я як муха на стіні, яка також є частиною стіни", - каже він.

У цій ролі він побачив, що люди часто отримують свій діагноз під час кризової ситуації – так само як було у нього.

У Великій Британії та інших країнах останніми роками дедалі більше дорослих отримують діагноз РДУГ, і на цьому тлі зростає потреба в інформації про нюанси діагностики цього розладу.

Діагноз приносить полегшення

РДУГ - це хронічний розлад нервової системи, ключові симптоми якого включають гіперактивність, імпульсивність і неуважність. За оцінками, він вражає приблизно 3% дорослих.

Існує низка причин, чому РДУГ часто не діагностують, особливо у дорослих. Зазвичай РДУГ вперше діагностують у дитинстві, і рання діагностика призводить до кращих результатів. Часто дорослі з недіагностованим РДУГ все життя маскують свою поведінку. Більшість людей із РДУГ також мають інші розлади нервової системи або психічні розлади, що ускладнює діагностику.

Недодіагностика особливо ймовірна у дівчаток, жінок і представників расових меншин, зокрема через стереотипи.

"Більшість досліджень про РДУГ присвячені чоловікам", - каже Аннет Бйорк, викладачка медико-санітарних наук в Університеті Середньої Швеції, яка має досвід медсестри у сфері психічного здоров’я.

Зміни в житті можуть спровокувати усвідомлення дорослою людиною наявності у неї РДУГ. Одним із прикладів є вагітність із гормональним дисбалансом і стресами. Або іноді батьки, чиї діти мають діагноз РДУГ, усвідомлюють, що вони самі мають симптоми РДУГ, каже Бйорк. Однак вони можуть не відчувати, що ці симптоми завдають їм суттєвої шкоди.

Загалом пацієнти та дослідники наголошують на багатьох перевагах точного діагнозу РДУГ у дорослому віці.

"Наявність нейродивергентного діагнозу пояснює, чому вам важко знайти своє місце", - каже Аквіліна. Він вважає корисним бути відкритим щодо свого діагнозу РДУГ, "оскільки це означає, що ви можете пробачити собі труднощі, які у вас є, й інші люди також можуть це зробити".

Інші дорослі з нещодавно поставленим діагнозом говорять про те, що початок лікування після діагностики може полегшити їхнє повсякденне життя.

Бйорк працювала з пацієнтами, у яких РДУГ не діагностували до 50 років. Вона вважає, що навіть люди старшого віку завдяки діагнозу РДУГ можуть краще себе зрозуміти, і це має велику цінність.

Вона навіть пересвідчилася, що розуміння та підтримка дорослих із РДУГ можуть врятувати життя. Люди з РДУГ мають нижчу очікувану тривалість життя через самогубства, нещасні випадки, вживання психоактивних речовин та інші проблеми зі здоров’ям.

Потенційні проблеми після діагностики

Але в дорослому віці діагноз РДУГ може мати й негативні сторони. Одна з них – клеймо РДУГ, яке не дозволяє багатьом нещодавно діагностованим людям розкривати діагноз своїм роботодавцям. Стигма може приймати різні форми, каже Бландін Френч, дослідниця психології з Ноттінгемського університету у Британії. Деякі люди так сильно прагнуть нормалізувати РДУГ, що жартують про те, що він є в усіх, що, за її словами, є неточним і шкідливим.

Крім того, людям, яким з РДУГ діагностують у старшому віці, може бути важко прийняти цей діагноз. Вони можуть відчувати горе та гнів через втрачені можливості. Деякі люди можуть навіть відкидати діагноз, бо перспектива наявності у них такого хронічного захворювання їх лякає, каже Френч.

Але з досвіду Френч більшість людей зрештою приймають свій діагноз і виявляють, що він допомагає їм знайти підтримку та жити краще. Це стосується і її самої.

Як і у випадку багатьох жінок, у дитинстві її неуважність не сприймали як проблему. І коли вона виросла та переїхала з Франції до Британії, її тривожність та депресію не пов'язували з РДУГ. Лише коли вона переїхала до Австралії та прийшла до свого нового лікаря, він направив її до спеціаліста з РДУГ. У віці 30 років, коли їй нарешті поставили діагноз РДУГ, "це пояснило багато речей, з якими я мала проблеми", каже вона.

Френч каже, що стала почуватися вільнішою та впевненішою, і після тривалої боротьби з собою зрозуміла, що вона не дурна. На момент встановлення діагнозу вона працювала менеджеркою ресторану. Діагноз і наступна підтримка спонукали її вступити до університету та згодом самій почати досліджувати РДУГ.

Хоча недодіагностика та неправильна діагностика РДУГ дуже поширені, також зростає занепокоєння щодо можливості гіпердіагностики. Це хвилює Еріка Мессамора, доцента кафедри психіатрії Північно-східного медичного університету Огайо в США.

Наприклад, у США, де дозволена фармацевтична реклама, каже він, фармацевтичні компанії створювали спрощені онлайн-опитувальники, після проходження яких чи не кожний отримував діагноз РДУГ.

Мессамор стверджує, що очевидна поширеність симптомів РДУГ може бути частково пов’язана з неспокійним характером сучасного життя. За словами Мессамора,"брак уваги, мрійливість або імпульсивність можуть бути способом вашого тіла/мозку змусити вас підтримувати ритм життя". Для боротьби з цим він радить сповільнення, повноцінне харчування та фізичну активність.

Активісти загалом вітають сучасну більшу обізнаність громадськості про РДУГ у дорослих, зокрема завдяки зізнанням знаменитостей та інформації в соціальних мережах. Проте одним із наслідків може бути збільшення тиску на лікарів, щоб вони ставили цей діагноз.

Тіто Мукерджі, психіатр, який є провідним консультантом служби РДУГ для дорослих у Cheshire and Wirral Partnership NHS Foundation Trust у Великій Британії, стурбований тим, що у Британії діагноз РДУГ ставлять невибірково. Існує майже відчуття, що "у вас РДУГ, поки не буде доведене протилежне", каже він.

Критики вказують, зокрема, на надмірну діагностику в приватному секторі. У Великій Британії деякі люди відчувають спокусу звернутися до приватного лікаря через довгі черги очікування в державній системі охорони здоров'я NHS.

Мукерджі каже, що час очікування в його практиці становить 2,5 роки, а у деяких частинах Британії очікування на діагностику РДУГ у дорослих може тривати до 8 років. Таке тривале очікування може спричиняти величезні проблеми для тих, хто живе в підвішеному стані. Але Мукерджі стурбований можливою невідповідністю діагностичних підходів у приватних та державних клініках.

Ризики лікування для дорослих із РДУГ

Існують також практичні ризики для початку лікування РДУГ у людей, які мають роботу та дорослі обов’язки. У США ліки від РДУГ можуть вплинути на право людей на страхування або роботу через ризик позитивних результатів тестів на заборонені наркотики.

Доступ до ліків - ще одна велика проблема, яка ускладнюється дефіцитом ліків від РДУГ у деяких місцях. Постачальники страхових послуг іноді заохочують призначати стимулятори, перш ніж спробувати інші види ліків.

Стимулятори, які Мессамор називає "по суті препаратами, що підвищують продуктивність", діють набагато швидше, ніж нестимулятори.

"Тож якщо ви приймете дозу ріталіну (торгова марка метилфенідату, стимулятора, який діє на центральну нервову систему), ви, ймовірно, протягом години помітите, що у вас більше енергії, більше концентрації, - каже він. - А якщо ви приймаєте будь-які нестимулюючі ліки, переваги можуть бути, але менш очевидні".

Психіатр Мукерджі каже, що нестимулятори діють повільніше, але довше.

Дослідження, проведене у 2024 році за участю 16–35-річних людей, госпіталізованих до бостонської лікарні, виявило значний підвищений ризик манії чи психозу серед людей, які приймають амфетаміни за рецептом (не лише ті, хто страждає на РДУГ). І цей показник був вищим серед тих, хто старше 22 років, тобто медіанного віку пацієнтів.

"Серед людей старше 22 років ризик розвитку психозу або манії був у 4,1 раза вищий у пацієнтів, які приймали амфетаміни за рецептом, порівняно з пацієнтами, які не приймали амфетаміни", - пояснює Лорен Моран, провідна авторка дослідження. При цьому ризик для людей віком від 16 до 22 років був у 2,3 раза більшим.

"Єдина відмінність, яка могла пояснити віковий ефект, - це те, що пацієнти старшої вікової групи приймали вищі дози амфетаміну", - зазначає Моран.

Моран, дослідниця фармакоепідеміології в лікарні Макліна, а також медична директорка Sage Therapeutics, застерігає: "Амфетаміни, що відпускаються за рецептом, не змінять факту, що у дорослої людини РДУГ, а лише зроблять його легшим, тому не слід очікувати, що не буде симптомів РДУГ - це може бути причиною високих доз".

Подібним чином Мукерджі каже, що велика частина його роботи як фахівця з РДУГ у дорослих включає управління очікуваннями: не тільки очікування того, що діагноз РДУГ є доцільним, але також і того, що якщо діагноз поставлений, він розв'яже усі проблеми людини.

Мессамор, який має досвід у роботі з психозами і фармакології, вказує на дослідження, які свідчать про те, що реальні показники дестабілізації настрою, викликаної стимуляторами, вищі, ніж ті, про які повідомляють під час клінічних випробувань, коли учасників ретельно відбирають. Він вважає, що застосування амфетамінів у США викликають тривогу.

При цьому він підкреслює, що не є противником застосування медикаментів. Ліки, включаючи стимулятори, мали величезний позитивний вплив на багатьох людей із РДУГ. Але він бачив випадки призначення ліків у невідповідних ситуаціях з добрих намірів, наприклад, коли чоловіку середнього віку, який мав труднощі у шлюбі, поставили діагноз РДУГ замість того, щоб побачити в ньому людину, яка має нормальні фантазії та переживання.

Якщо брак часу чи досвіду лікарів призводить до неправильного діагнозу РДУГ, надмірного призначення ліків або неуважності до побічних ефектів, це може зруйнувати життя пацієнтів, каже Мессамор.

Добре відомо, що одних тільки ліків недостатньо для успішного довгострокового лікування РДУГ. Як то кажуть, "таблетки навичок не формують". Але деякі інші методи лікування також можуть мати свої ризики.

У Великій Британії Національний інститут здоров’я та досконалості догляду (NICE) рекомендує як основне психотерапевтичне лікування для дорослих із РДУГ когнітивно-поведінкову терапію (КПТ).

Проте деякі дорослі з цим захворюванням кажуть, що якщо КПТ є загальною, а не адаптованою до РДУГ, вона може бути марною, важкою і навіть шкідливою, викликаючи у них почуття безнадії.

Усе це свідчить про критичну важливість пошуку правильної комбінації лікування для кожної людини. Це щонайменше вимагає достатньо часу, щоб лікарі могли правильно оцінити кожну людину.

Сильні сторони дорослих із РДУГ

Існують річні програми, спрямовані на те, щоб цілісно задовольнити потреби дорослих із РДУГ у соціальних контактах, забезпечити їхній психічний добробут та здоровий спосіб життя. Бйорк керувала однією з таких програм для дорослих - під час неї симптоми РДУГ не зменшилися в усіх пацієнтів, але покращилися деякі інші аспекти якості життя.

Для учасників критично важливими були соціальна підтримка та розуміння.

"Особливість цієї групи полягала в тому, що я можу сидіти з теоріями з книжок тощо…, але ці люди мають РДУГ і перепробували все, щоб дати раду своєму життю, і вони могли підказувати один одному, як впоратися", - каже Бйорк.

"Важливо думати, що це люди, а не лише діагнози, - радить Бйорк колегам. - Ви повинні дивитися на людину цілісно".

Мукерджі також часто лікує людей з РДУГ, використовуючи еклектичний підхід, який прагне акцентувати вміння людей, а не підкреслювати їхні можливі недоліки. Цей підхід може поєднувати коучинг з таких аспектів, як тайм-менеджмент, з трудотерапією та тренінгами зі стосунків.

Загалом, "це не лише мінуси", каже Мессамор.

РДУГ може бути пов'язаний з креативністю, цікавістю та увагою до дрібних деталей, що він називає "вражаючим рецептом створення багатьох хороших речей".

Подібним чином Бйорк зазначає, що хоча вона краще справляється з нудними завданнями, вона повільніша за своїх пацієнтів із РДУГ. Аквіліна, безсумнівно, має і креативність, і енергію - він є музикантом, художником і поетом, а також членом консультативного комітету UKAAN (Мережа РДУГ для дорослих Британії).

Однією з сильних сторін деяких людей, яким РДУГ діагностували у зрілому віці, є здатність захищати інших на ранніх етапах їхнього життя. Дітям Френч також поставили діагноз РДУГ, і її особистий досвід дозволяє їй постійно підтримувати їх.

"Я не хочу, щоб мої діти пережили те, що пережила я", - каже вона.