Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Фокус” пише про ажіотаж, що супроводжує початок повернення коштів вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР: “Хоча на першому етапі колишнім клієнтам радянського банку виплачують лише по 1000 гривень, початок реєстрації вкладників, а пізніше і самих виплат відзначилося чергами, тиснявою і навіть сутичками. У Запоріжжі прямо у черзі помер чоловік похилого віку, а касиру столичного відділення Ощадбанку роздратовані клієнти розбили голову.

Причиною цих подій стало бажання пенсіонерів отримати свої кровні якомога швидше. Масовий психоз підігріли і чутки про відставку уряду Тимошенко, що може відбутися незабаром, і люди штурмували каси ще активніше. Ще одну версію почув у черзі до каси кореспондент “Фокусу”. Із розмови двох пенсіонерів стало ясно, що люди побоюються... вбивства Юлії Тимошенко, тому і вирішили забрати гроші якомога раніше Фінансові аналітики, у свою чергу, упевнені: головною проблемою є не черги за виплатами, а їх наслідки для економіки.

Головний привід для занепокоєння – можливий стрибок цін,” – пише “Фокус” про початок виплат, а також про можливі наслідки цих виплат, наводячи думку одного із опитаних експертів про те, що без урахування виплат прогноз інфляції на 2008 рік був у межах 16-16.5%. Але за нинішніх умов, швидше за все, вона сягне 18-19%. Утім, автори часопису вважають, що всі економічні наслідки тьмяніють у порівнянні із політичними дивідендами, яки отримає від виплат їх ініціаторка, Юлія Тимошенко.

“Корреспондент” у рубриці “Погляд” подає думку економічного аналітика Олексія Блінова, який вважає, що українському урядові не вдасться втримати цьогорічну інфляцію на рівні 10%: “Одне з головних завдань уряду у 2008 році є боротьба з інфляцією. Цей показник є дуже політичним, адже він близький і зрозумілий кожному виборцю, на відміну від кабінетних творів про валову додану вартість чи продуктивність праці. Тому саме темпи зростання споживчих цін стануть ключовим показником в оцінці успішності уряду...Все свідчить на користь того, що інфляція 2008 року однозначно перевищить прогноз уряду.

Питання тільки у тому, на скільки. Очевидно, що нинішньому урядові, як і його попередникам, доведеться шукати виправдань. Особливість українського показника інфляції, який розраховують методом накопичення від початку року, а не ланцюговим порівнянням із останніми 12 місяцями, полягає у тому, що на нього почнуть звертати увагу ближче до осені. Адже на початку року він дорівнює нулю, і його скромне зростання на весні не викликає особливої уваги. А от коли у другому півріччі стане зрозуміло, що з інфляцією Кабмін знову “потрапив пальцем у небо,” настане час з’ясовувань стосунків. Так вже заведено у нашій політиці: питання “Що робити?” і “Хто винен?” розділяють півроку,” – пише у “Корреспонденті” Олексій Блінов.

“Контракти” у статті “За ними Москва” розповідає про новий розділ у газових стосунках між Києвом та Москвою, і про те, з чим виходить на нові переговори з російським Газпромом український Нафтогаз: “У схемі поставок газу в нашу країну РосУкрЕнерго і його сателіт УкрГазЕнерго — апробований механізм реалізації інтересів Газпрому, стратегічна мета якого — контроль над українською газотранспортною системою. Низку проміжних завдань на шляху до досягнення цієї мети було виконано в 2006-2008 роках. По-перше, Газпромекспорт уклав з Туркменнафтогазом договір про викуп усього обсягу туркменського газу, експортованого в західному напрямку, до 2027 року включно. По-друге, РосУкрЕнерго, що перекуповує газ у Газпромекспорту, контролює 50% ринку промислових споживачів України (наприкінці 2007-го більш ніж 200 компаній уклали з УкрГазЕнерго п’ятирічні контракти). По-третє, у 2006-2008 роках подорожчання газу на російсько-українському кордоні (з $90 до $179,5/тис. куб. м) не супроводжувалося адекватним збільшенням ставки за транзит палива територією нашої країни. Останнє фактично дозволяє росіянам у 2007-2008 роках розплачуватися за транзит
територією України газом, що споживається нашими ж агрегатами з перекачування.

Зараз інтереси Газпрому в Україні реалізовані настільки, наскільки дозволяє наше законодавство, що забороняє будь-які маніпуляції з ГТС. Гірше за те, формальний власник труби — Нафтогаз — перебуває, м’яко кажучи, не в найкращій фінансовій кондиції. В одному зі своїх останніх інтерв’ю голова НАК Олег Дубина зізнався, що станом на 1 жовтня 2007 року сумарний обсяг зобов’язань компанії становив 28,5 мільярдів гривень, із них близько 17 мільярдів — довгострокові кредити. Майже всі залучені позики є бланковими, тобто взяті без застави. Умови кредитних угод дозволяють банкам переуступати права вимоги третім особам (за інформацією СБУ, зобов’язаннями НАК всерйоз цікавилися структури Газпрому), і вимагати негайного погашення позик та виплати відсотків за ними у низці випадків,” – пишуть “Контракти”, і роблять висновок, що на нові газові переговори із Москвою Київ виходить з досить слабкої позиції.

“Власть денег” у статті “Погляд з боку” пише про враження бізнесменів-іноземців від роботи в Україні, де вони швидко привчаються не тільки спізнюватися на зустрічі, і з’являтися там у пожмаканих сорочках, але й швидко вивчають такі слова як “відкат,” “дах” та “зарплата у конвертах.” “Практично всі іноземці, з якими розмовляли журналісти “Власти денег”, відзначали однією з перших причин свого обережного ставлення до України політичну нестабільність. Утім, не зважаючи на те, що минулий рік був багатий на політичні події, далеко не всі іноземні бізнесмени тепер схильні називати політичну нестабільність головною перешкодою для розвитку бізнесу.

На погляд іноземців, часті зміни уряду також не дуже впливають на економіку країни в цілому, і тому заяви різних політиків про можливі дефолти вони вважають порожніми “страшилками.” Іноземців лякає зміна чиновників нижчого рангу. Наприклад, будівельні компанії непокояться через те, що у них заберуть земельні ділянки, транспортні перевізники скаржаться, що отримання потрібних дозволів та ліцензій забирає невідомо скільки часу. А бізнесмени, які працюють у галузі комунального господарства, побоюються, що нова влада може переглянути вибір підрядника для надання цих послуг населенню.

Головною причиною своїх страхів бізнесмени називають відсутність гарантій захисту свого капіталу. Мовляв, угоди тут нічого не варті, а відтак, немає і надії довести щось у суді. А от корупцію, і, як наслідок, забюрократизованість всіх процесів, іноземці визнають беззаперечно. Британець Мартін Нанн навіть признається, що багато іноземців можуть навіть використовувати корупцію для досягнення своїх цілей. І, якщо відмовитися від стереотипів ведення бізнесу у своїй рідній країні, і бути готовим до “конструктивної співпраці” з чиновниками, в Україні можна з багатьох питань досягти більшого, ніж на батьківщині,” – пише “Власть денег”, але додає, що всі іноземці, які живуть і працюють в Україні, все ж таки вважають, що “плюсів” від розвитку бізнесу саме тут більше, ніж “мінусів.”