Архіви 2011-02

Блиск та ницість дипломатії


Нечувана справа: чотири десятки французьких дипломатів збунтувалися проти зовнішньополітичного курсу президента Ніколя Саркозі та написали про це до впливового часопису "Монд". "Попри трирічні обіцянки, Євросоюз далі залишається безсилим, Африка від нас віддалюється, Середземноморська зона на нас ображена, Китай зумів нас приручити, а Вашингтон - перестав звертати увагу", - зазначає колектив анонімних авторів, що підписався "група Marly."

« Marly » - це затишна невеличка кав'ярня, яка знаходиться під куполом Лувру. Тут часто збираються поспілкуватися дипломати, а також близькі до них інтелектуальні кола: письменники, філософи, частина журналістського бомонду. Досі майже все, що розповідали в цих стінах державні службовці, залишалося не до розголосу. Воно й зрозуміло. Не лише у Франції дипломатія передовсім пояснює світу, що саме має на увазі рідна влада, а не вчить цю владу жити.

Отже, виступ у "Монді" можна вважати першим у французькій історії бунтом бійців зовнішньополітичного фронту. Формальним приводом до вибуху стали хвилі протестів у арабських країнах: у Тунісі, Єгипті, Лівії, Бахрейні, Іорданії, Ємені... Себто там, де французька влада останні роки чудово домовлялася з місцевими авторитарними лідерами. В ім'я боротьби зі світовим тероризмом і не зважаючи на очевидні утиски прав людини.

Виявляється, не всі французькі дипломати підтримували цей прагматичний курс. "Політика по відношенню до Тунісу та Єгипту формувалася відповідно до побажань президентської адміністрації та без урахування дипломатичних нот, які складали фахівці нашого відомства, - йдеться в публікації. - Саме там Бен-Алі та Хосні Мубарака було визначено як "нашу опору" в Середземноморській зоні".

Знайомі працівники французького МЗСу твердять, що аналітичні довідки посольств давали адекватну інформацію з позбавлених демократії держав. Не лише африканських, але і східно-європейських. Проте сильна президентська влада, зконцентрована в руках амбіційного Ніколя Саркозі, дозволяла йому не надто брати до уваги неприємні документи.

"Наша закордонна політика стала суцільною імпровізацію, або ж проекцією внутрішніх пріоритетів назовні. Тож не час дивуватися проколам," - пишуть дипломати й закликають "відновити правдиве дипломатичне бачення, що спирається на принципи солідарності та демократії".

Власне, час підказати французьким активістам зовнішньополітичного прориву чудову ділянку для відновлення втраченої форми. Годі плакатися, що "вчасно не розгледіли", як страждають арабські народи від своїх супостатів. Вибачатися за Бен-Алі з Мубараком. З ними вже розібралася історія.

Натомість, у Східній Європі ходять та радіють життю прекрасні кандидати на засудження. Чим Лукашенко - не знахідка? Не встигли з полковником Каддафі, дослухайтеся до білорусів. Щось завадило почути тунісців? Так ось же протестують українці. Як не через руйнацію системи вищої освіти, то за вільний доступ до архівів радянських спецслужб. Я вже не кажу про Росію з її необмежним ресурсом... Є де розвернутися.

Але ж ні. Преса пише лише про втрачені позиції в Тунісі. Про американську ефективність в Єгипті. Про лівійського диктатора, якому, мабуть, не варто було продавати зброю. А про східноєвропейський авторитаризм - ледь-ледь. Хоча події відбуваються в той самий час.

Одне тішить. Весь перелік недоліків від повсталих дипломатів ніби списаний із української ситуації. Ті ж втручання президетської адміністрації, "недалекоглядність", "пошуки медійних ефектів", "використання дипломатичних мереж у приватних цілях", "імпульсивність", "брак прозорості"...

От лише, чи знайдеться у нас кілька десятків дипломатів при посадах, які б наважилися на відкритий лист протесту на адресу Президента країни? Нехай і під колективним псевдонімом. Французи - ті бодай суспільної дискусії домагаються. А ми?

Відпустка за кошти диктатора

- Все це правда, - зізнався журналістам французький прем'єр-міністр Франсуа Фійон. - Я їздив за рахунок єгипетської влади у відпустку, спільно з моєю дружиною та дітьми. Я безоплатно використав урядовий літак, який позичив мені президент Хосні Мубарак, аби дістатися до міста Абу Сімбель та відвідати старовинний храм...

Подорож прем'єра до Єгипту відбулася в останній тиждень грудня. Аккурат напередодні масових протестних акцій в країні.

У перші дні нового року, коли у Тунісі вже почалися демонстрації з вимогою відставки президента, керівник французької дипломатії Мішель Айо-Марі також скористалася гостинністю одного з близьких родичів керівника держави. Спільно зі своїм другом-міністром та батьками, вона відпочила в приватному готелі, що належить зятеві колишнього президента, та за безплатно використала його літак.

Виправдовуючись тим, що "у відпустці я - приватна особа", голова зовіншньополітичного відомства, отже, запропонувала де факто узаконити подвійні стандарти. На праці - одна мораль, поза нею - зовсім інша.

"Чимало приватних підприємств робить чартерні рейси до країн Магрібу за 250 євро, - написав із цього приводу сатиричний тижневик « Canard enchéné». - Але ж за чужий рахунок, воно крутіше."

- Найважливіше, що бюджетні гроші Французької республіки не були змарновані, - пояснив своє бачення подій президент Ніколя Саркозі у телевізійному зверненні до народу. - Не вкрадено жодного сантіму. Отже, французькій дипломатії шкоди не завдано.

Стосовно дипломатичної шкоди, можна посперечатися. Репутація - річ тонка. А в Тунісі, з огляду на непрості постколоніальні відносини, у французів вона дуже неоднозначна. Міністр закордонних справ, повертаючись з дармової відупстки додому, погодилася поставити гостинним господарям поліцейське устаткування. Для впокорення учасників демонстрацій? Контракт не відбувся, бо замовник - президент Бен-Алі - зрікся влади. Але прикре відчуття у тунісців залишилося.

- Часи змінилися, мусимо змінити політичні звички, - визнав президент Саркозі.

Лунає гарно. Але ж і сам Ніколя Саркозі, щойно прийшов до влади, скористався з приватної яхти впливового промисловця Венсана Болоре, аби відпочити після виборчих перегонів. Не сказала б, щоб така безпосередність додала йому симпатій пересічних виборців. Тож "перебудову починай із себе", - як порадив би Міхаїл Горбачов, якби брав участь у дискусії.

Врешті, все почалося не з Саркозі. І навіть не з його попередника Жака Ширака, який також не гребував неоднозначними запрошеннями. Мав подібну слабкість і лівий президент Франсуа Міттеран. Та й не самі французи, щойно стають до влади, здатні коритися новим спокусам. Згадаємо для прикладу одну "бідну країну" з багатими можновладцями, де "могорич", мабуть, ще довго збеіргатиме статус внутрішньої політичної валюти.

Відтепер французький лідер попросив своїх міністрів "обмежитися під час відпусток французькою територією", а також, стосовно приватних зарубіжних запрошень, звертатися за спецдозволом. Щоб перевірити пропозицію на "сумісність" з інтересами французької зовнішньої політики.

Французам воно легше. У них хоч зовнішня політика існує. Є з чим порівнювати...

Влада та допити


Колишній французький президент Жак Ширак час від часу навідується до слідчих органів. Наступний допит заплановано на 7 березня, хоч адвокат і спробував був, посилаючись на стан здоров'я свого клієнта, перенести дію в невизначене майбутнє.

- Хіба ж я погано виглядаю? - запитав колишній лідер нації в журналістів, які чекали на нього біля виходу з президентського помешкання.

- Він інколи щось плутає, буває, щось забуде, а також дратується з пів-оберту, - розповіла колишня перша леді, Бернадетт Ширак. - Проте, для мене особисто в цьому немає нічого нового.

Жак Ширак не є першим і не є останнім високопосадовцем, який, втративши владу, змушений учащати до слідчих. Не лише в Україні та в Африці, але й скрізь у світі втрата депутатського або президентського імунітету час від часу завершується судовими переслідуваннями. От хіба що в Україні та в Африці правосуддя частіше виявляє себе залежним від політики.

Теоретично, - якщо звинувачення виявляться правдивими, - Жаку Шираку загрожує 10 років в'язниці та 150 000 євро штрафу. За "нецільове використання державних коштів", "зловживання владою" та "незаконне збагачення". Йдеться про фіктивні посади в паризькій мерії за тих часів, коли Ширак головував у французькій столиці. Платня співробіників-привидів, за припущеннями слідчих, використовувалася як чорна каса політичної партії Об"єдання на підтримку республіки, яку тоді також очолював Ширак.

Якщо суд відбудеться, і Ширака буде покарано, - це стане добрим, оздоровчим прецедентом для цілого політичного класу Франції, - вважає правник Франсуа Грі. - Не секрет, що не лише праві, але й ліві партії не гребували різними сумнівними оборудками в пошуках коштів на свої політичні кампанії. За такі порушення закону має наставати відповідальність.

Не можна сказати, щоб французьке суспільство аж так переймалося долею колишнього Президента. Народ спостерігає за розвитом подій з цікавістю, але спокійно, без ажіотажу. Сам підозрюваний на слідчих не скаржиться, його адвокат не встигає роздавати інтерв"ю... Процес іде та на нинішньому етапі, суто ззовні, має пристойний вигляд.

Кримінальні або адміністративні впровадження стосовно колишніх можновладців - то як ліки, - узагальнює Франсуа Грі. - Все залежить від дози. Якщо пропорція провини й покарання побудована правильно, чекаймо суспільного одужання. Якщо ні - наші ліки перетворяться на отруту.

Ефект отрути можемо спостерігати не лише в Україні. Безліч інших, відносно авторитарних та жорстких тоталітарних режимів не соромиться надуживати судовими інстанціями не для того, щоб насправді боротися з корупцією. Справжня мета - унеможливити конкуренцію за владу. Чим більше власних негараздів зі стандартами, тим менше хочеться втрачати депутатську або президентську недоторканість та відповідати за скоєне.

Така логіка стара, як світ, або ще старша. Вона має своїх прихильників не лише в Тунісі або в Єгипті, але й у Франції чи Німеччині. Принципова різниця - колективне суспільне ставлення до зловживань, корупції, розкрадання державних коштів. Все та ж пропорція. Там, де громадська думка колективно засуджує не лише зловживання владою, але й нецільове використання правосуддя, політична система є здоровою. А там, де все відбувається з точністю до навпаки, терміново потрібно ліків.

BBC © 2014Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS