Відпустка за кошти диктатора
|2011-02-11, 17:24
- Все це правда, - зізнався журналістам французький прем'єр-міністр Франсуа Фійон. - Я їздив за рахунок єгипетської влади у відпустку, спільно з моєю дружиною та дітьми. Я безоплатно використав урядовий літак, який позичив мені президент Хосні Мубарак, аби дістатися до міста Абу Сімбель та відвідати старовинний храм...
Подорож прем'єра до Єгипту відбулася в останній тиждень грудня. Аккурат напередодні масових протестних акцій в країні.
У перші дні нового року, коли у Тунісі вже почалися демонстрації з вимогою відставки президента, керівник французької дипломатії Мішель Айо-Марі також скористалася гостинністю одного з близьких родичів керівника держави. Спільно зі своїм другом-міністром та батьками, вона відпочила в приватному готелі, що належить зятеві колишнього президента, та за безплатно використала його літак.
Виправдовуючись тим, що "у відпустці я - приватна особа", голова зовіншньополітичного відомства, отже, запропонувала де факто узаконити подвійні стандарти. На праці - одна мораль, поза нею - зовсім інша.
"Чимало приватних підприємств робить чартерні рейси до країн Магрібу за 250 євро, - написав із цього приводу сатиричний тижневик « Canard enchéné». - Але ж за чужий рахунок, воно крутіше."
- Найважливіше, що бюджетні гроші Французької республіки не були змарновані, - пояснив своє бачення подій президент Ніколя Саркозі у телевізійному зверненні до народу. - Не вкрадено жодного сантіму. Отже, французькій дипломатії шкоди не завдано.
Стосовно дипломатичної шкоди, можна посперечатися. Репутація - річ тонка. А в Тунісі, з огляду на непрості постколоніальні відносини, у французів вона дуже неоднозначна. Міністр закордонних справ, повертаючись з дармової відупстки додому, погодилася поставити гостинним господарям поліцейське устаткування. Для впокорення учасників демонстрацій? Контракт не відбувся, бо замовник - президент Бен-Алі - зрікся влади. Але прикре відчуття у тунісців залишилося.
- Часи змінилися, мусимо змінити політичні звички, - визнав президент Саркозі.
Лунає гарно. Але ж і сам Ніколя Саркозі, щойно прийшов до влади, скористався з приватної яхти впливового промисловця Венсана Болоре, аби відпочити після виборчих перегонів. Не сказала б, щоб така безпосередність додала йому симпатій пересічних виборців. Тож "перебудову починай із себе", - як порадив би Міхаїл Горбачов, якби брав участь у дискусії.
Врешті, все почалося не з Саркозі. І навіть не з його попередника Жака Ширака, який також не гребував неоднозначними запрошеннями. Мав подібну слабкість і лівий президент Франсуа Міттеран. Та й не самі французи, щойно стають до влади, здатні коритися новим спокусам. Згадаємо для прикладу одну "бідну країну" з багатими можновладцями, де "могорич", мабуть, ще довго збеіргатиме статус внутрішньої політичної валюти.
Відтепер французький лідер попросив своїх міністрів "обмежитися під час відпусток французькою територією", а також, стосовно приватних зарубіжних запрошень, звертатися за спецдозволом. Щоб перевірити пропозицію на "сумісність" з інтересами французької зовнішньої політики.
Французам воно легше. У них хоч зовнішня політика існує. Є з чим порівнювати...
КоментаріЗалиште допис
"Кровь не имеет цены и не может быть куплена".
Анекдот А.Х.Бенкендорфа из журнала
графини Элен Нессельрод.
Запись октября 1825 года.
Тема - "Что есть Судьба?"
"Однажды к Мо Цзы пришел Ученик и воскликнул: - "Учитель, ты говоришь, что всем в этой жизни заправляет Рок и никому из нас не уйти от Судьбы! Но ежели я знаю о грозящей опасности, умен и образован, неужто у меня нет Свободы Выбора?"
Тогда Учитель усадил Ученика рядом с собой и сказал так: - "Раз ты говоришь такие слова, ты не понял Учения. Когда мы говорим о Судьбе, мы имеем в виду разное. Попробуем еще раз. Ты хочешь постичь Сокровенную Мудрость. Дело сие сложно и, чтоб не поминать лишний раз Неба, вообразим, что ты хочешь стать купцом. У тебя есть все таланты, деньги и связи для этого. И вот ты ведешь удачное дело за тысячу ли от родного дома, когда к тебе прибывает усталый гонец с известием о том, что твой отец при смерти. Что ты сделаешь?"
Молодой человек в ярости вскочил с места и схватился за меч: - "Ты оскорбил меня, негодный монах! Как ты усомнился в моих добродетелях? Я, конечно же, брошу все, возьму лучшего коня и без отдыха поскачу к моему отцу!"
Учитель невольно усмехнулся: - "А почему ты бросишь все и поскачешь на другой конец Поднебесной? Ведь ты даже не знаешь, застанешь ли ты его живым!"
- "Потому... Потому что это - мой отец! И потому что он будет ждать меня любой ценой, ибо он знает, что я - приеду!"
Тогда Учитель встал, обнял Ученика и сказал: - "Поздравляю тебя, маленький Бао Цинь, ты лучше других понял истинную суть моего Учения. От Судьбы не уйти. Тебе не бывать купцом, ибо купец никогда не бросит своего барахла. И мудрецом тебе тоже не бывать, ибо твой отец - Князь и воспитал тебя по своему образу и подобию, ибо твой дед тоже воспитывал твоего отца по своему образу и подобию. И что бы ты ни сделал, о чем бы ты ни подумал, ты был, есть и будешь Князем, но не купцом, и не монахом. Это и есть - Судьба. А от нее - не уйти!"
Говорят, что тринадцатилетний Бао Цинь расцеловал Учителя на прощание,
поклонился ему до земли и вернулся в дом отца своего.
Когда через три года князь Цинь погиб в сражении с китайской армией, старшие его дети сказали: - "Мыслимое ли дело - воевать с Поднебесной? Мы что песчинки против полноводной реки",- и сдались на милость победителя. И только самый младший из них - Бао Цинь ушел с верными людьми в горы и продолжил войну. Через двадцать лет циньские армии заняли Поднебесную, а "маленький Бао" казнил своих братьев и провозгласил Китай - Империей, а себя Императором - Цинь Шиуанди. В том же году он стал строить Стену, чтоб защитить Китай от дикарских набегов, а Мо Цзы объявил святым и небесным покровителем своего дома. Никто не помнит,- кто был до него, ибо именно Цинь Ши построил Стену и сделал Китай Китаем.
Когда Цинь Ши спрашивали: "Что есть Судьба?", он отвечал: - "Судьба не в том, что ты станешь Князем, вором, иль мудрецом. Она не в том, будешь ли ты обедать на золоте, копаться в дерьме, владеть куртизанками, или быть чьим-то "мальчиком".
Судьба в том, что если твой дед был Князем и твой отец Князь,- нет силы, что принудит тебя умереть рабом. Это и есть Судьба. Ну, а ежели жизнь раба милей тебе княжеской Смерти, значит мать твоя была с конюхом и это тоже -- Судьба".