Право на втручання
|2011-03-21, 1:13
- Було б, звичайно, добре, якби західні бомбардувальники допомогли лівійським повстанцям здобути свободу. Але щось мені не віриться у безкорисливість нашого Саркозі. Раптом він таємно сподівається першим дістатися до нафти й газу? Бо ж Каддафі не припрошував до лівійських родовищ західні компанії...
Сьогодні неділя, і Юсуф, - власник невеликої бакалейної крамнички на північній околиці Парижа, - має небагато клієнтів та трохи часу поміркувати вголос. Юсуф народився в Тунісі - сусідній з Лівією країні. За молодих років він навіть недовго працював у Тріполі. Але не прижився.
- Подивися, - каже він, - лівійців на заробітках нема. Навпаки - до них їдуть, просяться. Чому ж ні? Звичайна медсестра отримує понад 1000 євро, як у Франції. Їм було гріх скаржитися...
Африканський погляд на події в Лівії очевидно відрізняється від європейського. Навіть якщо той же Юсуф живе в Парижі понад 30 років і давно дістав французьке громадянство. Подвійна ідентичність - ще та скринька Пандори. На розумовому рівні може бути яка завгодно співзвучність із новою державою. Але душа болить, де і як захоче.
- Коли тебе хоч раз колонізували, недовіра гніздиться у спинному мозку, - пояснює свою позицію співбесідник. - Може статися, як з Іраком. Нібито шукали зброї, котрої наспавді не існувало, а знайшли - мільярдні прибутки з нафтогазових контрактів. Я замислююся: чи збройно підтримали б французи з британцями країну, що бореться за власну гідність, але немає нафти? Не певен, що підтримали б.
На європейській вулиці тим часом - суцільні сумніви. Ніхто не знає, - ані у Парижі, ані в Лондоні, - імені керівника лівійських повстанців. Ніхто не знає достеменно, якою є мета військової допомоги: лише зупинити збройні дії Каддафі або відсторонити його від влади? Як бути, якщо збройне протистояння розколе державу навпіл? Зупинити війну завжди важче, ніж розпочати.
- Нам багато за що треба було б вибачитися перед лівійцями, - каже політична журналістка Беатріс Тулон. - За європейську зброю, з якої Каддафі розстрілює повстанців. Зв італійську та французьку військову техніку. За ті енергетичні контракти, що обговорювалися з божевільним диктатором до останнього часу...
З підтримкою лівійської кампанії, несподівано для всіх, виступив.колишній міністр закордонних справ Франції соціаліст Юбер Ведрін. Кадровий дипломат та опонент політики президентів Ніколя Саркозі та Жака Ширака, він щораз послідовно засуджував західні втручання в Косово, у Боснії, в Іраку. Нині ж пан Ведрін апелює до концепту Кофі Аннана - "права захищати". Аби піти від суперечивого "права на втручання", яке, на думку пана Ведріна, "дозволяло деяким країнам, завжди тим самим, діставатися до сфери власних колоніальних інтересів". Оновлюється, отже, міжнародна лексика. А сутність дій? Про сутність ми дізнаємось, коли додивимося цю стрічку до самого кінця.
- Лівійське питання виходить за межі оцінок того чи іншого експерта, - вважає політолог Моріс Дюо. - Це дуже ризикована партія. І виглядає так, що вона усіх нас зобов'язує до відповідальності. Але не зовсім зрозуміло, до якої.
Матеріально лівійці жили не гірше за своїх сусідів. Радше навпаки. Та може бути, що випробування ситою неволею гірше за своїми наслідками, ніж завершена та абсолютна вбогість.
КоментаріЗалиште допис
Дякую Алло за цікаву статтю! Погоджуюсь в оцінках. На мій погляд лідерам великих і впливових країн потрібно переглянути своє ставлення до питань демократії і питань застосування сили. Я намагаюсь осмислити події в Лівії та Україні і застосувати порівняльний аналіз. Мені, зокрема, не зрозуміло, чому пл в Україні імітація демократії та режимів, що зробили злиденним народ. Чому така держава входить в Раду Европы, чому не застосовуються санкції по ратифікованим договорам та вплив для виправлення стану...чому, врешті решт, не летят томагавки до будинку з химерами, а летят у країну в якій не вичерпані можливості мирного врегулювання, де є базисні структури державності. Я застосовую аналогію і міркую, а не закликаю. Досить дивною виявилась позиція Франції, яку я поважаю за незалежній підхід в вирішенні важливих питань. Очевидно, що керівництво має зацікавленість в конфлікті, раз першими направили літаки. Мабуть краще "борги за кредитами для виборів у Франції" бомбами віддавати. По великому рахунку мусульманський світ створює загрозу і якщо залишатись байдужим, то Європа до 2050 року стане мусульманською. Потрібно обмежувати вплив, проте впливати на події треба виважено, ціленаправлено, нормативно і тільки потім військовими методами. Не зустрічав простих людей, які б схвалювали агресію. Лівійські фейсбук-воїни виявились кепськими захисниками демократії, тому слід продумувати акції пов"язані із народним спротивом. Або вдосконалювати систему інтернет-координації дій або впроваджувати надійні методи визвольных рухів при підтримці спецпідрозділів...Кидання бомб не відповідає естетичним запитам здорових спільнот
Вікторе, про мене, найтривожнішим є те, що лівійські повстанці, на відмігу від туніських та єгипетських, не мають жодних, навіть тимчасових лідерів, яких можна було б ідентифікувати. За програмою та за особистими характеристиками. Все ж таки політику роблять люди, і відповідають за неї також - конкретні люди.
Тут подвійні відчуття - ніби і допомагати треба - бо в Лівії може розпочатися - і мабуть - розпочинається громадянська війна - і дійсно нафтові інтереси є дуже сильними. Але і чекати - поки вже розпочнеться - і тоді лише надвати - яку допомогу? гуманітарну? ліки-їжа? Не зрозуміло. Аналогій з Іраком багато. А ще люди згадують - що Кадафі обіцяв оголосити священну війну - і пам"ятають про 11 вересня
Французька преса також обговорює те, що Каддафі збирався запровадити золотий динар та згодом витіснити долар зі світових розрахунків...