Зірки-вбивці й тисячолітні губки: хто живе у глибинах Антарктики?

Холодні води біля Антарктиди приховують безліч дивовижних створінь, які ніколи або дуже рідко з'являються на поверхні.

Побачити їх можна лише занурившись на кілька десятків метрів у темні глибини антарктичних морів.

Саме цим займаються біологи, які проводять дослідження на українській антарктичній станції "Академік Вернадський".

Про те, кого можна зустріти у водах в районі острова Галіндез, де розташована станція, ВВС Україна розповів і показав харківський учений Андрій Утєвський, який сам неодноразово здійснював такі занурення.

Андрій Утєвський - один з ініціаторів створення в Антарктиці морських охоронних зон, для збереження там біологічного розмаїття.

Цю ідею вже підтримав Науковий комітет з антарктичних досліджень (SCAR), який курує міжнародні дослідження на крайньому півдні.

Для створення такої зони у районі станції "Академік Вернадський" Андрій Утєвський разом з колегами проводить підводні занурення на глибини до 60 метрів (Україна - одна з небагатьох країн, яка може і якій дозволені такі дослідження).

Вчений розповідає, що під час занурень вони оцінюють біологічну різноманітність місцевості, організовують зони регулярних спостережень а також за допомогою спеціальних гідролокаторів - ехолотів - створюють тривимірні мапи дна.

За його словами, в антарктичних водах живі істоти розподілені нерівномірно: "є пусті місця, майже пустелі, а в інших - величезні скупчення".

Все залежить від глибини.

"На малих глибинах великих тварин небагато. Це так звана "абразивна зона", де проходять айсберги, які просто полірують дно й жодна тварина закріпитися там не може. Але глибше 15-20 метрів потрапляєш у "світ гігантів": гігантські морські зірки, губки, черви".

Гігантизм характерний для Антарктики через значну концентрацію кисню у воді.

"Хижа морська зірка - коли вона повзе по дну, то з'їдає все на своєму шляху. Їсть молюсків, ракоподібних і так далі. Але на одній ділянці їх не може бути багато, бо більше не прокормляться", - каже Андрій Утєвський.

У цих тварин п'ятикінечний рот з міцними зубами. Вони намагаються накрити своїх жертв та ввести травні речовини.

"Якщо щось не вміщається до рота, то зірки вивертають свій шлунок та огортають ним свою жертву. А коли жертва така, що одного шлунка недостатньо, то вони подають у воду хімічний сигнал - тоді кілька зірок сповзаються разом, сплітаються навколо жертви і вивертають свої шлунки разом", - розповідає біолог.

Інші дивовижні створіння глибин - величезні морські губки.

"За спостереженнями британських вчених, їхній вік може сягати 5-6 тисяч років. В Антарктиці холодно, поживних речовин мало й ростуть вони повільно - можуть вирости на 5 мм за 10-15 років. Ще й ростуть не кожен рік. А діаметр губок, яких ми зустрічали - близько метра", - відзначає Андрій Утєвський.

Харчуються губки так званим "органічним снігом" - речовинами, які змиваються з берега та змішуються з рештками планктону.

Навколо губок концентруються інші тварини - риби і ракоподібні. Дехто з них все життя проводить біля них.

В антарктичному морі живуть і риби, яких можна зустріти в українських супермаркетах - нототенії та льодові риби (білокровні щуки).

"У льодової риби в крові немає гемоглобіну, який робить її червоною. Тому кров прозора, і м'язи прозорі. Кисень дифузує через поверхню", - пояснює Андрій Утєвський.

Ця риба має величезний рот та полює з засідок на ракоподібних та восьминогів.

Восьминоги на крайньому півдні не надто великі.

Вчений ділиться спогадами про зустріч з ними: "Вважається, що це третя по інтелекту тварина після людини і косатки. Якщо подивитися йому в очі, то дійсно відчувається, що там є якийсь інтелект".

Зустрічаються і гігантські морські кільчасті черви. Саме українські вчені змогли першими відзняти один з видів таких червів безпосередньо на глибині близько 45 метрів - у їхньому природному середовищі.

До цього їх бачили в основному після вилову сітками, внаслідок чого тіло істот зазнавало деформації.

"У них є жабри, є ніжки з ворсинками, за допомогою яких вони плавають чи ходять по дну. Є і великі приховані щелепи, які вони висовують, коли полюють. Схожий образ використовують у фільмах жахів", - порівнює вчений.

Зрештою, можна зустріти й морських ссавців. І не завжди такі зустрічі безпечні.

Андрій Утєвський згадує, як кілька років тому довелося "поспілкуватися" з морським леопардом: "Занурювалися в бухті поблизу острова Бут. Почали працювати на глибині десь 30 метрів: обміри дна, тестові знімки, відеозйомка. І краєм ока побачив, що поруч щось швидко ходить. Розвернуся - а там дивиться таке чудо".

"Ми згрупувалися спина до спини, щоб він не атакував. Адже леопард бачить очі й одразу хоче зайти ззаду - він завжди нападає зі спини. Доводилося весь час підтримувати з ним зоровий контакт", - додає Андрій Утєвський.

Він припускає, що агресію леопарда викликало те, що вчені опинилося у його "мисливських угіддях", і він сприйняв їх за конкурентів.

Хижак цілком міг завдати серйозної шкоди - у 2003 році морський леопард напав на британську дослідницю Кірсті Браун.

"Вона не відреагувала на появу тварини. Леопард прокусив гідрокостюм і в неї стався холодовий шок. Тобто, він фактично втопив її", - говорить Андрій Утєвський.

Це був перший відомий летальний випадок після нападу морського леопарда на людину.

Дослідник попереджає, що це дуже швидкий і сильний хижак, який полює на тюленів і пінгвінів: "Не можна показувати свого стресу. Якщо він побачить, що ви у паніці, то вважайте, що він на вас напав".

Леопард близько 20 хвилин кружляв навколо українських вчених, наближався за 10 сантиметрів до облич - його відлякували лише прожекторами на камерах та спалахами на фотоапараті.

"Частина мозку у нас боялася, а частина - вираховувала варіанти дій. А потім вже спливли, сіли у човні - фух!" - підсумовує дослідник.

Андрій Утєвський каже, що з міркувань безпеки вчені завжди занурюються у парі, щоб стежити за власним спорядженням, спорядженням напарника та ситуацією навколо - чи не з'явиться хтось на зразок леопарда.

Тривати занурення можуть до півтори години, а вага спорядження (костюму, ластів, дихальної системи) - понад півсотні кілограмів.

***