Чи може повне тіло бути красивим?

Нова танцювальна постановка на фестивалі у Сіднеї порушує табу і кидає виклик естетичним стереотипам суспільства.

Мотузки врізаються у повне тіло танцюристки, жирові складки трусяться, утворюють опухлий, роздутий силует. Але далі стається щось несподіване. Танець, який спочатку сприймається як гротеск, поступово перетворюється на щось більш витончене і граціозне.

Шоу під назвою "Нічого втрачати" (Nothing to Lose) на сіднейському танцювальному фестивалі зухвало порушує табу та естетичні стереотипи суспільства. Сім танцюристів "плюс-сайз" обох статей сміливо демонструють незвичний погляд на повне тіло.

"[Ми намагаємося] показати надзвичайну унікальність рухів масивного тіла, – каже одна з постановників шоу і активістка руху за права людей з надмірною вагою Келлі Жан Дрінквотер.

Художній директор новаторської австралійської танцювальної трупи Force Majeure Кейт Чемпіон погоджується з нею: "Тіло людини говорить промовисто. Те, як рухаються ці тіла, захоплює і викликає дуже сильні почуття".

"Рішення вивести танцюристів з такими фігурами на сцену – це заява", – визнає Кейт Чемпіон. Вона хоче, щоб глядачі відкинули свої стереотипні думки про повне тіло і дозволили собі зачаруватися його пластикою. Але чи зможе світ, в якому панують моделі з розміром XXS, глянцева реклама і мільярдне виробництво дієтичних продуктів, колись побачити красу пишного тіла?

Творці вистави "Нічого втрачати" впевнені, що зможе. У модному передмісті Сіднея – Ньютауні – проходить репетиція шоу. Його учасники безапеляційно називають себе жирними. Одна з танцюристок із гуркотом падає на підлогу. В неї кокетливі червоні пуанти з атласними стрічками. Вона знову й знову обрушується на підлогу. Її рухи надзвичайно енергійні. Перше, що приходить на думку – це шоу оспівує величну красу масивних форм.

"Одного разу я побачила на танцювальному майданчику величезну людину і зрозуміла, що не можу відвести від неї погляду. Її рухи заворожували мене, навіть п'янили, – розповідає Кейт Чемпіон, 53-річна струнка жінка, танцівниця в минулому. Здається, вона вдвічі менша за своїх підопічних. – Тоді я подумала: чому ми цього не бачимо?"

Гарної людини має бути багато

Люди з великими формами у суспільстві зазвичай невидимі. В есе "Товстуні без голів" (Headless Fatties, 2007) британський психотерапевт Шарлотта Купер відзначає, що на фотографіях повних людей, які ЗМІ використовують для ілюстрації проблеми ожиріння, зазвичай зображають лише торси без голів. Це перетворює людей на неживі предмети, позбавляє їх всього людського, "вони втілюють жахи нашої культури: повне тіло, живіт, попу та їжу".

"Вважається, що жирне тіло – ледаче, малорухоме, непривабливе, асексуальне, нездорове, невдале і нещасне", – відзначає Кет Позе, яка досліджує питання надмірної ваги в Університеті Мессі у Новій Зеландії.

Рух за права людей із зайвою вагою розпочався у 1960-і. Спочатку його мета була домогтися рівних прав та подолати дискримінацію. Зараз вони мріють змінити погляди суспільства на повне тіло з ганьби на повагу та гідність.

39-річна Келлі Дрінквотер виросла у невеличкому містечку на узбережжі Австралії. Щоразу коли дівчина з'являлася в басейні, з неї глузували. У відповідь вона створила групу синхронного плавання Aquaporko! ("Водяні свині"), а 2013 року зняла документальний фільм про неї.

"Хіба існує кращий спосіб дати гідну відповідь і відвоювати територію, ніж привести 10 товстих дівчат у квітчастих купальниках!" – сміється активістка, дівчина з шикарним хвилястим волоссям у вінтажних окулярах.

Ми асоціюємо танці зі стрункими, спортивними та тренованими фігурами. Та цей стереотип починає змінюватися. "Зараз танцюристи з пишними формами стають модними, – каже пані Купер, яка минулого року виступила із власним танцювальним дуетом SWAGGA в Лондоні.

Танці та перформанс завжди були засобом, до якого зверталися "перші активісти, щоб привернути увагу громадськості до людей з надмірною вагою".

Минулого року у Великій Британії зняли документальний фільм "Великий балет" про постановку "Лебединого озера" із танцюристами "плюс сайз". А у Сполучених Штатах з 2000 року виступає художній колектив "Великі рухи" (Big Moves). До нього також входить яскравий джазовий гурт emFATic DANCE, який створив декілька шоу: Jazz Hams ("Джазові стегна") , The Next Big Thing ("Майбутній успіх") та All That Flab ("Весь цей жир").

Говорить тіло

Для багатьох це спроба зберегти самоповагу всупереч колективній жалості. "Вони кажуть: ми одягнемо бікіні, ми влаштуємо бурлескні шоу, ми розповімо вам про наш гарячий секс. Вам стане дуже незручно", – розповідає Кет Позе.

Втім, вистава "Нічого втрачати" – це ані бурлеск, ані сексуальна жіноча білизна, ані реаліті-шоу. Це мистецтво. "Це не шоу про те, як повні люди танцюють балет чи навчаються бальних танців", – пояснює хореограф Кейт Чемпіон.

Її мета – кардинально змінити нашу уяву про танець і пластику. В минулому вона виводила на сцену також людей похилого віку або інвалідів. Цього разу хореограф розробляє "дивовижні" рухи, які властиві лише повним людям. Жодна струнка людина не зможе виконати ці танцювальні па.

Під час репетицій виникли й деякі складнощі. З одного боку, хореографа вразили сила і гнучкість танцюристів, з іншого, вона мала забезпечити додаткову підтримку їхнім суглобам. Хореограф також мала відмовитися від елементів з підйомом партнерки в повітря. Іноді, через те, що "деякі частини тіла заважали виконати танцювальний рух", вона використовувала ремінці або інше обладнання.

Виявляється, що жінки і чоловіки по-різному ставляться до повного тіла. Під час відбору кандидатів для вистави (заявники мали відправити відео) лише кілька чоловіків наважилися взяти участь. Зараз у шоу – лише два чоловіки.

"Чоловікам не кажуть, що вони товсті, їм кажуть, що вони великі, могутні, міцні", – каже Дрінквотер. - Іноді чоловіки соромляться свого тіла. Але саме жінки потерпають від неймовірного пресингу, щодо того, як має виглядати ідеальне тіло".

Еталони краси змінювалися протягом століть. Секс-символ Мерилін Монро мала округлі форми, Кім Кардашян знову ввела у моду виразний зад, художники епохи бароко ідеалізували пишні жіночі фігури, як-от Пітер Пауль Рубенс, з полотен якого прийшло поняття "рубенсівська краса".

У стародавні часи, коли недоїдання і голод реально загрожували життю, повна фігура була ознакою здоров'я та багатства. Статуетка Венери Віллендорфської, яку датують 28 тисячоліттям до н. е., зображує жінку з величезними відвислими грудями, ногами-сардельками і розтягнутим животом.

Утім, Австралія лідирує в світі за темпами росту ожиріння. Недавнє дослідження показало, що 63% дорослого населення країни і майже чверть дітей мають надмірну вагу. Багато кому не подобається ця "гламурізація" повного тіла, адже ожиріння часто спричиняє серйозні проблеми зі здоров'ям, зокрема ризик діабету та серцевого нападу.

Творців шоу "Нічого втрачати" також звинуватили в тому, що його єдина мета – виставити товстунів на загальний огляд заради розваги. Часом ці нападки переходили всі межі. Келлі Дрінквотер, приміром, отримала листи з погрозами (один із авторів назвав її "терористкою ожиріння"). "Що, жирні, потанцювати захотіли? – передражнює нападників 36-річний Джуліан Кротті, один із семи танцюристів шоу. – За великим рахунком, це політичне питання".

Для шоу має вирішальне значення вміння прийняти як позитивні, так і негативні аспекти надмірної ваги. 26-річна танцюристка Еллі Гарретт, яку дражнили "жирна повія", хоче довести, що людина може бути товстою, але водночас спортивною.

"Зараз ми танцюємо по 40-50 годин на тиждень у задушливій кімнаті. Якщо хтось сумнівається в нашій спортивній формі, нехай сам спробує так", - каже вона.

"Хіба це не чудово дивитися, як великі, повні тіла займаються здоровою справою? – питає Кейт Чемпіон. – Суспільство вважає, що товстуни не мають з'являтися на виду. "Схудніть, але не показуйте, як ви це робите! Ми не хочемо бачити вас у тренажерній залі чи на пробіжці в парку. Ті, хто вважає, що наше шоу експлуатує людей з надмірною вагою або що це вуайєризм, насправді зневажають наших виконавців".

На репетиції до свого виходу готується танцюрист Кротті. Яким би не вважали шоу "Нічого втрачати", його мета – привернути увагу до людей з великими формами. Він зітхає: "Коли ти товстий, вважається, що ти маєш засмикнути штори і зникнути". Принаймні зараз все відбувається точно навпаки.

Подивитися уривок із шоу "Нічого втрачати" можна <bold><link type="page"><caption> тут</caption><url href="https://vimeo.com/110962808" platform="highweb"/></link></bold>.

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/culture/story/20150116-can-fat-be-beautiful" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Culture</caption><url href="http://www.bbc.com/culture" platform="highweb"/></link></bold>.</italic>