“Від смерті не втечеш”. Культовий горор, що травмував міленіалів, повертається

25 років тому вийшла перша частина кінематографічної франшизи "Пункт призначення" - вона наводила жах, перетворюючи повсякденні ситуації на смертельні пастки. Тепер, після 14-річної перерви, виходить її продовження під назвою "Пункт призначення: Родове прокляття".

"У смерті немає випадковостей, збігів, неприємностей - і від неї немає втеч".

Це тривожні слова всезнаючого працівника моргу Вільяма Бладворта (у виконанні Тоні Тодда) у першому фільмі "Пункт призначення" (2000). У цьому фільмі жахів не було вбивці у масці, кровожерливого вампіра чи зомбі, які мучать своїх жертв, – лише невідворотна тінь смерті та жорстока реальність: незалежно від того, як далеко ми тікаємо або як сильно ховаємося, вона все одно нас наздожене.

У першому фільмі група старшокласників таїхніх вчителівледве уникнули загибелі, зійшовши з літака – злощасного рейсу 180 – за кілька миттєвостей до вибуху, завдяки одному з них, який побачив віщий сон. Але незабаром вони зрозуміли, що Жнець Смерті хоче помститися за спробу обдурити його задум.

І протягом наступних 90 хвилин прикуті до екрана глядачі спостерігали за тим, як цей невидимий месник організовує витончені й шокуючі смерті для кожного з уцілілих, використовуючи найрізноманітніші повсякденні предмети – від мотузки для білизни до кухонних ножів.

Молоді люди по всьому світу виходили з кінотеатрів, налякані всім, що їх оточувало.

"Мені було, мабуть, 15 років, я дивилася його з друзями, і ми хапалися один за одного, – розповідає BBC режисерка з покоління міленіалів Діана Алі Чайр. - Сцена з літаком була просто геніальною, бо щоразу, коли я сідаю в літак, я згадую про "Пункт призначення".

Задуманий сценаристом Джеффрі Реддіком, "Пункт призначення" пішов шляхом підліткових горорів на кшталт "Крику" (1996) і "Я знаю, що ви робили минулого літа" (1997) - він став касовим хітом і травмував ціле покоління кіноглядачів.

"Ми виросли на слешерах 90-х, і всі вони мали схожу атмосферу з молодими популярними зірками того часу, зі збалансованою комбінацією страху та розваг – "Пункт призначення" відчувався частиною цієї хвилі", – розповідає BBC Майк Мансер, ведучий подкасту "Еволюція горору".

"Я пам'ятаю, як бачив постери до фільму і думав: "Це точно моє", - каже він.

Але завдяки своїй жорстокій, нігілістичній сюжетній лінії, він також змінив уявлення про підлітковий фільм жахів, додає Мансер.

"Ми більше не мали вбивці в масці, не було мотиву – це було просто спостереження за тим, як люди вмирають, і несподівані жорстокі повороти".

Фільм породив чотири сиквели, кожен із яких зберігав основний сюжетний принцип, але піднімав планку ще більш витонченими способами завершення людського життя.

І тепер, після 14-річної перерви, він нарешті повертається - цього тижня виходить шоста частина, "Пункт призначення: Родове прокляття", сюжет якої пов'язує всі попередні фільми.

"Нам було важливо об'єднати всі частини, щоб зробити фільм водночас частиною канону франшизи та частиною спадщини всіх попередніх стрічок", – розповідає BBC співрежисер Зак Ліповський.

"Але також ми хотіли зробити його новим і непередбачуваним для всіх тих, хто любить ці фільми", - додає він.

Від ідеї до втілення на екрані

Ця історія розпочалася, коли 27-річний Реддік читав новинну статтю під час польоту з Нью-Йорка до свого рідного штату Кентуккі. У статті йшлося про жінку, яка уникнула авіакатастрофи, змінивши рейс через погане передчуття її матері. Це надихнуло його написати альтернативний сценарій для свого улюбленого серіалу "Секретні матеріали", у якому таке передчуття мав брат Скаллі, пояснює Реддік.

"Я подумав: що, якби вони обдурили смерть, і смерть почала б їх переслідувати?" - додає він.

Реддік, який працював тоді в New Line Cinema, поділився сценарієм епізоду з колегами, які були настільки вражені оригінальністю концепції, що переконали його написати це як окремий повнометражний фільм.

"У фільмі є відгомін "Омена", де маленький диявольський хлопчик Демієн спричиняє нещастя для інших людей, – каже Мансер. - Але я думаю, що він достатньо унікальний".

Сценарій зазнав багатьох змін, перш ніж у 1999 році розпочали зйомки на Лонг-Айленді та у Ванкувері.

"В оригінальній історії смерть "заволоділа" поліцейським детективом, що розслідував справу, – пояснює Реддік. - Як виявилося, він був на межі смерті одночасно з авіакатастрофою, тож сутність смерті перейшла в нього, і він вбивав уцілілих у катастрофі”.

Продюсер Крейг Перрі, який працював над усіма частинами "Пункту призначення", каже, що у фільмах він хотів зосередитися саме на "поєднанні збігів та припущень "а що, якби?".

"У кожного в житті був момент дежавю або це дивне відчуття, що ось-ось станеться щось погане, – розповідає він BBC. - Або навпаки, був випадок, коли ви ледве уникли небезпеки, й ви починаєте замислюватися: можливо, якби я повернув праворуч, а не ліворуч, я був би мертвий".

До цього похмурого фаталізму трохи бешкетності додали досвідчені сценаристи "Секретних матеріалів" Джеймс Вонг і Глен Морган, які приєдналися до проєкту.

Завдяки їм смерть перетворилася на більш грайливого персонажа, що вигадував витончені способи вбивства, натхненні знаменитими малюнками покійного американського карикатуриста Руба Голдберга. Він зображував "пристрої ланцюгової реакції": уявні винаходи, "де А повинно було вдарити В, яке повинно було вдарити С, яке повинно було вдарити D, у ідеальній послідовності, щоб машина працювала", каже Перрі.

Проте студія ніяк не могла змиритися з головним антигероєм, якого не можна було побачити.

"Зазвичай є Фредді, Джейсон або якась візуалізація, з якою герої можуть боротися, тож студія змусила мене додати до сценарію цього "ангела смерті", – згадує Реддік.

Згідно з цією ідеєю, фізичне втілення смерті мало непомітно мучити головного героя Алекса (Девон Сава), який мав передчуття про катастрофу. На щастя для Реддіка, Вонг і Морган відстояли свою початкову концепцію смерті як абстрактної сили, що ставала відчутною лише через елементарні прояви, як-от пориви вітру та протікання води, які одночасно сигналізували про її присутність та її смертельні інтриги.

"Ми хотіли залишити ці прояви максимально природними, – каже Перрі. - Вода, вітер, електрика, просте руйнування ґрунту, гравітація – це ті речі, до яких смерть має легкий доступ і може ними маніпулювати".

У "Родовому проклятті" персоніфікація смерті еволюціонувала ще більше, і творці фільму використали для цього масштабну зйомку IMAX”.

"У версії фільму для IMAX перспектива смерті розширюється на екрані, – пояснює співрежисер Адам. - У кожній сцені, де з'являється смерть, ми розширюємо зображення до формату IMAX, щоб глядачі відчували її наближення з кожним великим планом звичайних предметів".

Перетворення буденного на зловісне було ключовим елементом "фактора травматизації" у "Пункті призначення", як каже Перрі: від чашок для кави до тримерів для носа – усе ставало потенційною загрозою.

Але це не завжди було легко втілити.

"Домогтися того, щоб послідовність нещасних випадків працювала, досить складно, – пояснює Перрі. - Коли ви творчо вигадуєте щось, ви маєте уявити, як зробити так, щоб речі на екрані відбувалися правдоподібно, щоб глядач не втрачав відчуття занурення".

Ці сцени підживлює драматична іронія того, що глядачі знають, що чи то в кабінеті стоматолога, чи в солярії, персонажі мимоволі опиняються в центрі смертельної пастки.

"Глядачі знають, що щось в кімнаті маніпулює елементами, тож вони одразу співпереживають героям, вказують на екран і кричать, – додає Перрі. - Тож ви дивитесь на банку тунця, і після двох-трьох кадрів це вже не просто банка тунця – це інструмент смерті".

Заміна основних персонажів з дорослих, які були в початкових сценаріях, на підлітків стала ключовим моментом першого "Пункту призначення", оскільки підлітковий горор був на піку популярності, а вже відомі актори, як-от Девон Сава, Алі Лартер, Керр Сміт та Шон Вільям Скотт привертали увагу молодої аудиторії.

Для справжніх фанатів горору вишенькою на торті стала участь Тода, відомого за своєю роллю в "Кендімені" 1992 року.

"Він додає фільму авторитет у жанрі горору, – каже Мансер. - Це надприродне зло, яке переслідує вас, ідея прокляття – це все повертає до "Кендімена".

Після виходу у прокат "Пункт призначення" зібрав 112 036 870 доларів у всьому світі при бюджеті виробництва в 23 000 000 доларів. Це одразу дало зелене світло на продовження.

"Більшість горор-фільмів втрачають 50% доходу в перший вікенд, а ми спостерігали, як наш фільм піднімався в касових зборах", – згадує Реддік, який одразу взявся за написання сценарію до продовження з новим поворотом: нова група підлітків і дорослих уникнула призначеної їм смерті до подій "Пункту призначення 2", оскільки уцілілі з першого фільму зійшли з сумнозвісного рейсу 180.

"Тож ви бачите ефект павутини, що показує той факт, що наші життя всі переплетені", - додає він.

Основні елементи франшизи

Усі фільми франшизи "Пункт призначення" пов'язані між собою тим чи іншим чином. Від персонажа, який обманює смерть, бо інший персонаж в іншому фільмі взяв останній квиток у кіно, призначений для нього, - до головного повороту у "Пункті призначення 5", який виявляється приквелом до оригінального фільму: головні герої виживають до кінця цього фільму, але зрештою гинуть на рейсі 180.

"Це частина задоволення від франшизи, – додає Перрі. - Хіба не було б цікаво побачити, як проявляється цей зв'язок? Павутина смерті набагато складніша та математично точніша, ніж ми будь-коли могли уявити. Це ті речі, через які ти лежиш у ліжку й думаєш: "Я не хочу вставати".

"Пункт призначення 2" подарував глядачам одну з найбільш пам'ятних руйнівних сцен у всій франшизі — масову аварію на шосе за участю вантажівки з колодами.

"Мені досі надсилають меми про вантажівки з колодами майже щодня", - каже Реддік.

Але загалом цей фільм також встановив шаблон для сцен смерті.

"Завжди є хоча б один момент у ланцюзі подій, коли персонаж сам запускає механізм своєї загибелі, що передає відчуття, що ваші дії дійсно визначають, чи виживете ви чи ні", - пояснює Перрі.

"І обов'язково має бути момент простої дурної вдачі, коли примхлива рука долі плескає вас по плечу й каже: "Будь уважним". Все інше - це лише координація всіх цих природних елементів", - додає він.

А ця координація має багато нюансів. Візьмімо, наприклад, смерть Евана Льюїса, переможця лотереї в "Пункті призначення 2", пов'язану зі спагеті - один із улюблених моментів франшизи для Ліповського.

"Він послизнувся на спагеті, і ви думаєте, що саме це його вб'є - але ні", - каже Ліповський.

"Пункт призначення" такий передбачуваний: ви знаєте, що всі персонажі загинуть по черзі, - додає співрежисер Адам Стайн. - Тож ми завжди намагаємося придумати, як це обіграти".

"У попередніх фільмах дуже часто показують персонажа наодинці в небезпечному місці, і глядач одразу знає, що він - мрець, - додає Ліповський. - Ми використовуємо це очікування, а потім змінюємо, перевертаємо все з ніг на голову, так що ви постійно думаєте: "Я більше не знаю, хто буде наступним".

Однак у кожному фільмі у персонажів має бути шанс на порятунок. У "Родовому проклятті" ця сюжетна лінія розгортається навколо студентки коледжу, яка намагається врятувати свою родину від циклу смерті, що почався з передчуття її бабусі в 60-х роках.

"Як можна передати екзистенційний жах смерті, що переслідує вас, і водночас дати персонажам можливість протистояти їй?"- питає Перрі.

У "Пункті призначення 5" персонажам чітко дають зрозуміти, що вони можуть обдурити смерть, убивши інших.

"Якщо ви вбиваєте когось, ви отримуєте решту їхнього життя, що перетворює це на моральне питання - чи готові ви піти на це?" - каже Перрі.

Такі серйозні теми є невід'ємною частиною привабливості франшизи - так само як і винахідливі сцени смерті. Вона змушує глядачів замислитися над власною смертністю, а також над універсальними питаннями: що б ви зробили, щоб вижити?

Те, що франшиза не прив'язується до жодної конкретної релігії, робить її екзистенційні ідеї ще більш зрозумілими.

"Я не хотів пов'язувати смерть із якоюсь конкретною релігією чи культурою, - каже Реддік. - Наші фільми ніколи не нав'язують жодного послання, але, сподіваюся, глядачі виносять із них те, що життя - це цінність".

Ця ідея особливо відгукується у "Родовому проклятті" завдяки присутності Тода - він помер у листопаді 2024 року, і це його остання поява на екрані, яка містить зворушливий - і, як з'ясувалося, імпровізований - монолог.

"Ми сказали йому відкинути сценарій і просто поговорити про те, що в нього на думці, і він сказав: "Цінуйте, приймайте та любіть кожну мить, яку маєте, тому що ви ніколи не знаєте, коли вона закінчиться", - згадує Ліповський.

Спадщина та культурний вплив "Пункту призначення" залишаються з нами крізь роки, й зокрема знаходять відгук в інших фільмах, таких як цьогорічні "Мавпи", з його подібними послідовностями смертей.

Франшиза живиться нескінченними способами, якими людина може померти - й тому має нескінченну кількість можливих продовжень. Якщо "Родинне прокляття" добре покаже себе в прокаті, ми можемо побачити розширення цього всесвіту ще далі.

Але незалежно від того, чим закінчується кожна історія "Пункту призначення", у франшизі є одна константа: смерть зрівнює усіх, тож залишайтеся пильними та стежте за знаками.

"Якщо я їду за кермом і переді мною вантажівка з колодами, - каже Чайр, - я змінюю смугу руху".