Статуя нон грата
|2011-06-24, 10:49
Справжні баталії розвернулися в невеликому французькому містечку Нансі довкола статуї Шарля ІІІ -- герцога Лотарингського та рідного брата короля Франції. Проти бронзового пам'ятника ціною в мільйон євро збираються пікети та підписуються численні протести. До місцевої культурно-архітектурної дискусії долучаються політики та історики. А громадянські активісти не втомлюються підкидати до поштових скриньок мешканців листівки з закликами "не пускати войовничого невігласа оцаритися на ринковій площі". Чим же не вгодив середньовічний політик мешкацям Нансі?
Душею політичного та фінансового скандалу є фотограф Даніель Деніз. "По-перше, короля представлено на коні, зі зброєю в руках. Проте, воїн з нього був не надто вправний, а ось урбаніст він був чудовий. Місто досі має кілька чарівних вуличок та будівель, що були збудовані за його особистою вказівкою. Чому, концептуально, монумент не відбває справжнього внеску, який здіснено Шарлем ІІІ до розвитку Нансі?" - обурюється митець.
До мистецького проекту висунуто також фінансові контр-аргументи. "Мільйон євро за банальну металеву халтуру! - каже шкільний викладач Мішель Паньє. - Та таких дядьків на конях по цілій Франції -- легіон! Можна і дешевше, й цікавіше. Неприйнятно, що ніхто не спитався думки мешканців Нансі. Не проводилося жодних публічних конкурсів. Мабуть, місцева владанадто занурилася в спогади про середньовіччя. Краще б мати на площі щось модерне й веселе!"
Досить часто у Французькій республіці громадяни об"єдну.ть зусилля й домагаються консультацій з громадою, де безпосередньо плануються ті чи інші новації. Від проектів видобутку сланцевого газу до розміщення меморіальних споруд. "Культура протесту", - називають цю свою звичку французи. Загалом, приблизно третину проектів, проти яких організовано виступає громадськість, переглядають, доповнюють, покращують або ж скасовують.
"Перебування при владі Шарля ІІІ у 1545 -- 1608 позначилося дикими в своїй жорстокості релігійними війнами, - викладає свої заперечення історик Поль Ламіні. - Увічнювати релігійну нетолерантність образом озброєного полководця? Що цей символ дасть для кращого розуміння нашої історії? До яких міркувань він спонукатиме?"
З-поміж прихильників проекту кажуть, що цей класичний пам'ятник "ідеально вписався б посередині площі, яку сформовано будівлями з різних віків". Тривають теледебати, консультації, палають пристрасті.
"А міг би, приміром, якийсь монархічний орден або консервативна партія взяти та вночі поставитина постамент статую ?" - питаюся в знайомого правника. Той відповідає: "Подібної неповаги до громадської думки ніколи не дозволить держава". Питаюся, а що, якби якісь гарячі молоді голови взяли б і висадили в повітря контроверсійний монумент? "Штраф би заплатили і по всьому, - упевнений юрист. - Ну хіба б ше мерія змусила письмово вибачитися за вандалізм перед архітектором".
Сталіну, виходить, пощастило народитися й померти так далеко віж Франції. Його фанатичні прихильники можуть діяти в сучасній Україні з правдимим середньовічним розмахом. У цьому контексті про ліквідаторку Запорізької Січі царицю Катерину Другу незручно й згадувати.
