Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Теми огляду:

• Британський Economist у статті “Ну що, перемир’я?” пише про те, що дострокові вибори, які можуть відбутися 30 вересня в Україні, навряд чи допоможуть вирішити коріння українських проблем.
• “Контракти” пишуть про небезпеки та переваги “доларизації” економіки України. Серед переваг – “нівелювання” наслідків політичних криз на гаманці пересічних українців.
• “Корреспондент” пише про можливі наслідки посухи, яка вразила найбільш “хлібні” регіони України.
• “Фокус” у темі номера подає кілька статей під гаслом “Два світи, два дитинства” про те, як виховуються діти в Україні.

Британський Economist у статті “Ну що, перемир’я?” пише про те, що дострокові вибори, які можуть відбутися 30 вересня в Україні, навряд чи допоможуть вирішити коріння українських проблем. “Для людини, що потрапила у пастку політичної кризи, Віктор Ющенко, президент України, виглядає досить спокійно, майже філософічно. Втім, політична криза стала нормою української політики з того часу, як він блискавично здобув владу після “помаранчевої революції” 2004 року.

Проте одним із наслідків тих подій стала політична домовленість про передачу частини влади від президента до парламенту. Саме ця угода лежить в основі боротьби, кульмінацією якої, врешті-решт, став квітневий указ пана Ющенка про розпуск парламенту та призначення нових виборів,” – пише Economist, і нагадує перебіг подій, що відбулися після цього указу: взаємні звинувачення сторін у перевищенні повноважень, баталії у судах, які майже переросли у зіткнення двох силових відомств, що налякало обидві сторони конфлікту, які, у підсумку, оголосили про нову дату дострокових виборів – 30 вересня.

Те, що відбувається після цього, не викликає особливого оптимізму у авторів британського часопису: “Навіть якщо вибори таки відбудуться у вересні, навряд чи вони докорінно змінять низку факторів, що визначають приховані розподільчі лінії в Україні. Поки що політична криза в Україні розвивалася саме довкола цього. Люди, які 3 роки тому зібралися на київському Майдані Незалежності, аби підтримати “помаранчеву” революцію, зараз, так само як і пан Ющенко, покірно і по-філософськи ставляться до того, що називають політичною кризою. Більше занепокоєння наразі викликає не можливість насильницької контрреволюції, а те, що політичні партії взагалі втратять довіру людей,” – подає свій погляд на події у Києві британський Economist.

“Контракти” пишуть про небезпеки та переваги “доларизації” економіки України. Автори часопису наводять такі дані: минулого року обсяги кредитів, виданих у валюті, зросли на майже 96%, а гривневі – на 52.5%. Тоді як валютні депозити зросли на 57.4%, гривневі – лише на 30.9%. Загалом, за оцінками фахівців, долари США складають до 45% грошової маси, що обертається в Україні. Утім, це явище, як пишуть “Контракти”, має свої “плюси” та “мінуси”:

“Передусім доларизація б’є по гаманцю населення. Основна маса українців одержує дохід у гривні, тоді як кредити бере у валюті. Поки курс гривні стабільний — фінансова доларизація особливої небезпеки не становить. «Але якщо відбудеться обвал гривні, населення, що одержує зарплати в нацвалюті, не зможе розплатитися за боргами.

У цьому разі не за горами і катастрофа фінансової системи», — застерігає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. Щоправда, курс гривні стабільний, і приводів для хвилювання поки що немає...Основна перевага доларизації – незалежність економіки від політичних пертурбацій в Україні. Долари давно стали своєрідним буфером, що стримує вплив чергової кризи влади, виборів, тощо, на добробут населення та економіку в цілому,” – пишуть “Контракти.”

“Корреспондент” пише про можливі наслідки посухи, яка вразила найбільш “хлібні” області України: “Фахівці кажуть, що посуха, яка тримається більше місяця у багатьох регіонах України, може стати причиною загибелі від 20% до 30% посівів. Це визначають і в уряді, тому Міністерство аграрної політики відрядило своїх людей до районів стихійного лиха, аби оцінити збитки. У міністерстві заявили, що у 9 із 25 областей країни ситуація є критичною...

За прогнозами консалтингової агенції ААА, якщо посуха протримається до початку липня, то недобір врожаю зерна у поточному році може становити 5-8 мільйонів тон із 37 мільйонів тон, що очікувалися раніше,” – пише “Корреспондент”, і припускає, що держава навряд чи зможе допомогти аграріям за таких обставин, попри останні заяви урядовців про виділення додаткових коштів на компенсацію збитків.

“Фокус” у темі номера подає кілька статей під гаслом “Два світи, два дитинства.” В одній із них, що називається “Дорогі діти” з підзаголовком “Спадкоємці”, часопис пише про те, скільки коштує українським батькам нормальне виховання та освіта дитини, починаючи від дитячого садочку і до школи та університету: “Економіст столичного Міжнародного центру перспективних досліджень Людмила Котусенко звертає увагу на дані Держкомстату за минулий рік: сім’ї, які не мають дітей, витрачають на місяць близько 1230 гривень, родини з дітьми – 1760.

Виходить, що на дитину витрачається до 30% сімейного бюджету. В умовах мегаполісу ці цифри перетворюються 300-500 доларів на місяць – це сума, яка перевищує середню зарплатню в Україні. Проте ринок, орієнтований на юного споживача швидко розвивається,” – пише “Фокус”, і розповідає про зовсім “не зіркових” першокласників, які не пасують перед 3-мегапіксельною матрицею, а на перервах обговорюють останні комп’ютерні ігри та обмінюються дисками та “флешками”.

В іншій статті, “Труднощі дитинства” ситуація виглядає зовсім по-іншому, “по-дорослому.” “Згідно із даними відділу народонаселення ООН, у країнах, що розвиваються, кожна п’ята дитина у віці від 5 до 14 років змушена працювати. Ситуація в Україні поки що відрізняється у кращий бік: у нас серед дітей працює лише кожен п’ятнадцятий. Спільні дослідження Міжнародної організації праці та Державного комітету статистики показали, що в Україні 456 тисяч дітей, висловлюючись мовою чиновників, є “зайнятими.”

Практично завжди мова йде про важку працю...Майже 4% українських дітей через необхідність працювати, не ходять до школи... На початку 90-х у Донбасі почали масово закриватися шахти, а поруч із цим почали з’являтися нелегальні “копанки.” Для десятків тисяч шахтарських родин вони стали єдиною можливістю вижити. Разом із дорослими у цих копальнях працюють і діти – зі згоди батьків. Власникам шахт це вигідно: зарплатня дитини є меншою, ніж у дорослого... На нелегальній шахті дитині можуть платити 40-50 гривень на день, проте працюють діти не менше, ніж дорослі.”