Чому сусідня черга завжди рухається швидше

Іноді мені здається, що весь світ налаштований проти мене. Автомобілі на сусідній смузі завжди рухаються швидше. Так само як і черга до каси в супермаркеті. Дощить завжди того дня, коли я залишаю вдома парасольку, а на пікніку всі оси збираються лише на моєму бутерброді.

Здається, цьому існує лише два логічних пояснення. Або Всесвіт і справді вирішив помститися мені, або якесь потужне, хоча й хибне, психологічне упередження створює враження, що мені не щастить більше, ніж іншим. Я чудово розумію, що другий варіант звучить геть неправдоподібно, але все ж спробуймо трохи в ньому розібратись, перш ніж повернемося до теорії всесвітньої помсти.

Враження, що неприємності вас переслідують, ґрунтується на судженнях про ймовірність події. Ми можемо думати про причину (якщо забуваєш парасольку, то дощить) або про взаємозв'язок подій (оси надають перевагу саме моїм бутербродам). Сучасна психологія знає багато про те, як ми формуємо наше розуміння причинності й взаємозв'язку подій, і, на жаль, більшість з того, що ми знаємо, не на нашу користь.

Здатність оцінювати причинно-наслідкові зв'язки завжди мала принципове значення для еволюції людського роду. Нам потрібно було точно усвідомлювати, від котрої ягоди буде погано й від яких хмар прийде негода. Отже, зовсім не дивно, що ми інстинктивно робимо судження такого роду.

Нам не потрібно розраховувати вірогідність подій, спостерігати за їхнім зв'язком і систематично спростовувати альтернативні пояснення. Ми маємо інтуїцію, яка пояснює все або майже все. Ми впевнені, що наше інтуїтивне уявлення правильне навіть тоді, коли не маємо достатньо досвіду з певного питання.

Це непогано для швидкого прийняття рішень у нашому світі, в якому завжди бракує часу, але має побічні ефекти, бо інтуїтивні судження часто стають помилковими.

Однієї з таким помилок є "ілюзорна кореляція", коли два помітних явища або події здаються взаємопов'язаними, хоча насправді не є такими. В одному відомому експерименті учасникам запропонували ознайомитись з підробленими звітами психіатрів про особистість їхніх пацієнтів і результати пройденого ними тесту Роршаха (психодіагностичний тест у вигляді невизначених плям різної форми, який використовують для дослідження особистості. – Ред.).

У деяких звітах зазначалось, що пацієнти були гомосексуалістами, а в інших – що пацієнти бачили в плямах елементи жіночого одягу або сідниці. Звіти було складено таким чином, що достовірний зв'язок між описом особистості пацієнта і його відповідями на тест визначити було неможливо. Тим не менш, учасники експерименту – деяких з них навіть були професійними психіатрами – впевнено зробили висновок про зв'язок між гомосексуальністю пацієнта і його відповідями на тест.

Пояснити такий результат можна тим, що явища, які трапляються відносно рідко – в цьому випадку, гомосексуалізм і бачення жіночого одягу в плямах Роршаха – сильніше привертають до себе увагу. Цей факт разом з наявними стереотипами створює хибне враження, що ці дві речі пов'язані між собою, хоча це не так.

І це типовий приклад інтуїтивного сприйняття причинно-наслідкових зв'язків у світі. У більшості випадків такий механізм працює нормально, він забезпечує швидкі та надійні відповіді на явища навколо нас. Але коли справа доходить до незвичайних, але помітних подій, помилкові судження трапляються доволі часто, особливо в тому випадку, коли на них впливають упередження й стереотипи.

Впевненість, що правила дорожнього руху значно частіше порушують представники етнічних меншин або велосипедисти, ще один приклад такої безпідставної упередженості. Обидві категорії – представники нацменшин або велосипедисти і погана поведінка на дорозі – привертають увагу. І наш швидкий але дуже точний механізм умовиводів миттєво робить миттєвий висновок, що ці дві категорії пов'язані, хоча насправді це далеко від істини.

Саме цей розумовий механізм може пояснити, чому сусідня черга завжди рухається швидше. Рух черги поряд – це подія, яка в даний момент привертає увагу, і тому наш розум миттєво пов'язує її з іншим найважливішим об'єктом у нашому оточені – нами самими. Адже що може бути важливішим для нас за нас самих? Ось тут і з'являється теорія всесвітньої змови.

Коли транспорт на моїй смузі рухається, я зосереджений на керуванні автомобілем, але коли рух зупиняється, я починаю замислюватися про себе і свою безталанність, дивлячись, як автівки поряд переганяють мене. Цілком природно, що випадки, коли нам не щастить, вражають нас сильніше і тому зберігаються в пам'яті довше.

Так пам'ять спотворює наші судження, змушуючи відчувати себе жертвою невдачі. В деяких ситуаціях, однак, наші відчуття і справді відповідають дійсності. В потоці дорожнього руху ми дійсно проводимо більше часу, спостерігаючи, як нас випереджають інші водії, ніж обганяємо самі, просто тому що обгін відбувається швидше. А дим від багаття дійсно пересувається туди, де сидите ви, бо тепло від вашого тіла, здіймаючись угору, створює вакуум у повітрі, який заповнює дим.

Але понад цим усім перебуває наш розум, який перебільшує нашу власну значущість, створюючи хибне враження, що ми завжди впливаємо на хід довколишніх подій.

Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/future/story/20130827-why-other-queues-move-faster" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Future</caption><url href="http://www.bbc.com/future" platform="highweb"/></link></bold>.