Віце-президент НАНУ: заяви Яценюка завдають нам економічної шкоди

У щорічному Глобальному рейтингу інновацій, серед укладачів якого є підрозділ ООН, Україна цього року посідає 64-те місце зі 141-го. Поруч з нею розташувалися Сербія, Сейшели і Монголія.

Однак цей <link type="page"><caption> рейтинг</caption><url href="https://www.globalinnovationindex.org/userfiles/file/reportpdf/GII-2015-v5.pdf" platform="highweb"/></link>, на який іноді посилаються критики української науки, оцінює ситуацію і з іншого боку. Він також вимірює ефективність країни залежно від обсягу ресурсів, вкладених в інновації. І за цим показником Україна входить у двадцятку найкращих у світі, посідаючи 15-те місце, поруч з Німеччиною, Малі і Швецією.

Віце-президент НАН України, професор фізики Антон Наумовець розповів ВВС Україна, чому його обурює критика в бік Академії з боку уряду, і які розробки українських вчених уже впроваджені у виробництво.

ВВС Україна: Минулого тижня прем’єр Арсеній Яценюк заявив, що йому неясно, куди йдуть гроші, які виділяються на науку, і що в Україні немає достатньо наукових розробок. Що ви на це скажете?

Антон Наумовець: Академія з цією заявою категорично не погоджується. Дуже прикро чути такі заяви від людей, які ніколи не були в Академії. Я його бачив у нас лише один раз, коли він приїжджав в Інститут проблем математичних машин і систем, щоб подивитися на розробки, які стосувалися ситуаційного центру.

Не знаючи, що робить Академія, не буваючи на загальних зборах, не відвідуючи інститутів, президій, людина робить такі заяви. Мені здається, це просто непорядно. Тому що коли ви когось звинувачуєте, то маєте наводити факти.

ВВС Україна: Прем'єр на засіданні уряду сказав таке: "Ми почали детально вивчати, куди витрачаються гроші держбюджету на науково-дослідницьку діяльність. І я хочу сказати, що ситуація зовсім непрозора".

А.Н.: Ласкаво просимо! Якщо хочуть ознайомитися, будь ласка. Ми щороку подаємо отакий товстий звіт (показує пальцями – Ред.), у якому зосереджені відомості про те, що Академія зробила протягом підзвітного року.

Крім того, навесні було засідання загальних зборів НАНУ, і там академік Борис Патон, президент Академії, зробив доповідь про те, що Академія робила попередні шість років. Хай би урядовці почитали це. Це ж прозоро. Я сидів у президії поруч з представником уряду, В'ячеславом Кириленком, якому теж вручили цей звіт.

Нам дорікають, що ми нібито не даємо нічого, що чутливо впливало б на стан економіки. З державного бюджету ми отримуємо приблизно 2,5 млрд гривень, це приблизно 100 млн доларів. Якщо подивитися, що отримують на науку закордонні установи, то це на порядок – тобто в десятки разів – менше.

Тому коли нам дорікають, що в нас немає нобелівських премій, то робити такі порівняння зовсім нечесно.

Ось вам конкретний приклад. В Україні на всіх АЕС працює 15 атомних реакторів, які виробляють енергію. Цього року атомна енергетика виробила приблизно 60% всієї енергії в Україні.

Ці атомні станції почали вводитися в Україні з 80-х років, і розрахунковий строк роботи блоків - 30 років. Але на підставі висновків експертів Україна дає гарантії, що експлуатацію цих блоків можна подовжити. Якби не було НАН України, а в її складі – Інституту ядерних досліджень у Києві чи Харківського фізико-технічного інституту та інших менших інститутів, і якби не було фахівців, здатних оцінити стан корпусу реактора, то треба було б нині ці реактори виводити з використання. І на кожному такому реакторі Україна втрачала б приблизно 1-1,5 млрд доларів на рік.

То як нам чути такі докори?

ВВС Україна: На скільки років продовжили експлуатацію реакторів?

А.Н.: Як правило, йдеться про 20 років. При Інституті ядерних досліджень є дослідницький реактор, і там є такі гарячі камери, які дозволяють виймати з реактора так звані зразки-свідки. Це шматочки металу, з якого зроблений корпус реактора. З цими зразками проводять механічні випробування і на основі цих досліджень люди беруть на себе відповідальність поставити свій підпис (про продовження експлуатації реактора – Ред.).

Таким чином подовжено експлуатацію блоків на Південній, Запорізькій і Хмельницькій АЕС.

І це лише один приклад з області енергетики.

ВВС Україна: Преса писала про різні медичні розробки українських учених, такі як кровоспинні засоби, гідрогелеві пов'язки проти опіків, електрозварювання живих тканин та багато інших. Хоча б одна з цих розробок впроваджена в масове виробництво?

А.Н.: Впроваджена.

Ось мамотермограф, невеликий прилад (показує фотографії – Ред.) – розробка Донецького фізико-технічного інституту ім. Галкіна. Ця коробочка ледь більша, ніж мобільник. Тут розташовані термочутливі сенсори. Цей прилад призначений, щоб своєчасно робити діагностику молочних залоз на рак. Інформація про те, як розподіляється температура, подається на монітор з точністю до сотих часток градуса. Ця методика детально описана і навіть є посібник для лікарів. Підвищена температура позначається жовтим і червоним кольорами, і в такому разі є підозра, що в цьому місці міститься зародок пухлини.

Ще коли Донецьк був не окупованим, то перше впровадження цієї розробки було в Будьонівському районі Донецька. Уявіть собі, за 3-4 роки вони у вісім разів зменшили кількість жінок, які вперше приходять на огляд до лікаря із запущеною формою раку.

Дуже позитивна риса цього приладу в тому, що жінка при обстеженні не отримає дози рентгенівського опромінення.

Нещодавно в мене був директор цього інституту Віктор Варюхін. Ця розробка впроваджена у Ніжині на заводі медичної апаратури. Цей прилад 6-7 років тому коштував 30 тисяч гривень. І це дозволяло масово проводити діагностику. Ще в ті роки МОЗ прийняв постанову, що такий прилад має бути в кожній поліклініці.

У нас кажуть, що найвища цінність – життя людини. Так скільки життів цим приладом уже вдалося врятувати!

ВВС Україна: У Ніжині вже почали виробництво?

А.Н.: Безумовно. Ось, при вас читаю записку від директора цього інституту: "Поставлено в медичні заклади України 64 мамотермографи і є замовлення на 30 одиниць. Географія – від Заходу до Сходу, від Півночі – до Півдня".

Тепер, можливо, ціна трохи підвищилася. Але це ж не захмарна цифра для поліклініки, щоб рятувати жінок. Тепер справа за державою.

Це лише один приклад. А ще є новий прилад у галузі кардіології – фазаграф, розробка Центру інформаційних технологій і систем. Це новий метод реєстрації кардіограм. Термін "фазаграфія" вже навіть увійшов у фахову літературу. У Києві є завод ім. Петровського, де налагоджено виробництво цього приладу.

ВВС Україна: А які обсяги виробництва?

А.Н.: Я вам не скажу в цифрах, але, наскільки мені повідомляли розробники, то десь у більш ніж половині областей України вже є такі прилади.

А ще Інститут проблем матеріалознавства ім. Францевича розробив біокераміку, яка сумісна з організмом і використовується в протезуванні для заміщення твердих тканин. В Україні вже зроблено сотні операцій з її використанням.

Чи можна сказати, що ці вчені, які розробили таку кераміку, – дармоїди і нічого не дають, окрім стосу паперів?

ВВС Україна: Що, на вашу думку, має зробити уряд чи парламент, щоб допомогти впровадженню цих приладів і щоб виробники і винахідники знаходили одне одного?

А.Н.: Перш за все, треба створити те, що називається сприятливим інноваційним кліматом. Ці методики розроблені у всьому світі, тут не треба винаходити велосипед. На першій стадії, коли інвестори починають впроваджувати якусь розробку, їм треба фінансово допомогти. Наприклад, створюють податкові канікули. Я недавно перечитував книжку колишнього прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю, який помер цього року. Так він пише, що до кінця 1970-го року уряд видав 390 сертифікатів, які давали інвесторам право звільнитися від податків на п’ять років. Ось, читаю: "Американські компанії з виробництва електроніки створили так багато робочих місць, що безробіття більше не було проблемою".

Тому я й кажу: якщо ви хочете їздити на конячці, то не можна відразу шмагати її батогом – треба спочатку нагодувати її.

Впровадження інновацій – дуже ризикована справа. Світові цифри свідчать, що в середньому лише п’ята частина розробок доходить до успішного фінішу. Проте ті прибутки, які отримує держава, коли інновація успішна, покривають усі витрати.

У мене стоїть ціла полиця книжок, які доводять, як важливі інновації для України. Але справжніх зрушень фактично немає.

ВВС Україна: Чи вдається українським науковим інституціям щось зароблять на виконанні замовлень в оборонній сфері? Зараз для цього є всі умови.

А.Н.: Цього ще немає. Академія прийняла програму підвищення обороноздатності нашої держави - поки що лише за рахунок академічних коштів, отриманих від держави.

З понад сотні проектів відібрали 26. Умови були жорсткі: щоб ці розробки були впроваджені за один-два роки. Всі проекти проходили експертизу в Міністерстві оборони і Укроборонпромі.

Серед них багато медичних розробок – кровоспинні препарати, прилади для очищення і зберігання крові. Деякі з них мають подвійне призначення – військове і цивільне.

Інститут технічної теплофізики розробив пічки для солдатів, які можна назвати "високотехнологічними буржуйками". Конструкція цієї пічки така, що вона максимально віддає тепло, але не випускає диму. Тут також є сушарка для одягу, а ще термоелектричний генератор, від якого можна отримувати освітлення або заряджати телефони. Поки що інститут виробляє ці пічки власними можливостями на своїх площах.

ВВС Україна: А якісь суто військові розробки є? Наприклад, озброєння.

А.Н.: Ні, безпосередньо озброєннями наша Академія не займається. У нас є інформаційні технології, які зараз дуже важливі, наприклад, для безпілотників.

ВВС Україна: А броня чи бронежилети?

Безумовно.

Коротше кажучи, Академія робить усе, що може. Але це все розробляється за рахунок коштів, які може виділити Академія. А якби була підтримка з боку оборонної промисловості, то тоді це набуло б інших масштабів. Ми сподіваємося, що оборонна промисловість "розкуштує" те, що ми пропонуємо, і в нас буде більше замовлень.

А ці заяви на нашу адресу – вони просто ображають нас. Більше того, є таке слово "дифамація" – знеславлення. Коли з вуст високопосадовців звучать такі заяви на адресу Академії, то вони нам завдають економічної шкоди, тому що інвестори, які могли б прийти до нас, почувши такі заяви, скажуть: "О, якщо уряд такої думки про них, то ми не підемо". Це взагалі підсудна справа. Так не повинно бути.