Народна геополітика
|2011-03-13, 17:07
Мішель не любить багато розповідати про свої мандри. Звичайний французький інженер, який помалу наближається до півсотлітнього ювілею, щовідпустки виїздить "до тих країн, де людям жити гірше, ніж нам".
Він упевнений, що "народитися у відносно багатій країні - це відпвідальність від Бога". Тож і ставиться до цього, самому собі поставленого завдання, сумлінно. А саме: спільно з кількома колегами - членами невеликої провінційної громадської організації -- виїздить до Філіппін, Пакистану, Лівану, Індії, Таїланду... Були вони й в Україні. А нині оце зазбирався до Лівії. Всі звідти, а він - туди.
Не чекаючи допомоги та фінансів від політиків своєї країни, Мішель встановлює прямі зв'язки з місцевими громадськими структурами, які борються з неписемністю, дитячою проституцією, торгівлею людьми, підтримують дітей, яких запідозрили у відмацтві та вигнали жити на вулицю... Спектр дії не просто широкий - неосяжний. З дуже обмеженим фінансовим ресурсом.
- Краще зробити щось маленьке, ніж нічого, - переконаний Мішель. - Сидіти отут, нудитися життям, коли стільки горя за нашими кордонами!
Філософія групи ентузіастів проста. Приїздять, скажімо, до Таїланду, де щойно поставили до дії будинок психологічної реабілітації для дівчат, яких викрадали просто з вулиці та вивозили за кордон до публічних будинків. "Роздивляємося на місці, - розповівдає Мішель. - Бо листуватися - то одне, а вживу - зовсім інше. Якщо вирішуємо, що колеги варті підтримки, залишаємося попрацювати на кілька тижнів, волонтерами. А коли повертаємося додому, збираємо кошти на підтримку доброї справи та передаємо своїм новим партнерам".
Кожен рік - нова країна. Якихось багаторічних планів наперед нема. "Треба, щоб зачепило за душу", - пояснює. Колись, восени 2004, ми познайомилися з Мішелем саме тому, що він подався со товаріщі підтримати українську Помаранчеву революцію. Чим міг: теплими речами, якісними сухими продуктами, а також грошима, які він від душі накидав до трилітрової банки на Майдані.
- Потім я дізнався, що мої нові українські друзі після перемоги швидко пересварилися між собою, - з гіркотою згадує колишній бой-скаут, якщо лише справжні бой-скаути бувають колишніми. - Я розчарувався лише в конкретних особах. Але не в вашому народі, не в вашій країні.
Свою діяльність Мішель та його друзі називають "народною геополітикою". Вони переконані, що не варто чекати нових виборів та нових розчарувань від їхніх наслідків. Бо "від політиків наївно чогось доброго чекати." Тож, за принципом горизонтальних контактів, "від народу до народу", робляться прості маленькі справи. Скільки стає сил та власних коштів. А також - пожертв, зібраних під час переглядів аматорських фільмів, що їх народні дипломати привозять зі своїх філантропічних подорожей.
Українську стрічку, щоправда, "заховали та й забули". Були якісь обставини, про які Мішель досі не бажає говорити з пресою. Але не зарікається від того, щоб повернутися колись до Києва.
Лівійський проект - це спроба дістатися пішки через Туніс. "Треба морально підтримати повстанців, - пояснює. - Життя коротке. Ми мусимо бути там, де доля випробовує народи".
Такий ось нетиповий француз. Мрійник? Місіонер? Невисдюща душа? Мабуть, потроху всього. Інколи видається, що майбутнє міжнародної політики - не за інституційними діалогами від держави до держави, а саме за такими, "горизонтальними" проектами, від народу до народу.
Тим більше, як довели арабські протести, нові технології повсякчас збільшують потенціал такого, на перший погляд, наївного планетарного руху.
КоментаріЗалиште допис
Передайте йому від нас велике дякую. Завжди відчуваю повагу до таких людей - які є частиною світового людства і дбають не тільки про свій добробут. Приємно - що є з кого брати приклад, і на кого хочеться бути схожим
Дякую за цікаву статтю! Про таких людей приємно читати. Щирі люди завжди цікаві. Щирість полягає в тому, що діями керують душевні почуття, а не інші мл. Приєднуюсь до Оксани! Передавайте їм привіт і побажання здоров"я та реалізації планів. Світ потребує змін і нові моделі є важливими для втілення. Дякую Алло!