Війна, вино і шоколад: як зараз живе антарктична станція "Академік Вернадський"

Попри велику війну, Україні вдається продовжувати свої антарктичні дослідження на станції "Академік Вернадський" та океанографічному судні "Ноосфера".

Так українська наука залишається в контексті світової: вчені беруть участь у великих міжнародних проєктах, а сама Україна зберігає статус члена Договору про Антарктику – "антарктичного клубу" країн, що покликаний гарантувати, щоб ситуація в Антарктиді "відповідала інтересам науки i прогресу всього людства".

Паралельно 24 українських полярники зараз служать в Силах оборони України. Кількох з них важко поранили, а для керівника однієї з експедицій зимівля на станції стала "відрядженням" з фронту, після чого він повернувся на службу.

Криголам "Ноосфера" в 2022 році зміг вийти з Одеси за кілька днів до початку російських обстрілів і зустрів у Дарданеллах конвой російських десантних кораблів, які йшли в Чорне море для участі у повномасштабному вторгненні.

Водночас в українському суспільстві виникла дискусія про те, наскільки доцільно витрачати ресурси на присутність в Антарктиці під час війни на виживання.

Як починалася велика війна для полярників та як зараз змінилося життя української антарктичної станції "Академік Вернадський" і криголаму "Ноосфера", чим займаються українські полярники та скільки коштів щороку витрачає український бюджет на антарктичну програму – дослідила BBC Україна.

Розминулися з війною в Дарданеллах

Восени 2021 року, за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення Росії, Україна придбала науково-дослідне судно льодового класу (тобто криголам) "Ноосфера" – колишній флагман Британської антарктичної служби, який 20 років до цього ходив буремними південними морями під назвою RRS James Clark Ross.

Для української науки це означало не лише можливість самостійної логістики до антарктичної станції "Академік Вернадський", де регулярно потрібно змінювати експедиції, а й "повернення в океан", тобто відновлення повноцінних океанографічних та інших досліджень.

За п'ять місяців Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ) зміг підготувати "Ноосферу" до першої експедиції – судно переоформили під український судовий реєстр, провели повне технічне обслуговування з дрібними ремонтами та сформували з нуля український екіпаж.

"Ми так поспішали не тільки через побоювання російського вторгнення. Хоча, звичайно, тримали це в голові як найгірший сценарій і я, як "контужений АТОшник", хотів перестрахуватися", - розповідає BBC Україна директор НАНЦ Євген Дикий.

У 2014 році він брав участь в АТО на Донбасі в складі батальйону "Айдар", після цього демобілізувався через поранення.

28 січня 2022 року "Ноосфера" вийшла з порту Одеси й взяла курс на чилійське місто Пунта-Аренас, куди мала пізніше прилетіти вся українська експедиція для відправки морем на станцію "Академік Вернадський" на антарктичному острові Галіндез.

"Коли Ноосфера проходила протоку Дарданелли, мені по супутнику зателефонував капітан "Ноосфери" Павло Панасюк, який досить скептично ставився до прогнозів про велику війну. Каже: боюся, ти правий – нам на зустріч пройшло шість російських ВДК (великих десантних кораблів – Ред.) і йшли вони по-бойовому регламенту, у повній радіотиші. На навчання не схоже", - пригадує Євген Дикий.

"Так "Ноосфера" розминулася з війною", - додає він.

Керівник НАНЦ не виключає, що якби криголам залишився в Одесі, то з великою ймовірністю був би пошкоджений російськими ракетними обстрілами.

За приклад він наводить інше українське науково-дослідне судно "Борис Александров" (колишня назва Belgica), яке у тому ж 2021 році Бельгія передала Україні для екологічного моніторингу Чорного та Азовського морів.

Як і "Ноосфера", воно базується в Одесі, й під час ракетних обстрілів Росією інфраструктури Одеського порту сильно постраждало.

"Воно на плаву, але рубка рознесена осколками, знищене навігаційне обладнання. А значно більшу "Ноосферу" росіяни могли і потопити", - припускає Євген Дикий.

Натомість 24 лютого 2022 року український криголам був на екваторі.

Шлях до Академіка Вернадського

Тоді на станції "Академік Вернадський" перебувала 26-а українська експедиція, яку мали замінити наступні зимівники разом з "сезонним загоном" (науковці та технічні працівники, які не залишаються на зиму в Антарктиці).

Вони мали вилітати з Києва до Чилі 28 лютого 2022 року.

Через початок російського повномасштабного вторгнення сезонний загін скасували та взагалі постало питання, чи зможе 27-а експедиція дістатися "Академіка Вернадського" на перезмінку. Розглядали навіть крайній варіант другої зимівлі 26-ї експедиції.

"Вони були морально готові до ще однієї полярної зими. Хоча, звісно, й не раділи, адже хотіли скоріше повернутися додому через війну", - розповідає Євген Дикий.

Двоє учасників 26-ї експедиції навіть не дочекалися перезмінки та "втекли на війну".

"Біолог Андрій Зотов та інженер Сергій Шутяєв на туристичних яхтах, які проходили біля станції, повернулися в Україну. І через три тижні обоє були вже у лавах Сил оборони. Андрій, який має досвід АТО, взагалі вже був у боях під рідним Миколаєвом", - пригадує Євген Дикий.

Але 14 зимівникам з нової експедиції на початку березня все ж вдалося виїхати з Києва до Варшави: прикордонники пропустили полярників з листом про те, що ті "їдуть в Антарктиду на рік".

З логістикою допомогли польські колеги. Польща з 1977 року має на Південних Шетландських островах постійно діючу антарктичну станцію "Арцтовський".

Для своєї експедиції поляки зафрахтували транспортне судно з РФ, але після 24 лютого 2022 р. вирішили відмовитися від послуг "російського корабля" і домовилися з НАНЦ України, щоб польських полярників доправила на "Арцтовський" "Ноосфера".

"Звичайно, ми погодилися. У відповідь поляки допомогли з логістикою через Польщу до Чилі. Так ми вийшли на подальшу співпрацю", - говорить про ті дні Євген Дикий.

Так на початку квітня 2022 р. вдалося провести перезмінку на "Академіку Вернадському" в умовах повномасштабної війни в Україні.

Станція і Ноосфера зараз

З того часу Україна змогла вже двічі змінити свої експедиції в Антарктиці та загалом підтримувати нормальне життя і роботу станції, попри важкі бої в самій Україні.

Довелося запровадити деякі обмеження та відновитися від не критичних модернізацій та ремонтів на станції.

"Ми одразу ввели категоричну заборону на те, щоб на "Академік Вернадський" заходили туристичні судна, де на борту є хоча б один громадянин РФ", - відзначає Євген Дикий.

Офіційні контакти українські та російські полярники припинили ще після 2014 року.

А "Ноосфера" через неможливість безпечно повернутися в Одесу зараз базується у ПАР – в порту Кейптауна.

Керівник НАНЦ розповідає, що задля економії переглянули тривалість роботи "Ноосфери" в океані.

"Її купували як океанографічне судно, "плавучий інститут", з розрахунком, щоб сім місяців воно працювало в океані і п'ять – обслуговувалося в порту. Але на час війни судно за українські бюджетні кошти працює два місяці в океані й десять місяців стоїть у порту", - розповідає Євген Дикий.

"У реальності воно ходить в океані трохи більше. Але це вже за рахунок міжнародних проєктів. Після війни сподіваємося повернутися до багатомісячних досліджень в океані", - додає він.

Загалом же війна в Україні для полярників теж сильно відчувається.

"Завжди вважалося, ніби це зимівники в Антарктиці перебувають в екстремальних умовах, а в Україні всі у безпеці. Зараз же все навпаки. І хоча нікуди не поділися ні полярна ніч, ні ізоляція, ні сніги – але все ж на острові Галіндез немає обстрілів і там немає фронту. Тож навпаки, вони тепер переживають за своїх рідних в Україні", - пояснює Євген Дикий.

Чи може Росія захопити станцію Академік Вернадський

Історично в Антарктиці ніколи не траплялося повноцінних бойових дій.

Найближчим до того, що можна назвати боєм, був "інцидент у бухті Надія" (Hope Bay incident) у 1952 році між британцями та аргентинцями.

Під час Другої світової війни Британія та Аргентина намагалися організувати бази на півночі Антарктичного півострова, що мало б стратегічне значення для контролю за протокою Дрейка.

У 1948 році одна з таких британських баз у бухті Надія, що в місцевості під назвою Земля Ґреяма, згоріла, і її покинули. Цим скористалися аргентинці, які поруч створили власну базу.

За чотири роки британці повернулися, щоб відновити тут свою присутність, але аргентинці відкрили вогонь з кулемета над головами британської групи, яка пробувала висадитися. Через що ті покинули район.

У відповідь губернатор підконтрольних Великій Британії Фолклендських островів направив у бухту Надія фрегат HMS Burghead Bay з морськими піхотинцями. Цього вистачило, щоб аргентинці більше не перешкоджали відновленню британської бази, а Буенос-Айрес навіть перепросив (хоча аргентинську команду з бухти згодом вітали вдома як героїв).

Цей інцидент став однією з причин укладення Договору про Антарктику 1959 року, який, зокрема, заборонив будь-яку військову діяльність і створення військових баз в Антарктиді та на островах біля неї. Так само на станціях заборонено тримати зброю.

Водночас договір "не перешкоджає використанню військового персоналу чи оснащення для наукових досліджень або для будь-яких інших мирних цілей". Що теоретично все ж дозволяє присутність там військових - наприклад, військових транспортних літаків чи кораблів з екіпажами.

Євген Дикий не вірить, що Росія може спробувати силою захопити українську антарктичну станцію: "Немає звідки нападати".

Найближча до "Академіка Вернадського" російська антарктична станція “Беллінсгаузен” розташована за 427 км по прямій.

"Утім, якби Україна не вистояла у 2022 році, то не виключено, що росіяни спробували б забрати станцію "Академік Вернадський". Але навряд чи Британія дозволила б їм зробити такий трофей. Все ж, британці передавали станцію Україні, а не окупантам", - додає Євген Дикий.

Росія, однак, постійно прагне розширити власний вплив в Антарктиді та серед країн Договору про Антарктику.

Відповідно до нього зараз є 29 "консультативних країн" (включно з Україною), які мають право вето на важливі рішення щодо всього регіону. В останні роки Москва хоче долучити ще Білорусь.

Білоруси з 2015 року створили власну сезонну антарктичну базу "Гора Вечерняя" на сході Антарктиди біля моря Космонавтів. Вся логістика там здійснюється через Росію й найближчою станцією до білоруської є російська "Молодежная".

"Якщо голосувати у Договорі про Антарктику мають право лише 29 країн, то кожен голос може бути принциповим. Зараз характерна ситуація, коли за рішення голосують 27 країн проти двох – Росії та Китаю. Тож росіяни просувають у Договір ще й Білорусь, але Україна заблокувала це рішення", - розповідає про політичну ситуацію довкола Антарктики Євген Дикий.

І продовжує: "Будемо чесними – з точки зору проведення саме антарктичних експедицій білоруси формальним вимогам відповідають. Але ми їх блокуємо по преамбулі і статті 10-й Договору, де йдеться, що сторони поважають ООН. Ми вважаємо, що участь Білорусі у збройній агресії проти однієї з країн Договору про Антарктику ніяк не співвідноситься з повагою до інституту ООН".

Полярники на фронті

Як повідомив міністр освіти та науки Оксен Лісовий, у чиєму підпорядкуванні перебуває НАНЦ, зараз 24 українських полярники захищають Україну в складі Сил оборони.

Євген Дикий уточнює, що троє з них "фактично списані через поранення та інвалідність, один втратив ногу".

Серед тих, хто служить, – рекордсмен за кількістю зимівель в Антарктиці Богдан Гаврилюк з десятьма полярними зимами на "Академіку Вернадському".

У 2022 році його мобілізували до Прикордонної служби, звідки він на рік їздив "у відрядження" в Антарктику як геофізик та керівник 28-ї експедиції.

Після цього Богдан повернувся на службу.

"Тож "Base Commander" Гаврилюк зараз знову "капітан" Гаврилюк", - говорить про військове звання полярника Євген Дикий.

Так само продовжує службу і бучанець Євгеній Прокопчук – сисадмін 25-ї української експедиції.

У складі бригади Нацгвардії України "Рубіж" він воював на Київщині та обороняв Сєвєродонецьк, був поранений і нагороджений орденом "За мужність".

Збільшення бюджетів під час вторгнення

Однак нещодавній сплеск публічної уваги до української станції в Антарктиці викликали не новини про полярників на фронті чи наукові дослідження, а пости блогера Анатолія Шарія, якого в Україні часто називають проросійським.

Шарій, якого СБУ підозрює у держзраді та співпраці з російським ФСБ, насправді давно слідкує за українською антарктичною програмою і її фінансуванням.

Ще у 2020 році він писав про підвищення зарплат полярників до 54 тис. грн на місяць, а у 2021 році – про те, "у скільки Україні обійдеться використання криголама James Clark Ross".

У травні 2024 року Анатолій Шарій написав, що Україна нібито витрачає "на вивчення пінгвінів" 450 млн грн.

На які, зокрема, закупили для полярників вино, шоколад та ікру.

Пізніше він додав, що вже протягом повномасштабної війни фінансування "вивчення пінгвінів" зросло в рази - з 1,5 млн дол. у 2022 році до 11,7 млн дол. у 2023 році та 11,7 млн дол. у 2024 році.

"Це абсолютна брехня, на яку чомусь "повелися" багато українських медіа, не перевіривши цифри", - відповідає на питання про збільшення бюджетів антарктичних експедицій після 2022 року Євген Дикий.

За його словами, опубліковані Анатолієм Шарієм цифри за 2023 та 2024 р. включали всю суму витрат на експедиції за ці роки, тоді як згадані 1,5 млн дол. за 2022 рік – це лише один контракт.

Справді, якщо детальніше порівняти контракти НАНЦ на Prozzoro за 2022, 2023 та 2024 роки, то можна побачити, що у першому договорі є уточнення про "міжрейсове технічне обслуговування науково-дослідного океанографічного судна “Ноосфера”, підготовку його до виходу в експедиційний рейс".

Тому контракт за 2022 рік, на який посилається Анатолій Шарій, насправді стосується лише ремонту "Ноосфери", без якого, як вказується в документі, була неможлива "подальша експлуатація судна у відкритому морі". Наприклад, це заміна турбокомпресора дизель-генератора в Кейптауні.

"У 2022 році на антарктичну програму планувалися приблизно ті ж 11 млн дол. Але через воєнний секвестр суму зрізали до 8,5 млн доларів. На ці гроші ми не "виживали" і зверталися до Кабміну за коштами з резервного фонду на 37 млн грн (десь 1,5 млн дол. за тодішнім курсом). Але тоді нам поляки виплатили компенсацію за перевезення їхньої експедиції, і так ми перекрили потреби", - пояснює реальні цифри Євген Дикий.

Водночас у 2022 році все ж не вдалося виконати кілька обов'язкових робіт для "Ноосфери", які перенесли на 2023 рік. Тож бюджет антарктичної програми 2023 року насправді був 13 млн дол.

"А 11 млн дод. у 2024 році - це приблизно та вартість антарктичної програми, яку ми вважаємо мінімальною на рік", - каже керівник НАНЦ.

На що і чому витрачають кошти

Пости Шарія спровокували дискусії про те, скільки і на що коштів витрачає Україна в Антарктиці під час війни та чи не раціональніше направити гроші на підтримку армії (наприклад, на закупівлю дронів).

"Війна точиться не в Антарктиці", - один з типових коментарів.

Особливо багато питань виникло щодо продуктів для станції.

"Ікра та вино - найкращий показник по закупівлях", - написав інший критик дій НАНЦ.

З досвіду спілкування BBC Україна з полярниками – раніше певну кількість алкогольних напоїв на станцію дозволяли брати за власні кошти.

З ремаркою, що НАНЦ "підставився" з офіційною купівлею вина, Євген Дикий не погоджується: "Ми намагаємося робити все максимально прозоро".

"Вважаю, що абсолютно виправданим є вживання невеликої кількості алкоголю в умовах полярної експедиції. З цих обсягів це 45 грамів вина на людину на день, або 316 грамів - на тиждень", - відзначає він.

"Це засоби психологічної стабілізації колективу. Робота на станції – це, перш за все, відповідальна робота на результат. Іноді дуже напружена, без можливості піти додому, відключитися чи звільнитися. Тому краще нехай посвяткують, кому що треба, ніж через пів року ізоляції буде відмова виконувати зобов'язання в тій чи іншій формі, з купою наслідків", - пише в обговоренні у соцмережах один з полярників.

Шоколад - завдяки калорійності – продукт, який полярники використовували ще в "героїчну епоху" досліджень Арктики та Антарктики.

Наприклад, він входив у раціон експедиції Джона Франкліна з пошуків Північно-Західного проходу північніше Канади у середині ХІХ ст. та був у запасах обох груп – норвежців Руаля Амундсена і британців Роберта Скотта, – які дійшли до Південного полюсу на початку ХХ ст.

І хоча умови на станції "Академік Вернадський" не такі екстремальні, як на островах півночі Канади чи у поході через континентальну Антарктиду, але шоколад традиційно входить до запасів і сучасних українських полярників. Загалом це 70 кг на рік, що в розрахунку на 14 зимівників дає по 700 г на людину на місяць.

"Самі судіть, багато це чи мало в умовах монотонної важкої праці в полярну ніч", - йдеться у дописі Антарктичного центру, де автори спробували пояснити логіку закупівель.

Загалом же раціон груп у тривалій ізоляції та складних кліматичних умовах – питання, від якого залежить здоров'я та життя членів експедиції.

Давні моряки у багатомісячних плаваннях страждали від цинги – хвороби, яка виникала через нестачу вітаміну С, який не могли забезпечувати тогочасні продукти тривалого зберігання.

"У 1990-і роки для українських полярників взяли норми моряків підводного флоту – більше не знайшли, на що рівнятися. Тоді прикинули що робота на ізольованій станції по фізичних та психологічних навантаженнях - найближче до підводних човнів. З того часу там і ікра, і шоколад, і алкоголь", - говорить Євген Дикий.

Норми згодом трохи змінювалися, враховуючи закупки у південноамериканських чи південноафриканських приморських містах, звідки відпливають українські експедиції.

"У Кейптауні, наприклад, восьминоги – це щось на зразок оселедця, тобто звичайний морський продукт місцевого вилову. Зате купити там чи у чилійському Пунта-Аренасі гречку – майже нереально", - говорить про відносність поняття "делікатесів" керівник НАНЦ.

Під час зимівель на станції м'ясо можна відносно ефективно зберігати у замороженому вигляді, а от з фруктами та овочами, за словами Євгена Дикого, ситуація гірша - після 7-8 місяців лишаються лише консерви.

"Тому завжди у закупівлях є вітамінні таблетки. Коли овочі та фрукти вже не можна вживати, то починається видача вітамінних таблеток, щоб підтримувати баланс вітамінів", - каже він.

Зараз міністерство освіти та науки перевіряє видатки НАНЦ. Євген Дикий каже, що наказ про це вийшов ще до постів Шарія.

Вона має закінчитися до грудня 2024 р., тобто, теоретично, до нового бюджету.

Тож фінансування антарктичних експедицій цілком можуть скоротити.

"Кошти з антарктичних досліджень неможливо витратити на дрони та будь-які інші військові потреби. Програма фінансується з тієї частини держбюджету, що передбачена винятково на гуманітарні видатки", - додають у НАНЦ.

Обнулити десятки років зусиль

Попри війну, українські полярники продовжують дослідження для міжнародної науки.

Діє 4-річний контракт з поляками, в якому окрім логістики передбачені і спільна наукова робота з Польським океанографічним інститутом.

"Ноосфера" долучена до кількох ініціатив з фінансуванням ЄС.

OCEAN:ICE – проєкт з вивчення змін глобальних холодних течій у світовому океані під впливом танення льодовиків Антарктиди. У наступному сезоні з судна у морі Ведделла будуть запускати підводні буї з датчиками, які мають відстежити шлях талої води.

Інший проєкт – POLARIN передбачає спільне використання європейськими науковцями полярних інфраструктур різних країн, й "Ноосфера" стала одним з шести суден для досліджень в Антарктиці.

Наприкінці 2023 року в одному з головних світових наукових журналів Nature вийшла стаття про аномальні потепління на Антарктичному півострові, пов'язані з "атмосферними ріками" – потоками теплого повітря з інших регіонів. До міжнародного колективу авторів увійшли дві українські вчені-полярниці – Світлана Краковська та Анастасія Чигарева – які використовували дані з "Академіка Вернадського".

Тривають кліматичні дослідження, які ще в 1947 році почали британці (найдовші в усій Антарктиці), вивчення верхніх шарів атмосфери, де магнітні поля планети зустрічають сонячне випромінювання, та спостереження за озоновим шаром.

У Харкові, попри постійні російські обстріли, працюють біологи брати Утєвські, які не так давно відкрили новий вид завдяки зразкам, зібраним в Антарктиці.

"У науковому світі є три маркери, які відділяють країни першого світу від країн третього світу: дослідження космосу, дослідження світового океану та полярні дослідження. "Українська Антарктида" більше 20 років залишалася єдиним "кігтиком", який утримував Україну в клубі "першого світу" в глобальній науці, а недавно додався ще й океан", - каже Євген Дикий.

"Це ознаки того, що ми є, нехай поки що не найуспішнішою, але все ж країною "першого світу" в науці. Переконаний, що у нашого суспільства достатньо здорового глузду, щоб Україна залишилася і в Антарктиді, і у світовому океані, а не обнулила 30 років своїх зусиль", - підсумовує він.